Як Єгова ставиться до виправдань?

«ЖІНКА, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева,— і я їв»,— сказав чоловік. А жінка виправдовувалася: «Змій спокусив мене,— і я їла». Ці слова промовила до Бога перша людська пара, Адам і Єва. Вони поклали початок виправданням, до яких люди вдаються донині (Бут. 3:12, 13).

Судовий вирок Єгови Адаму і Єві за їхній свідомий непослух чітко показав, що йому не подобались такі виправдання (Бут. 3:16—19). Та чи всі виправдання неприємні Єгові? Чи вважає він деякі виправдання доречними? Якщо так, то як їх розрізняти? Щоб відповісти на ці питання, обдумаймо спочатку значення слова «виправдання».

Виправдання — це причина, яка наводиться для того, щоб пояснити, чому щось зроблено або, навпаки, не зроблено чи не буде зроблено. Виправданням можна назвати доречне пояснення чогось невиконаного чи щире вибачення, яке дає підставу для поблажливості і прощення. Однак, як це було у випадку Адама і Єви, виправданням іноді є відмовка, неправдива причина, яку хтось наводить, щоб приховати справжню причину. Оскільки часто виправдання бувають саме такими, до них зазвичай ставляться з підозрою.

Коли ми виправдовуємось, особливо якщо це стосується нашого служіння Богові, слід бути обачними, щоб не «обманювати самих себе фальшивими міркуваннями» (Як. 1:22). Розгляньмо деякі біблійні приклади і принципи, які допоможуть нам «постійно перевіряти, що́ до вподоби Господу» (Еф. 5:10).

Чого Бог очікує від нас

У Божому Слові містяться чіткі вказівки, яких ми, поклонники Єгови, повинні слухатись. Наприклад, Христове доручення «іти та робити учнями людей з усіх народів» є наказом, який стосується всіх правдивих послідовників Христа (Матв. 28:19, 20). Виконувати цей наказ настільки важливо, що апостол Павло говорив: «Горе мені, якби я не проголошував доброї новини!» (1 Кор. 9:16).

А втім, деякі зацікавлені, які вже довгий час вивчають з нами Біблію, вагаються проповідувати добру новину про Боже Царство (Матв. 24:14). Інші особи, які колись брали участь у проповідуванні, припинили це робити. Як такі люди іноді пояснюють свої дії? Як Єгова ставився до тих, хто у давнину вагався слухатись його чітких законів?

Неприйнятні для Бога виправдання

«Це надто важко». Так можуть сприймати проповідування особливо ті, хто від природи сором’язливий. Але подумаймо, чого нас вчить приклад Йони. Він отримав призначення, яке вважав дуже складним. Єгова звелів пророкові сповістити мешканців Ніневії про прийдешнє знищення. Неважко зрозуміти, чому Йона боявся виконати це завдання. Ніневія була столицею Ассирії, а ассирійців  знали як вкрай жорстоких людей. Йона, мабуть, думав: «Як я зможу бути серед цього народу? Що вони мені заподіють?» Тому він утік. Все ж Єгова не прийняв виправдання Йони і знову наказав йому проповідувати ніневітянам. На цей раз пророк мужньо виконав своє завдання, і результат був чудовим (Йони 1:1—3; 3:3, 4, 10).

Якщо ти вважаєш призначення проповідувати добру новину надто важким завданням, пам’ятай, що «для Бога можливе все» (Марка 10:27). Не сумнівайся, що Єгова зміцнюватиме тебе, коли ти й далі проситимеш його допомоги, та поблагословить, якщо ти сміливо будеш виконувати своє служіння (Луки 11:9—13).

