Біблія потрапляє на Великий червоний острів

МАДАГАСКАР — четвертий найбільший у світі острів, який лежить приблизно за 400 кілометрів від південно-східного узбережжя Африки. Малагасійцям давно відоме ім’я Єгова, оскільки Біблія малагасійською мовою містить Боже ім’я вже понад 170 років. Цей переклад є результатом наполегливої і відданої праці.

Перекладати Біблію малагасійською почали на сусідньому острові Маврикій. Ще 1813 року Роберт Фаркугар, британський губернатор острова Маврикій, дав добро на переклад Євангелій малагасійською. Потім він вмовив короля Мадагаскару, Радаму I, запросити вчителів з Лондонського місіонерського товариства на Великий червоний острів, як часто називають Мадагаскар.

Тож 18 серпня 1818 року два уельські місіонери, Дейвід Джоунс і Томас Беван, прибули з Маврикію до портового міста Туамасіна. Там вони зустріли глибоко релігійних людей, які берегли усні передання і поклонялися предкам. Малагасійці розмовляли колоритною мовою, яка взяла свій початок з малайсько-полінезійської мови.

Джоунс і Беван відкрили невелику школу і невдовзі після того привезли з Маврикію до Туамасіна своїх дружин і дітей. На жаль, усі вони захворіли малярією і в грудні 1818 року Джоунс втратив дружину та дитину. Через два місяці хвороба забрала і сім’ю Бевана. Живим залишився тільки Дейвід Джоунс.

Ця трагедія не знеохотила Джоунса. Він твердо вирішив зробити Боже Слово доступним для людей Мадагаскару. Повернувшись на Маврикій, щоб поправити здоров’я, Джоунс взявся за нелегке завдання — почав учити малагасійську мову. Незабаром він став перекладати Євангеліє Івана.

У жовтні 1820 року Джоунс повернувся на Мадагаскар. Він оселився в столиці, Антананаріву, і незабаром заснував місіонерську школу. Умови були жахливими. Не було жодних підручників, класної дошки і парт. Але навчання проходило чудово і діти прагнули вчитися.

Приблизно через сім місяців до Джоунса приєднався новий партнер, місіонер на ім’я Дейвід Гріффіц. Ці два працьовиті чоловіки присвятили себе перекладу Біблії на малагасійську мову.

Початок перекладу

У першій половині 1820-х років єдине на той час малагасійське письмо називалося «сурабе» — малагасійські слова, передані арабськими буквами. Лише невелика кількість людей могла його читати. Тому місіонери порадилися з королем Радамою I, і він дозволив прийняти римський алфавіт замість «сурабе».

Переклад почався 10 вересня 1823 року. Джоунс працював над книгами Буття  і Матвія, а Гріффіц — над книгами Вихід та Луки. Обидва чоловіки невтомно перекладали. Крім роботи над перекладом, вони і далі зранку й пополудні мали заняття в школі. Також ці перекладачі готували і проводили богослужіння трьома мовами. Все ж переклад був понад усе.

Усього за півтора року обидва місіонери з допомогою 12 учнів переклали повністю Грецькі Писання і багато книг Єврейських Писань. Наступного року був готовий початковий переклад цілої Біблії. Звісно, його необхідно було редагувати і вдосконалювати. Тож з Англії на допомогу прислали двох лінгвістів, Дейвіда Джонса і Джозефа Фрімена.

Попри перешкоди

Коли переклад на малагасійську мову був завершений, Лондонське місіонерське товариство вповноважило Чарльза Говендена встановити на Мадагаскарі першу друкарську машину. Говенден приїхав 21 листопада 1826 року. Проте він заразився малярією і помер через місяць після приїзду. Не було нікого, хто міг би встановити верстат. Наступного року досвідчений майстер з Шотландії, Джеймс Камерон, склав друкарський верстат за допомогою довідника, який він знайшов серед запчастин. Шляхом спроб і помилок 4 грудня 1827 року Камерон надрукував частину 1-го розділу книги Буття *.

