Що означав козел «для Азазеля»

СЛОВО «азазель» з’являється в Біблії чотири рази у постановах, пов’язаних з днем Окуплення (Лев. 16:8, 10, 26). Існують різні думки про походження цього слова. Якщо брати за основу написання слова ‛аза’зе́ль у єврейському масоретському тексті, воно, схоже, поєднує в собі два спільнокореневі слова, що перекладаються як «козел» і «зникати». Отже, це слово означає «козел, який зникає». Інші вчені вважають, що дві приголосні у згаданому слові слід поміняти місцями, тоді значення цього слова — «Божа сила». У латинській Вульгаті це єврейське слово передано як капро еміссаріо, тобто «посланий козел» чи «козел відпущення». А грецький вислів, вжитий у Септуагінті, означає «той, що забирає (відвертає) зло».

Ізраїльський народ давав первосвященику двох козлів (козенят-самців), щоб той послуговувався ними у щорічний день Окуплення. За допомогою жеребків визначали, який козел буде «для Господа», а який — «для Азазеля». Козла для Єгови приносили в жертву за гріх після того, як одного бика складали в жертву за первосвященика та його дім (безперечно, і за всіх левитів). Однак козла для Азазеля залишали живим «перед Господнім лицем, щоб очистити його, і щоб послати його до [«для», НС] Азазеля на пустиню» (Лев. 16:5, 7—10). Окуплення цього живого козла було можливим завдяки крові козла для Єгови (цього козла приносили перед тим в жертву за гріх), оскільки життя тіла — в крові (Лев. 17:11). Таким чином цінність крові, тобто цінність життя, вбитого козла переносилася на живу тварину, а саме на козла для Азазеля. І, хоча священик не вбивав живого козла, тварина, так би мовити, несла на собі ціну, що спокутувала гріх, або ціну життя. Коли козла ставили перед Єговою, це, напевно, вказувало на те, що Бог визнавав перенесення спокутної ціни з однієї тварини на іншу. Подібно до цього відбувалося визначене Законом очищення ізраїльтянина, який був зцілений від прокази, та очищення дому, з якого схо́дила проказа. У таких випадках живого птаха вмочували у кров щойно вбитого птаха. Після того живу пташку відпускали, і вона немовби забирала з собою гріх (Лев. 14:1—8, 49—53).

Обидва козли мали бути безвадними і якомога більше схожими між собою. Перед тим як кидали жеребки, кожна з тварин могла стати козлом для Єгови. Після принесення в жертву козла для Єгови первосвященик клав руки на голову живого козла і визнавав над ним гріхи народу. Потім козла відпускали і його відводив у пустиню «призначений чоловік» (Лев. 16:20—22). Тож козел для Азазеля символічно забирав торішні гріхи народу, зникаючи разом з ними в пустелі.

Про цих двох козлів говориться як про одну жертву за гріх (Лев. 16:5). Очевидно, дві тварини ще більше наголошували на тому, що́ було можливим завдяки цьому устрою для прощення гріхів народу. Першого козла приносили в жертву. А за допомогою другої тварини, над якою визнавали гріхи народу і яку відводили далеко в пустелю, Єгова унаочнив силу свого прощення. Ось яке запевнення для всіх розкаяних міститься в Псалмі 103:12: «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини».

Ісус віддав своє досконале людське життя в жертву за гріхи людей. За словами апостола Павла, Ісус досяг цим набагато більшого, ніж досягалося «кров’ю биків і козлів» (Євр. 10:4, 11, 12). Так він виконав роль «козла відпущення», оскільки «поніс наші хвороби» і «був ранений за наші гріхи» (Матв. 8:17; Ісаї 53:4, 5; 1 Пет. 2:24). Ісус забрав із собою гріхи всіх, хто вірить у цінність його жертви. Він засвідчив, що Бог хоче, аби всі гріхи зрештою канули в забуття. З огляду на вищезгадане козел «для Азазеля» зображає жертву Ісуса Христа.