«Я не хочу». Що робити, коли тобі бракує щиросердого бажання сповняти своє християнське служіння? Не забувай, що Єгова своїм духом може діяти у тобі і впливати на твої бажання. Павло говорив: «Сам Бог, прагнучи виконати свою добру волю, діє в вас, аби ви і бажання мали, і діяли» (Фил. 2:13). Тож проси Єгову прищепити тобі бажання виконувати його волю. Про це молився цар Давид. Він благав Єгову: «Допоможи ходити в правді твоїй» (Пс. 25:4; 25:5, НС). Ти теж можеш палко просити Єгову, щоб він допоміг тобі мати бажання чинити те, що йому до вподоби.

Звичайно, коли ми втомлені чи знеохочені, нам іноді доводиться змушувати себе йти на зібрання до Залу Царства або в служіння. Якщо так, чи повинні ми думати, що нам бракує справжньої любові до Єгови? Аж ніяк. У давнину вірним служителям Бога також доводилося докладати неабияких зусиль, щоб виконувати його волю. Приміром, Павло зізнався, що, так би мовити, «бичував своє тіло», аби слухатись Божих наказів (1 Кор. 9:26, 27). І, навіть коли ми змушуємо себе виконувати служіння, будьмо певні, що Єгова поблагословить нас. Чому? Тому що ми змушуємо себе чинити Божу волю з належних спонук, а саме з любові до Єгови. Таким чином ми даємо відповідь на твердження Сатани про те, що у випробуваннях служителі Бога зречуться Його (Йова 2:4).

«Я дуже зайнятий». Якщо ти не береш участі в служінні, бо вважаєш себе надто зайнятим, тобі конче потрібно переглянути свої пріоритети. «І далі шукайте найперше царства»,— навчав Ісус (Матв. 6:33). Щоб дотримуватися цього принципу, тобі, можливо, треба спростити життя або присвятити час, відведений на розваги, служінню. Звісно, розваги та інші особисті справи є невід’ємною частиною життя, але ними не слід виправдовувати своє байдуже ставлення до служіння. Божий служитель відводить справам Царства перше місце в житті.

«Я не такий вмілий». Ти можеш думати, що не  відповідаєш вимогам для служіння. Деякі вірні поклонники Єгови в біблійні часи вважали себе недостатньо вмілими, щоб виконувати доручені їм завдання. Візьмімо для прикладу Мойсея. Коли він отримав від Єгови особливе доручення, то промовив: «О Господи,— я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий». Хоча Єгова запевнив Мойсея в підтримці, той сказав: «Молю Тебе, Господи,— пошли іншого, кого маєш послати» (Вих. 4:10—13). Як зреагував Бог?

Єгова не звільнив Мойсея від цього доручення. Проте він призначив Аарона допомагати Мойсеєві виконувати доручене завдання (Вих. 4:14—17). Більш того, в подальші роки Єгова був поруч з Мойсеєм і давав йому все необхідне, щоб той успішно сповняв дані Богом обов’язки. Ти теж можеш бути впевненим у тому, що Єгова спонукатиме досвідчених одновірців допомагати тобі в служінні. А головне, Боже Слово запевняє, що Єгова навчатиме нас виконувати його накази (2 Кор. 3:5). (Дивіться інформацію в рамці  «Найщасливіші роки мого життя»).

«Мені завдали болю». Деякі особи перестають проповідувати або відвідувати зібрання через уражені почуття, вважаючи, що Єгова сприйме це як виправдання їхньої духовної бездіяльності. Зрозуміло, що ми засмучуємося, коли хтось  робить нам боляче. Та чи це справді підстава для того, щоб припиняти служіння? Павло і його одновірець Варнава, мабуть, почувалися пригніченими через непорозуміння, яке призвело до «гострої суперечки» між ними (Дії 15:39). Але чи хтось з них припинив служіння? Зовсім ні!

Коли тобі завдав болю одновірець, пам’ятай, що твоїм ворогом є не твій недосконалий брат, а Сатана, який хоче тебе пожерти. А втім, Диявол не переможе, якщо ти будеш «протистояти йому, залишаючись міцним у вірі» (1 Пет. 5:8, 9; Гал. 5:15). Вірячи в це, ти ніколи «не розчаруєшся» (Рим. 9:33).

