Чи ти можеш «прийти до Македонії»?

У ПОРТОВОМУ місті Троаді, що в Малій Азії, апостол Павло мав видіння. Один македонянин благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам». Як тільки Павло отримав це видіння, він і його товариші «зрозуміли, що Бог покликав [їх] проголошувати там добру новину». Що було далі? У Филипах, головному місті в області Македонії, Лідія та її домашні стали віруючими. У тій римській провінції також інші люди пізнали правду (Дії 16:9—15).

Подібна ревність помітна серед сучасних Свідків Єгови. Багато хто з готовністю і за свої кошти переїжджає в території, де є більша потреба у вісниках Царства. Наприклад, Ліза хотіла повнішою мірою зосередитись на служінні. Вона перебралася з Канади до Кенії. Тревер та Емілі, які теж жили в Канаді, поїхали до Малаві з метою розширити своє служіння. Пол і Меґґі, подружжя з Англії, вийшовши на пенсію, зрозуміли, що це чудова нагода робити більше для Єгови і подалися до Східної Африки. А ти маєш дух саможертовності? Чи міг би ти подумати про такий переїзд? Які біблійні принципи і практичні поради допоможуть тобі досягти успіху в цьому питанні?

Аналізуй свої спонуки

Необхідно проаналізувати насамперед свої спонуки. За словами Ісуса, найбільша заповідь така: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім  розумом». Наші одновірці служать за кордоном тому, що люблять Бога і хочуть виконувати доручення готувати учнів. Ісус продовжив: «Друга [заповідь] подібна до неї: “Люби свого ближнього, як самого себе”». Любов до ближнього видно в щирому бажанні допомогти йому (Матв. 22:36—39; 28:19, 20). Щоб служити в іншій країні, зазвичай необхідно великих зусиль і саможертовності. Це не просто приємна поїздка чи відпустка. До такого служіння тебе має спонукувати любов. Ось що кажуть Ремко і Сузан з Нідерландів, які тепер служать у Намібії: «Саме любов допомагає нам продовжувати тут своє служіння».

Віллі, районний наглядач у Намібії, зазначає: «Ті, хто служить за кордоном, не приїхали з надією, що про них дбатимуть місцеві брати і сестри. Вони хочуть служити разом з тамтешніми братами і допомагати їм проповідувати».

Проаналізувавши власні спонуки, запитай себе: «Чи я маю досвід, що міг би пригодитися в закордонному служінні? Чи вмілий я проповідник? Якими мовами я розмовляю? Чи готовий опанувати нову мову?» Детально обговори все це з рідними. Порадься зі старійшинами свого збору і, звичайно, звертайся в молитві до Єгови. Чесна самоперевірка допоможе тобі зрозуміти, чи ти справді можеш і хочеш служити в іншій країні. (Дивись інформацію в рамці  «Проаналізуй себе»).

 Де служити

У видінні Павло отримав запрошення піти до Македонії. Сьогодні Єгова не керує нами в надприродний спосіб. Все ж завдяки цьому журналу та іншим публікаціям Божий народ довідується про чимало територій з великою потребою в проповідниках. Отож почни з того, щоб скласти список територій. Якщо ти не готовий вчити нову мову або не можеш надовго переїхати за кордон, подумай про служіння в території, де більшість розмовляє мовою, яку ти знаєш. Потім досліди питання візи, транспорту, безпеки, рівня життя і клімату. Корисно поговорити з тими, хто вже переїжджав кудись. Молися про це. Пам’ятай, що Павлу і його товаришам «святий дух заборонив... сповіщати слово в Азії». Вони спробували піти до Віфінії, але «Ісус через святий дух не дозволив їм». Так само, можливо, пройде деякий час, поки ти побачиш, де потрібна твоя допомога (Дії 16:6—10).

Припустімо, ти визначився з кількома місцевостями, в які хотів би переїхати. Якщо це інші країни, то напиши у тамтешні філіали Свідків Єгови. Розкажи про свою теократичну діяльність, запитай, що тебе цікавить, приміром, який там рівень життя, яке житло можна знайти, яке там медичне обслуговування і чи можливо отримати роботу. Потім віддай свого листа (листи) братам зі службового комітету збору. Вони додадуть до листа рекомендацію і відішлють у зазначений філіал. Відповідь філіалів, ймовірно, допоможе тобі визначити, де ти найбільше потрібний.

