Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Звіщаймо «Боже слово сміливо»

Звіщаймо «Боже слово сміливо»

Звіщаймо «Боже слово сміливо»

«Вони... сповнились святим духом та почали говорити Боже слово сміливо» (ДІЇ 4:31).

1, 2. Чому нам слід вміло виконувати служіння?

ЗА ТРИ дні до своєї смерті Ісус сказав учням: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець». Перед вознесінням на небо воскреслий Ісус дав своїм послідовникам доручення: «Робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав». Він пообіцяв, що буде з ними «всі дні, аж до закінчення цієї системи» (Матв. 24:14; 26:1, 2; 28:19, 20).

2 Ми, Свідки Єгови, беремо ревну участь у праці, що почалася в I столітті. Жодна інша справа не є такою цінною, як рятівна праця проповідування про Царство і підготовки учнів. Тож наскільки важливо бути вмілими проповідниками! У цій статті ми розглянемо, як під проводом святого духу ми можемо сміливо свідчити. Дві наступні статті покажуть, як дух Єгови керує нами, щоб ми вміло навчали і невпинно проповідували.

Нам потрібна сміливість

3. Чому для виконання праці проповідування про Царство потрібно сміливості?

3 Виконання дорученої нам Богом праці проповідування про Царство — це надзвичайна честь. А втім, іноді виникають труднощі. Хоча дехто охоче приймає добру новину про Боже Царство, чимало осіб поводиться так, як люди за днів Ноя. Вони, за словами Ісуса, «не звертали уваги, поки не прийшов потоп та не змів їх усіх» (Матв. 24:38, 39). Сьогодні з нас теж насміхаються і нам противляться (2 Пет. 3:3). Протидія може походити з боку влади, однокласників чи співпрацівників або навіть рідних. Крім того, на нас впливають власні слабкості, як-от сором’язливість і страх бути відкинутими. Безліч чинників можуть перешкоджати нам навчати «зі свободою мови» і говорити Боже слово «зі сміливістю» (Еф. 6:19, 20). Щоб наполегливо проповідувати слово Бога, необхідно сміливості. Як її набути?

4. а) Що таке сміливість? б) Як апостол Павло відважився проповідувати у Фессалоніках?

4 Грецьке слово, перекладене як «сміливість», означає «щирість, відвертість і прямолінійність». Це слово має такі відтінки значення, як «відвага, упевненість... та безстрашність». Сміливість зовсім не пов’язана з грубістю чи брутальністю (Кол. 4:6). Виявляючи сміливість, ми також хочемо бути миролюбними зі всіма (Рим. 12:18). До того ж, коли ми проповідуємо добру новину про Боже Царство, то повинні виявляти і сміливість, і тактовність, аби ненавмисно когось не образити. Дійсно, щоб бути сміливими, треба наполегливо розвивати й інші риси. Така сміливість не залежить від нас самих чи впевненості в собі. Після того як апостол Павло і його товариші «зазнали... наруги у Филипах», вони «відважились» проповідувати у Фессалоніках. Як їм це вдалося? Павло написав: «Ми... з допомогою нашого Бога відважились звіщати вам Божу добру новину». (Прочитайте 1 Фессалонікійців 2:2). Бог Єгова може розвіяти і наш страх та дати нам відваги.

5. Як Єгова додав сміливості Петру, Івану та іншим учням?

5 Коли проти апостолів виступили «правителі [народу], старійшини й книжники», Петро та Іван сказали: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога? Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули». Апостоли та їхні одновірці не просили Бога припинити переслідування, а благали його: «Єгово, зверни увагу на їхні погрози і зроби так, щоб раби твої і далі говорили твоє слово з повною сміливістю» (Дії 4:5, 19, 20, 29). Як Єгова відповів на їхні прохання? (Прочитайте Дії 4:31). Своїм духом він допоміг їм бути сміливими. Божий дух може зробити відважними й нас. А як нам отримати святий дух і як керуватися ним у служінні?

Як бути сміливими

6, 7. Що найперше слід робити, аби отримувати Божий святий дух? Наведіть приклади.

6 Для того щоб отримати Божий святий дух, найперше слід молитися про нього. Ісус говорив своїм слухачам: «Якщо ви, хоча й злі, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше небесний Батько дасть святого духу тим, хто просить у нього!» (Луки 11:13). Справді, нам варто постійно молитися про святий дух. Якщо нас лякають якісь види служіння — проповідування на вулиці чи в діловій території або неформальне свідчення, ми повинні просити в Єгови святого духу й допомоги, щоб виявляти необхідну відвагу (1 Фес. 5:17).

