Запитання читачів

Чому Ісус сказав жінці, котру знали як грішницю, що її гріхи прощено? (Луки 7:37, 48).

Коли Ісус обідав у домі фарисея на ім’я Симон, одна жінка «підійшла ззаду до Ісуса та присіла біля його ніг». Вона почала зрошувати його стопи слізьми і витирати їх своїм волоссям. Потім жінка ніжно цілувала Ісусові ноги і мастила їх пахучою олією. Згідно з євангельською оповіддю, вона була «відома в місті як грішниця». Звісно, всі недосконалі люди грішні, але у Святому Письмі грішником зазвичай називається особа, про гріхи якої відомо іншим і яка має репутацію грішника. Ймовірно, та жінка була повією. Саме їй Ісус сказав: «Твої гріхи прощено» (Луки 7:36—38, 48). Що Ісус мав на увазі? Як їй могли проститися гріхи, якщо ще не було принесено викупної жертви?

Після того як жінка помила і намастила Ісусу ноги, але ще до того, як він простив їй гріхи, він навів приклад, щоб пояснити щось важливе господарю дому, Симонові. Ісус порівняв гріх до надто великого боргу і промовив: «“В одного позикодавця було два боржники. Один заборгував йому п’ятсот денаріїв, а другий — п’ятдесят. І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. То котрий же з них любитиме його більше?” Симон відповів: “Думаю, той, кому прощено більше”. На це Ісус промовив: “Ти розсудив правильно”» (Луки 7:41—43). Усі ми зобов’язані слухатися Бога. Отож коли ми не слухаємося Бога і грішимо, то, так би мовити, не сплачуємо того, що йому належить. Таким чином наш борг зростає. Все ж Єгова подібний до позикодавця, який великодушно прощає борги. Тому Ісус заохочував своїх послідовників молитися до Бога і благати: «Прости нам борги, як і ми простили своїм боржникам» (Матв. 6:12). В Луки 11:4 ці борги названі гріхами.

На підставі чого Бог прощав гріхи в минулому? Його досконала справедливість вимагає, щоб гріх карався смертю. І Адам заплатив за гріх власним життям. Але, відповідно до Закону, який Бог дав ізраїльському народові, грішник міг отримати прощення гріхів, принісши Єгові тваринну жертву. Апостол Павло написав: «За Законом майже все очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення» (Євр. 9:22). Юдеї не знали іншого способу отримати Боже прощення. Не дивно, чому дехто за днів Ісуса не був згідний з тим, що́ він промовив жінці. Люди, які сиділи з Ісусом за столом, почали міркувати: «Хто ж він такий, що навіть прощає гріхи?» (Луки 7:49). Тож як могли бути прощені провини цієї дуже грішної жінки?

Перше пророцтво, виголошене після бунту наших прабатьків, Адама і Єви, стосувалося наміру Єгови, згідно з яким мало з’явитися «насіння», котре Сатана і його «насіння» вжалили б у п’яту (Бут. 3:15). Це сталося тоді, коли Божі вороги стратили Ісуса (Гал. 3:13, 16). Христова кров служить викупом, який визволить людство від гріха і смерті. Ніщо не може перешкодити Єгові виконати свій намір. Тому, відтоді як Бог промовив слова, записані в Буття 3:15, він вважав, що викуп немовби заплачений. Отже, Бог міг прощати гріхи людей, які вірили в його обіцянки.

У дохристиянські часи Єгова визнав праведними чимало осіб. Серед них були  Енох, Ной, Авраам, Рахав і Йов. Вони з вірою чекали сповнення Божих обітниць. «Авраам повірив Єгові,— писав учень Яків,— і це зарахувалося йому як праведність». Про Рахав Яків сказав: «Хіба ж не так само завдяки вчинкам повія Рахав була визнана праведною?» (Як. 2:21—25).

Цар стародавнього Ізраїлю, Давид, скоїв кілька серйозних гріхів, але він непохитно вірив у правдивого Бога і щоразу виявляв справжнє каяття. До того ж Святе Письмо говорить: «Бог віддав [Ісуса] на жертву примирення, яке здійснюється через віру в його кров. Завдяки цьому Бог показав свою праведність, бо прощав гріхи, скоєні в минулому, виявляючи при цьому терпимість. Тож він бажав у теперішній час показати свою праведність, аби бути праведним і тоді, коли ви́знає праведною людину, яка вірить в Ісуса» (Рим. 3:25, 26). На основі викупної жертви Ісуса, яку він мав скласти в майбутньому, Єгова міг простити Давидові гріхи і при цьому не порушувати своїх справедливих норм.

Очевидно, ситуація жінки, яка намастила Ісусові ноги, була такою самою. Вона вела неморальне життя, але покаялась. Жінка усвідомлювала потребу у спокутуванні гріха і своїми вчинками показала, що справді цінує людину, через яку Єгова дає визволення. І, хоча викуп ще не був заплачений, жертва вважалася настільки певною, що її цінність вже можна було застосовувати до таких осіб, як ця жінка. Тому Ісус промовив до неї: «Твої гріхи прощено».

Як видно з цієї розповіді, Ісус ніколи не цурався грішників. Він чинив їм добро. Більш того, Єгова великодушно прощає розкаяних грішників. Яке ж чудове і сердечне запевнення в Божому прощенні маємо ми, недосконалі люди!

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вони були визнані праведними