«Наполегливо... навчай»

«ВИ ЗВЕРТАЄТЕСЬ до мене: “Учителю” й “Господи”,— і робите слушно, бо я ним і є» (Ів. 13:13). Цими словами Ісус звернув увагу на свою роль вчителя. Пізніше, незадовго до вознесіння на небо, він звелів послідовникам: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав» (Матв. 28:19, 20). Згодом апостол Павло теж підкреслив, наскільки важливо правильно навчати Божого Слова. Він настійно радив християнському старійшині Тимофію: «Наполегливо займайся прилюдним читанням, а також настійно заохочуй і навчай... Розмірковуй над цим, будь весь у цьому, щоб твій поступ був явний для всіх» (1 Тим. 4:13—15).

Сьогодні, як і тоді, навчання відіграє істотну роль у служінні та зібраннях. Як нам продовжувати наполегливо навчати і яким чином це допоможе нам, вчителям Божого Слова, робити поступ?

Наслідуймо Великого Вчителя

Навчання Ісуса приваблювало багатьох людей. Зверніть увагу, як його слова вплинули на тих, хто був у синагозі в Назареті. Євангеліст Лука написав: «Всі почали схвально говорити про нього й дивуватись приємним словам, що виходили з його уст» (Луки 4:22). Ісусові учні брали приклад зі свого Господа, коли проповідували. Апостол Павло заохочував співхристиян: «Наслідуйте мене, як і я наслідую Христа» (1 Кор. 11:1). Наслідуючи Ісусові методи, Павло з майстерністю «навчав прилюдно та від дому до дому» (Дії 20:20).

Навчання «на ринковій площі»

Вміння Павла навчати прилюдно особливо видно з прикладу, описаного в 17-му розділі книги Дії. Там розповідається про те, як він прийшов до Афін, що в Греції. У тому місті повсюди — на вулицях та в інших публічних місцях — стояли ідоли. Не дивно, що дух Павла скипів! Все ж він опанував себе. Павло «почав вести в синагозі обговорення... Крім того, кожен день він розмовляв на ринковій площі з усіма, кого зустрічав» (Дії 17:16, 17). Який чудовий приклад для нас! Коли ми розмовляємо з людьми різного походження, не осуджуймо їх, а виявляймо до них повагу. Завдяки цьому дехто послухає звістку і зрештою звільниться від оков фальшивої релігії (Дії 10:34, 35; Об’яв. 18:4).

Чимало людей на ринковій площі не сприймали Павла. Серед його співрозмовників були філософи, чиї погляди суперечили істинам, які проповідував апостол. Коли люди сперечалися з Павлом, він зважав на їхні слова. Дехто називав його «базікою» (грецькою буквально «збирач зерен»). У ті часи так казали про людей, які збирали по крихтах найрізноманітнішу інформацію, а потім довго її обговорювали. Інші люди казали про Павла: «Здається, він проповідує чужих богів» (Дії 17:18).

А втім, Павла не знеохотили зневажливі висловлювання його слухачів. Навпаки, коли апостола попросили пояснити те, про що він навчає, Павло використав нагоду і виголосив проникливу промову, в якій добре виявилися його  вчительські здібності (Дії 17:19—22; 1 Пет. 3:15). Ретельно проаналізуймо цю промову і подумаймо, як вона допоможе нам поліпшуватись у навчанні інших.

Шукаймо щось спільне

Павло промовив: «Афіняни! З того, що я бачу, в усьому ви побожніші, ніж інші люди. Бо, проходячи повз ваші святині й уважно їх оглядаючи, я побачив жертовник з написом: “Невідомому Богові”. Отже, саме те, що ви, не знаючи, обожнюєте, я вам звіщаю» (Дії 17:22, 23).

Апостол був дуже спостережливий. Завдяки цьому він багато дізнавався про своїх співрозмовників. Якщо ми уважні, то також можемо довідатися дещо про людину. Наприклад, про що нам можуть розповісти іграшки на подвір’ї чи певні знаки на дверях? Коли ми починаємо здогадуватись про обставини, в яких живе людина, то знаємо не лише, що́ сказати, а й як (Кол. 4:6).