7 Ось приклад християнки, на ім’я Роза *. Якось у школі її колега прочитала повідомлення з іншої школи про жахливе поводження з дітьми. Вчителька була настільки стурбована цим, що вигукнула: «Куди йде цей світ?» Роза не могла упустити нагоду свідчити. Що вона зробила, аби говорити зі сміливістю? «Я помолилась до Єгови і попросила в нього духу»,— каже Роза. Вона змогла дати вчительці чудове свідчення і домовилася продовжити розмову. Розгляньмо приклад п’ятирічної Мілані, яка живе в Нью-Йорку. Вона розповідає: «Перед тим як я йду в школу, ми з мамою завжди молимось до Єгови». Про що вони моляться? Про сміливість, з якою дівчинка обстоюватиме свою віру в Бога. «Це допомагає Мілані пояснювати своє ставлення до днів народжень та свят і не брати в них участі»,— говорить мама. Згадані приклади яскраво засвідчують, що саме молитва додає сміливості.

8. Що ми довідуємося про сміливість з прикладу пророка Єремії?

8 Також подумаймо, завдяки чому сміливо діяв пророк Єремія. Коли Єгова призначив його пророком для народу, Єремія відповів: «Таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак» (Єрем. 1:4—6). Але згодом Єремія проповідував настільки наполегливо і переконливо, що багато ізраїльтян вважали його тим, хто накликає на народ біду (Єрем. 38:4). Понад 65 років він відважно проголошував судові вироки Єгови. В Ізраїлі Єремію знали як сміливого й мужнього проповідника. Тому не дивно, що навіть через 600 років, коли Ісус сміливо проповідував, дехто думав, що він воскреслий Єремія (Матв. 16:13, 14). Як нерішучий колись пророк Єремія подолав сором’язливість? Він казав: «Стало [Боже слово] в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх,— і я змучивсь тримати його» (Єрем. 20:9). Як бачимо, слово Єгови справляло на Єремію могутній вплив і спонукувало його говорити.

9. Чому Боже слово може впливати на нас так, як і на Єремію?

9 У Листі до євреїв апостол Павло написав: «Слово Бога живе і справляє могутній вплив, воно гостріше від усякого обосічного меча та проникає настільки глибоко, що розділює душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розрізняти думки та наміри серця» (Євр. 4:12). Звістка, або слово, Бога може впливати на нас так, як і на Єремію. Пам’ятаймо, що, хоча Біблію писали люди, вона не є збіркою людської мудрості. Адже Біблія — натхнена Богом книга. У 2 Петра 1:21 сказано: «Пророцтво ніколи не з’являлося з волі людини, але люди говорили від Бога, керовані святим духом». Коли ми вдумливо вивчаємо Біблію, наш розум наповнюється думками, які були натхнені святим духом. (Прочитайте 1 Коринфян 2:10). Божі слова можуть стати в нас «як огонь той палючий», так що ми відчуватимемо спонуку ділитися звісткою з іншими.

10, 11. а) Як треба ставитися до особистого вивчення, якщо ми хочемо бути сміливими в служінні? б) Назвіть принаймні один крок, який ви плануєте зробити, щоб покращитись у дослідженні Біблії.

10 Щоб вивчення Біблії відчутно впливало на нас, цю книгу треба старанно досліджувати, і тоді її звістка глибоко проникатиме в серце, формуючи нашу внутрішню сутність. Одного разу пророк Єзекіїль отримав видіння. Йому було наказано з’їсти книжний сувій з суворою звісткою, яку він мав проголошувати впертому народові. Єзекіїль мусив повністю сприйняти звістку, щоб вона стала невід’ємною частиною його самого. Тоді завдання проголосити грізну новину було б для нього приємним, немов споживання меду. (Прочитайте Єзекіїля 2:8—3:4, 7—9).

11 Наша ситуація чимось подібна до ситуації Єзекіїля. Багато хто просто не хоче чути те, що каже Біблія. Щоб постійно проповідувати Боже слово, важливо вивчати Святе Письмо, повністю засвоюючи його думки. Вивчення варто проводити регулярно, а не час від часу. Ми повинні мати таке ж бажання, як у псалмоспівця, котрий сказав: «Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця — перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю» (Пс. 19:15). Наскільки ж важливо виділяти час на роздуми над прочитаним, щоби біблійні істини глибоко вкорінювались у серці! Безсумнівно, варто поліпшуватись у дослідженні Біблії *.

12. Чому можна сказати, що святий дух керує нами через зібрання?