Віллі, про якого згадувалося раніше, каже: «Мудро чинять ті, хто спершу приїздить у країну, щоб побачити, в якій території їм справді буде приємно служити. Одна пара зрозуміла, що їй було б нелегко жити у віддаленій місцевості. Тому це подружжя оселилося в містечку, де існувала потреба і де водночас можливо було підтримувати звичний для них рівень життя та почуватися щасливими».

Нові труднощі

Переїзд у цілком нове середовище, без сумніву, пов’язаний з певними труднощами. «Іноді дуже важко через почуття самотності»,— каже Ліза, про яку розповідалось на початку. Що їй допомагає? Вона намагається тісно співпрацювати з місцевим збором. Ліза поставила собі мету запам’ятати ім’я кожного вісника. Щоб спілкуватися з братами і сестрами, вона приходила раніше на зібрання і затримувалась довше після них. Ліза ходила  з одновірцями в служіння, запрошувала багатьох до себе в гості і так знайшла друзів. Вона каже: «Я ні про що не жалкую. Єгова дійсно поблагословив мене».

Виховавши дітей, Пол і Меґґі виїхали з дому, в якому прожили 30 років. Пол розповідає: «Залишити майно було на диво легко. Але розлука з сім’єю далася важко, це було набагато складніше, ніж ми очікували. Ми гірко плакали в літаку. Легше за все сказати: “Нам це просто не під силу”. Та ми покладалися на Єгову. Нові друзі допомогли нам рішуче продовжувати служіння».

Ґреґ і Крістел вирішили переїхати з Канади до Намібії, бо вони говорили англійською, офіційною мовою цієї країни. Однак пізніше вони усвідомили, що варто вивчити місцеву мову. «Іноді ми знеохочувались. Але, опанувавши мову цього народу, ми зрозуміли його культуру. Тісне спілкування з тутешніми братами допомогло нам призвичаїтися до нових умов життя».

Таке смирення й готовність позитивно впливають і на місцевих одновірців. Дженні з теплотою пригадує сім’ї, які перебралися до Ірландії, де вона виростала. «Вони були такі гостинні,— каже Дженні.— Ці брати і сестри приїхали служити іншим, а не для того, щоб служили їм. Вони випромінювали таке щастя і ревність, що мені захотілося наслідувати їх». Дженні та її чоловік тепер служать місіонерами в Гамбії.

Благословення Єгови збагачує

Яке ж чудове служіння мав Павло в Македонії! Приблизно через десять років він написав братам у Филипах: «Щоразу, коли згадую вас, я завжди складаю моєму Богові подяки» (Фил. 1:3).

Подібно почуваються Тревер та Емілі, які служили в Малаві перед тим, як їх запросили в «Ґілеад» — біблійну школу Товариства «Вартова башта». «Іноді нас турбувало питання, чи ми все робимо правильно. Але ми й далі були щасливі, адже зблизились одні з одними і відчували благословення Єгови». Ґреґ і Крістел, згадані раніше, кажуть: «Немає нічого ліпшого, що ми могли б робити».

Звісно, не кожному вдасться служити за кордоном. Декому зручно переїхати в якусь територію у своїй країні, де є більша потреба у вісниках. Дехто ставить собі за ціль служити в інших зборах поблизу дому. Найважливіше — робити все можливе у служінні Єгові (Кол. 3:23). Тоді ти відчуєш на собі сповнення натхнених слів: «Благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Прип. 10:22).

[Рамка на сторінці 5]

 Проаналізуй себе

Щоб побачити, чи ти можеш служити за кордоном, розглянь нижчеподані запитання і чесно та з молитвою реалістично зваж свої обставини. У цьому тобі допоможе матеріал з минулих випусків «Вартової башти».

• Чи я є духовною людиною? («Кроки до щастя», 15 жовтня 1997 року, сторінка 6).

• Чи я вмілий служитель? («Як досягти успіху в піонерському служінні», 15 травня 1989 року, сторінка 21, англ.).

• Чи зможу я жити далеко від дому та друзів? («Справлятися з тугою за домом у служінні Богові», 15 травня 1994 року, сторінка 28).

• Чи під силу мені опанувати нову мову? («Служіння в іншомовному зборі», 15 березня 2006 року, сторінка 17).

• Чи маю я змогу оплатити свій переїзд? («Чи ти можеш служити у закордонному полі?», 15 жовтня 1999 року, сторінка 23).

[Ілюстрація на сторінці 6]

Смирення і готовність вісників, які служать в інших територіях, позитивно впливають на місцевих одновірців

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вісники, що переїздять кудись служити, є щасливими