Інша перешкода виникла 27 липня 1828 року, після смерті Радами І. Король Радама дуже сприяв проекту перекладу. Дейвід Джонс свого часу сказав: «Король Радама — надзвичайно добра і привітна людина. Він високо освічений і хоче, щоб його народ ознайомлювався з досягненнями цивілізації, бо вважає це ціннішим, ніж золото і срібло». А втім, після смерті короля престол посіла його дружина Ранавалона I, і невдовзі стало очевидним, що вона, на противагу чоловікові, не підтримує цієї праці.

Після того як Ранавалона I стала королевою, один англієць вирішив зустрітися з нею і поговорити про переклад. Йому було відмовлено. Іншого разу, коли місіонери сказали королеві, що повинні ще багато чого навчити народ, у тому числі грецької та єврейської мов, вона відповіла: «Мене мало цікавить грецька та єврейська. Я б воліла, щоб ви навчили мій народ чогось кориснішого, наприклад виготовляти мило». Усвідомлюючи, що їх можуть змусити покинути острів ще до завершення перекладу Біблії малагасійською, Камерон попросив у королеви тиждень, щоб обміркувати її слова.

Наступного тижня він показав королівським представникам два кусочки мила, виготовлені з місцевої сировини. Ця та інша громадська праця місіонерів сподобалася королеві, і вони змогли закінчити друк майже всіх книг Єврейських Писань.

Приємна несподіванка, а потім розчарування

Незважаючи на свою різку відмову місіонерам, у травні 1831 року королева видала дивовижний указ. Вона дозволила своїм підданим охрещуватися, приймаючи християнство. Але указ діяв недовго. Згідно з однією працею, «кількість охрещених викликала занепокоєння серед консервативних членів двору і вони переконали королеву, що церковне причастя прирівнюється до клятви на вірність Британії» («A History of Madagascar»). Отже, указ, що дозволяв християнське хрещення, було скасовано наприкінці 1831 року, всього через півроку після його прийняття.

 Непостійність королеви й чимраз більший вплив традиціоналістів в уряді стимулювали місіонерів завершити друк Біблії. Християнські Грецькі Писання були надруковані, і тисячі примірників вже були в обігу. Однак 1 березня 1835 року виникла інша перешкода. Королева Ранавалона I заборонила християнство і звеліла повернути всі християнські книжки владі.

Указ королеви також означав, що малагасійські підмайстри більше не можуть працювати над друком. Тож лише кілька місіонерів закінчували роботу. Вони працювали день і ніч, аж поки в червні 1835 року не була видана ціла Біблія. Так народилася Біблія малагасійською мовою.

Оскільки заборона ввійшла в дію, Біблію почали швидко розповсюджувати, а 70 примірників Святого Письма закопали, щоб вберегти від знищення. Це було мудре рішення, бо менше ніж через рік на острові залишилися тільки два місіонери. Але слово Бога поширювалося на Великому червоному острові.

Любов малагасійців до Біблії

Як же приємно було малагасійцям читати Боже Слово рідною мовою! Слід визнати, що згаданий переклад має неточності, та й використана в ньому мова тепер застаріла. Все ж рідко в якій оселі немає Біблії, і багато малагасійців читають її регулярно. Цікаво, що в цьому перекладі у Єврейських Писаннях часто вживається Боже ім’я, Єгова. У перших примірниках перекладу ім’я Бога містилось і в Грецьких Писаннях. Отож більшість мешканців Мадагаскару знають Боже ім’я.

Коли перші примірники Грецьких Писань були надруковані на верстаті Бейкера, цей майстер побачив радість малагасійців і вигукнув: «Не вважаю себе пророком, але переконаний, що Боже слово ніколи не буде знищене в цій країні!» Його слова справдились. Ні малярія, ні труднощі в опануванні складної мови, ні несприятливі укази правителя не змогли завадити тому, щоб Боже Слово потрапило на Мадагаскар.

Сьогодні ситуація набагато ліпша. Адже 2008 року був виданий повний «Переклад нового світу» малагасійською. Це великий крок вперед, тому що Біблію перекладено сучасною легкозрозумілою мовою. Отже, тепер Боже Слово ще більше вкорінене на Великому червоному острові (Ісаї 40:8).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 31]

«Переклад нового світу» малагасійською мовою прославляє Боже ім’я, Єгова