Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Марко охоче служив іншим

Марко охоче служив іншим

Марко охоче служив іншим

ЗБІР в Антіохії зазнавав певних труднощів, але непорозуміння між апостолами Павлом і Варнавою не було з цим пов’язане. Чоловіки вирішили податися в місіонерську подорож, однак коли мова зайшла про те, хто їх супроводжуватиме, між ними спалахнула «гостра суперечка» (Дії 15:39). Вони так і не дійшли згоди і розійшлись. Їхня суперечка стосувалася Марка, який мав бути третім місіонером.

Хто такий Марко? Чому двоє апостолів сперечалися через нього? Чому вони мали такі різні погляди? Чи апостоли змінили пізніше своє ставлення до Марка? І чого ми вчимося з розповіді про Марка?

Вдома в Єрусалимі

Марко, очевидно, походив із заможної юдейської родини і виростав у Єрусалимі. По суті, вперше ми дізнаємося про нього з розповіді про ранній християнський збір. Приблизно 44 року н. е. Ірод Агріппа I кинув апостола Петра у в’язницю. Коли ангел Єгови чудом визволив Петра, той пішов «до дому Марії, матері Івана, якого називають Марком. Там зібралось і молилось чимало людей» (Дії 12:1—12) *.

Тож схоже, що члени збору в Єрусалимі проводили зібрання в домі Маркової матері. Там збиралося «чимало людей», і це свідчить, що будинок був великим. Марія мала служницю на ім’я Рода, яка пішла відчинити Петрові, коли той «постукав у хвіртку воріт». З цих подробиць видно, що Марія мала чималі статки. А згадка про будинок як дім Марії, а не її чоловіка вказує на те, що вона, напевно, була вдовою і що Марко був ще досить юним (Дії 12:13).

Марко, ймовірно, перебував серед тих, хто зібрався і молився. Мабуть, цього хлопця добре знали учні Ісуса та інші люди, які були свідками Ісусового служіння на землі. Саме Марко, очевидно, був тим юнаком, котрий накинув на голе тіло вбрання. Він пішов слідом за арештованим Ісусом, а потім втік, коли його намагалися схопити (Марка 14:51, 52).

Обов’язки у зборі

Спілкування зі зрілими християнами, безсумнівно, зміцнювало Марка. Він зростав духовно, і відповідальні брати схвально про нього відгукувалися. Приблизно 46 року Павло і Варнава доставляли «матеріальну допомогу» з Антіохії в Єрусалим для потерпілих від голоду і звернули увагу на Марка. Повертаючись до Антіохії, вони взяли його з собою (Дії 11:27—30; 12:25).

Пересічний читач може дійти висновку, що між цими трьома чоловіками не було жодного іншого зв’язку, окрім духовного, і що Павло та Варнава запропонували Маркові піти з ними лише з огляду на його здібності. Але один з Павлових листів засвідчує, що Марко був двоюрідним братом Варнави (Кол. 4:10). Це дещо пояснює подальші події, пов’язані з Марком.

Минуло близько року, і святий дух спонукав Павла та Варнаву вирушити в місіонерську подорож. Вони подалися з Антіохії на Кіпр. Іван Марко пішов з ними, щоб «їм допомагати» (Дії 13:2—5). Під час подорожі Марко, скоріш за все, дбав про матеріальні та інші потреби апостолів, а вони в той час могли зосередитись на духовних справах.

Павло, Варнава й Марко подорожували Кіпром і проповідували. Потім вони попрямували до Малої Азії. Там Іван Марко прийняв рішення, яке розчарувало Павла. У розповіді повідомляється, що, коли чоловіки прибули до Пергії, «Іван... залишив їх і повернувся до Єрусалима» (Дії 13:13). Невідомо, чому він так зробив.

Через кілька років Павло, Варнава і Марко повертаються в Антіохію. Обидва апостоли планують другу місіонерську подорож, щоб закріпити успіх першої. Варнава хоче взяти з собою свого брата, але Павло проти, бо Марко колись їх покинув. Саме це й викликало непорозуміння, про яке згадується на початку. Варнава взяв Марка і поплив до рідного Кіпру, а Павло вирушив до Сирії (Дії 15:36—41). Очевидно, Павло і Варнава по-різному дивились на колишнє рішення Марка.

Залагодження суперечки

Марка, звісно, засмучувало це. Все ж він залишався вірним служителем. Марко знову з’являється в оповіді про ранніх християн через 11—12 років після непорозуміння з Павлом. І, як ви думаєте, поряд з ким? Із тим, з ким би ви його собі і не уявили,— поряд з Павлом.