12 Ще один спосіб, як зміцнюватися завдяки святому духу Єгови,— це «зважати одні на одних, щоб спонукувати до любові й добрих учинків, та не покидати наших спільних зібрань» (Євр. 10:24, 25). Святий дух керуватиме нами, якщо ми стараємося відвідувати всі зібрання, уважно слухати і застосовувати почуте. Зрештою хіба не через збір дух Єгови дає нам провід? (Прочитайте Об’явлення 3:6).

Чому варто бути сміливими

13. Що ми довідуємося з того, чого ранні християни досягли в проповідницькій праці?

13 Святий дух — наймогутніша сила у всесвіті. Він може допомагати людям виконувати волю Єгови. Під дією цієї сили перші християни виконували колосальну проповідницьку працю. Вони звіщали добру новину «усьому створінню під небом» (Кол. 1:23). Коли подумати, що вони переважно були «люди неосвічені й прості», стає очевидним, що їх спонукувала до служіння могутня сила (Дії 4:13).

14. Що допоможе нам «палати духом»?

14 Якщо ми дозволимо святому духу впливати на нас, то теж відчуватимемо спонуку відважно проповідувати. Ми будемо «духом палати», коли постійно просимо цього духу, старанно і вдумливо проводимо особисте вивчення, молитовно розмірковуємо над прочитаним і регулярно відвідуємо зібрання (Рим. 12:11). Про «Аполлоса — юдея, родом з Александрії», чоловіка красномовного, який прийшов до Ефеса, Біблія говорить: «Він... палаючи духом, правильно говорив та навчав про Ісуса» (Дії 18:24, 25). Коли ми «духом палаємо», як записано в Римлян 12:11, тоді виявляємо більшу сміливість у служінні від дому до дому чи неформальному свідченні.

15. Який пожиток приносить нам проповідування зі сміливістю?

15 Більша сміливість у служінні благотворно впливає на нас. Наше мислення стає позитивнішим, бо ми повнішою мірою усвідомлюємо важливість проповідницької праці та блага, які вона приносить. Посилюється наш за́пал, тому що ми отримуємо більше радості від плідного служіння. І зростає наша ревність, оскільки ми ліпше усвідомлюємо невідкладність проповідування.

16. Що нам робити, якщо наша ревність у служінні послабилась?

16 А що, коли наша ревність у служінні послабилась або й зовсім зникла? Тоді потрібна чесна самоперевірка. Павло написав: «Ви ж перевіряйте, чи ви у вірі, ретельно випробовуйте себе» (2 Кор. 13:5). Поміркуйте: «Чи я далі палаю духом? Чи прошу в Єгови його духу? Чи мої молитви показують, що я покладаюсь на Бога, аби чинити його волю? Чи, молячись, я дякую за довірене мені служіння? Які в мене звички щодо особистого вивчення? Скільки часу я роздумую над прочитаним чи почутим? Чи беру активну участь у зібраннях?» Роздуми над цими запитаннями допоможуть вам визначити, в чому треба поліпшитись.

Нехай Божий дух робить нас сміливими

17, 18. а) Якого розмаху набула сьогодні проповідницька праця? б) Як нам мати «величезну свободу мови», звіщаючи добру новину про Боже Царство?

17 Воскреслий Ісус промовив до своїх учнів: «Коли на вас зійде святий дух, ви отримаєте силу і будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Розпочата тоді праця набула сьогодні небаченого розмаху. Приблизно сім мільйонів Свідків Єгови проголошують звістку про Царство в понад 230 країнах і територіях, щороку присвячуючи служінню майже 1,5 мільярда годин. Наскільки ж захопливо брати активну участь у цій праці, яка більше ніколи не повториться!

18 У наш час, як і в I столітті, всесвітнє проповідування виконується під проводом Божого духу. Якщо ми піддаємося його впливу, то будемо мати в служінні «величезну свободу мови» (Дії 28:31). Тож завжди керуймось духом, звіщаючи добру новину про Боже Царство!

[Примітки]

^ абз. 7 Імена змінено.

^ абз. 11 Щоб черпати більше пожитку з читання Біблії й особистого вивчення, дивіться книжку «Отримуй користь зі Школи теократичного служіння», розділи «Вправляйся у читанні» і «Вивчення винагороджує», сторінки 21—32.

Чи ви запам’ятали?

• Чому нам треба сміливо звіщати Боже слово?

• Завдяки чому ранні християни проповідували зі сміливістю?

• Як нам бути відважними?

• Яку користь приносить нам сміливість у служінні?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Як батьки допомагають дітям бути сміливими?

[Ілюстрації на сторінці 8]

Коротка молитва додасть вам сміливості в служінні