Павло не говорив осудливо. Однак, як він побачив, афіняни «обожнювали» щось, не маючи точного знання. Павло чітко показав, як їм поклонятися правдивому Богові (1 Кор. 14:8). Наскільки ж важливо говорити чітко і не осудливо, коли ми звіщаємо добру новину про Царство!

Будьмо тактовними і безсторонніми

Апостол Павло продовжив свою промову такими словами: «Бог, який створив світ і все, що в ньому, який є Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах та не вимагає служіння людських рук, начебто він чогось потребував, тому що сам дає усім життя, і дихання, і все» (Дії 17:24, 25).

Цими словами Павло звернув увагу на нашого Життєдавця, Єгову, і зробив це тактовно, назвавши його «Господом неба і землі». Як же приємно допомагати щиросердим людям різного релігійного і культурного походження пізнати того, хто дав початок усьому, Бога Єгову! (Пс. 36:10).

Далі Павло промовив: «Від одного чоловіка він створив усі народи... і встановив призначені часи та межі проживання, аби вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:26, 27).

Своїм підходом до навчання ми показуємо, якому Богу поклоняємось. Єгова безсторонньо дозволяє людям з усіх народів «шукати... і таки знайти його». Так само й ми розмовляємо з людьми безсторонньо. Ми намагаємося допомогти тим, хто вірить у Творця, розвинути з ним близькі стосунки, які принесуть їм вічні благословення (Як. 4:8). Але як допомогти людям, котрі сумніваються в існуванні Бога? Візьмімо приклад з Павла. Ось що він сказав.

«Завдяки [Богу] ми живемо, рухаємося та існуємо, і навіть декотрі ваші поети говорили: “Ми — його нащадки”. А оскільки ми — Божі нащадки, то не повинні думати, що Бог подібний до золота, срібла чи каменю» (Дії 17:28, 29).

 Кажучи це, Павло намагався зацікавити людей. Адже він цитував поетів, яких афіняни добре знали і визнавали. Подібно й ми шукаємо щось спільне зі співрозмовниками, наводячи відомі їм аргументи. Приміром, Павлів приклад у Листі до євреїв переконливий і сьогодні: «Кожен дім хтось збудував, а той, хто збудував усе,— це Бог» (Євр. 3:4). Якщо ми спонукуємо мешканців подумати над цим простим прикладом, то вони, можливо, сприймуть нашу звістку. Зверніть увагу на інший ефективний метод навчання в Павловій промові — мотивацію.

Наголошуймо на невідкладності нашого часу

Павло казав: «Хоча колись Бог не зважав на часи такого незнання, тепер він говорить людям, щоб усі вони скрізь покаялися. Бо він визначив день, коли має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка» (Дії 17:30, 31).

Те, що Бог на деякий час допустив зло, дає всім нам можливість показати йому, чим наповнене наше серце. Вкрай важливо наголошувати на невідкладності нашого часу і переконливо розповідати про благословення під правлінням Царства, яке не за горами (2 Тим. 3:1—5).

Люди реагують по-різному

«Коли ж [афіняни] почули про воскресіння мертвих, то дехто почав насміхатися з нього, а ще дехто говорив: “Може, розкажеш нам про це іншим разом”. Тоді Павло пішов від них, але декотрі приєдналися до нього і стали віруючими» (Дії 17:32—34).

Одні люди відразу відгукуються на сказане нами, а іншим потрібно більше часу, щоб сприйняти наші доводи. Якщо ми пояснюємо істини чітко і просто, то люди набувають точного знання про Єгову. І, коли навіть хтось один пізнає правду, нам дуже приємно, що Бог послуговується нами, щоб приводити людей до його Сина! (Ів. 6:44).

Уроки для нас

Аналізуючи промову Павла, ми можемо багато навчитися про те, як пояснювати іншим біблійну правду. Якщо ми виголошуємо в зборі публічні промови, то намагаймося, подібно до Павла, використовувати тактовні вирази, які допоможуть невіруючим зрозуміти і прийняти біблійні істини. Ми хочемо представляти їх зрозуміло і водночас не осуджувати поглядів таких людей. Під час проповідування нам теж варто говорити переконливо і тактовно. Тоді ми будемо справді наслідувати приклад Павла і «наполегливо... навчати» людей.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Павло навчав зрозуміло, просто і тактовно

[Ілюстрація на сторінці 31]

Ми наслідуємо Павла, зважаючи на почуття тих, кому проповідуємо