У 60—61 роках Павло пише з в’язниці в Римі кілька листів, які тепер належать до Святого Письма. В Листі до колосян він каже: «Шле вам вітання ув’язнений зі мною Аристарх та Марко, двоюрідний брат Варнави (пам’ятаєте, я наказував сердечно його прийняти, якщо він до вас колись прийде)... вони єдині співпрацюють зі мною в інтересах Божого царства, і саме вони стали для мене опорою» (Кол. 4:10, 11).

Який поворот подій! Раніше Павло був сильно незадоволений Марком, а тут він знову стає цінним співробітником. Скоріш за все, апостол перед тим повідомив колосян про візит Марка. Якщо ж Марко дійсно прибув до них, то діяв від імені Павла.

Чи колись Павло надто суворо поставився до Марка? Чи, може, Марко взяв урок з минулого? А, можливо, було і те, і те? Хоч би як там було, залагодження суперечки доводить духовну зрілість як Павла, так і Марка. Вони забули, що сталося раніше, і знову співпрацювали разом. Який чудовий приклад для того, хто мав непорозуміння з одновірцем!

Марко подорожує

Читаючи про різні подорожі Марка, ви побачите, що він дуже багато подорожував. З Єрусалима він подався до Антіохії, звідки відплив на Кіпр і до Пергії. Потім Марко поїхав у Рим. Звідти Павло збирався послати його до Колосів. І це ще не все!

Апостол Петро написав свого першого листа приблизно в 62—64 роках. У ньому сказано: «Передає вам вітання та, що у Вавилоні... а також Марко, мій син» (1 Пет. 5:13). Тож Марко був у Вавилоні, щоб служити разом з апостолом, який раніше відвідував зібрання в домі його матері.

Коли Павло під час свого другого ув’язнення близько 65 року пише Тимофієві в Ефес, то просить: «Приведи із собою Марка» (2 Тим. 4:11). Мабуть, Марко був тоді в Ефесі. Він, без сумніву, відгукнувся на Павлове прохання та повернувся в Рим з Тимофієм. І, хоча подорожувати в той час було нелегко, Марко робив це охоче.

Ще одне важливе завдання Марка

Маркові випала велика честь написати під натхненням Єгови одне з Євангелій. У другому Євангелії ніде не згадується ім’я письменника, але, згідно з ранніми переказами, ним був Марко, який багато чого дізнався від Петра. Слід зазначити, що Петро був свідком майже всього записаного Марком.

Дослідники Євангелія Марка вважають, що він написав його для поган, оскільки детально пояснює єврейські традиції (Марка 7:3; 14:12; 15:42). Марко перекладає арамейські вирази, які читачі з інших народів інакше просто не зрозуміли б (Марка 3:17; 5:41; 7:11, 34; 15:22, 34). Він використовує чимало латинських висловів і навіть пояснює загальновідомі грецькі слова латинськими. Марко подає в римських грошових одиницях вартість єврейських монет (Марка 12:42, примітка). Усе це, здається, узгоджується з давнім переказом, що він уклав своє Євангеліє в Римі.

«Я потребую його допомоги»

У Римі Марко не лише написав Євангеліє. Пригадайте, що Павло просив Тимофія «привести із собою Марка». Навіщо? Апостол пояснив: «Я потребую його допомоги» (2 Тим. 4:11).

Ця остання у Святому Письмі згадка про Марка багато говорить про нього. У розповідях про Маркову теократичну діяльність ніде не згадується, що він був апостолом, провідником чи пророком. Марко був служителем, тобто тим, хто охоче служив іншим. І Павло незадовго до своєї смерті, безумовно, отримав від Марка допомогу.

Якщо зібрати в одне ціле інформацію про Марка, то вимальовується образ чоловіка, який ревно сприяв проповідуванню доброї новини в різних частинах світу, чоловіка, який з радістю служив іншим. Які ж цінні обов’язки отримав Марко завдяки тому, що не опустив рук!

Ми, як Божі служителі, так само сповнені рішучості проповідувати звістку про Царство. Як і у випадку Марка, дехто з нас у змозі переїхати в іншу місцевість, навіть за кордон, щоб звіщати добру новину. Щоправда, більшості з нас не під силу такий переїзд, але кожен може наслідувати Марка в чомусь іншому. Він докладав неабияких зусиль, щоб служити християнським братам. У нас теж є бажання допомагати співхристиянам вірно поклонятися Богові. Тоді ми можемо бути впевнені, що нас очікуватиме благословення Єгови (Прип. 3:27; 10:22; Гал. 6:2).

[Примітка]

^ абз. 5 За днів Марка було чимось звичним брати собі або давати комусь друге ім’я єврейського чи іншого походження. Єврейське ім’я Марка було Йоханан, що перекладається як Іван. А його латинське ім’я — Марк, тобто Марко (Дії 12:25).

[Карта/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Міста, які відвідав Марко

Рим

Ефес

Колоси

Пергія

Антіохія (в Сирії)

Кіпр

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

Єрусалим

Вавилон