Якщо наші можливості обмежені

Як видно з розглянутих вище прикладів, Біблія насправді не дає нам підстав для виправдань, щоб нехтувати тими чи іншими наказами Єгови, включаючи завдання проповідувати добру новину. Однак у нас можуть бути дійсні причини, через які ми не в стані робити в служінні стільки, скільки б хотіли. Нерідко інші біблійні обов’язки забирають час, який ми могли б присвятити проповідуванню. До того ж іноді ми дуже втомлені чи хворі і це обмежує наші можливості в служінні Єгові. Все ж Боже Слово запевняє нас, що Єгова знає наше щире бажання і зважає на наші обмеження (Пс. 103:14; 2 Кор. 8:12).

Тому нам потрібно бути обережними, щоб у цих питаннях не судити суворо себе та інших. Апостол Павло написав: «Хто ти такий, щоб судити чийогось слугу? Чи стоятиме він, чи впаде — це вирішує його пан» (Рим. 14:4). Не порівнюймо своїх обставин з обставинами інших людей. Не забуваймо, що «кожен з нас сам за себе дасть Богові звіт» (Рим. 14:12; Гал. 6:4, 5). Коли ми молимося до Єгови і пояснюємо причини своїх дій, то хочемо робити це з «чистим сумлінням» (Євр. 13:18).

Чому служіння Єгові приносить радість

Усі ми можемо служити Єгові з радістю, тому що його вимоги — незалежно від наших обставин — завжди розсудливі і не обтяжливі. Чому можна так сказати?

Боже Слово говорить: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити» (Прип. 3:27). Що ти дізнаєшся з цього прислів’я про Божі вимоги? Єгова не наказує тобі робити те, що в силі руки твого брата. Бог хоче, щоб ти служив йому, чинячи те, що «в силі твоєї руки». Дійсно, кожен з нас, хоч би якою великою чи малою була сила нашої руки, може служити Єгові від усього серця (Луки 10:27; Кол. 3:23).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 14]

 «Найщасливіші роки мого життя»

Навіть якщо ми маємо серйозні фізичні чи емоційні обмеження, нам не слід відразу доходити висновку, що ми вже не спроможні брати повну участь у служінні. Ось приклад Ернеста, християнина з Канади.

Ернест мав дефект мовлення і був дуже сором’язливим. Після того як він отримав важку травму спини, йому довелося залишити роботу будівельника. Хоча Ернест став інвалідом, змінені обставини дозволяли йому проводити більше часу в служінні. Заохочення на зібраннях бути допоміжним піонером зворушували його серце. Проте Ернест не почувався придатним для такого служіння.

Аби довести собі, що допоміжне піонерське служіння йому не під силу, він вирішив послужити місяць допоміжним піонером. Ернест був вражений, що йому це вдалося. Пізніше він подумав: «Я знаю, що ніколи не зроблю це знову». Щоб перевірити себе, Ернест подав заяву на ще один місяць, а потім ще, і справився з завданням.

Ернест прослужив допоміжним піонером цілий рік, але вважав, що йому ніколи не вдасться бути сталим піонером. І вкотре він випробував себе, подавши заяву на стале піонерське служіння. Ернест здивувався, коли йому вдалося прослужити сталим піонером перший рік. Він вирішив продовжити і зміг виконувати це служіння два роки, аж поки ускладнення від травми не забрали в нього життя. Та перед смертю Ернест нерідко говорив гостям зі сльозами на очах: «Роки, які я провів у служінні Єгові як піонер,— найщасливіші роки мого життя».

[Ілюстрація на сторінці 13]

Ми можемо подолати труднощі, які перешкоджають нам у служінні

[Ілюстрація на сторінці 15]

Єгові приємно, коли ми служимо йому від цілого серця, роблячи все можливе у своїх обставинах