Що скаже ваша дитина?

ДЛЯ БАТЬКІВ. У журналі за 15 січня 2010 року на сторінках 16—20 розповідається, наскільки важливо проводити з дітьми практичні заняття. У тій статті містяться думки, як допомагати дітям долати труднощі в школі. Чому б вам не проводити такі заняття ввечері під час сімейного поклоніння?

ДІТИ, котрі є Свідками Єгови, стикаються з багатьма труднощами. Однокласники часто питають, чому вони не беруть участі в певних подіях, наприклад не віддають честі прапору, не відзначають днів народження і різних свят. Як відповість ваш син чи дочка на такі запитання?

Деякі юні християни просто кажуть: «Мені цього не можна робити. Це суперечить моїм релігійним переконанням». Таких дітей варто похвалити за їхню стійку позицію. Завдяки їхній відповіді можуть припинитися подальші розпитування. Але Біблія заохочує нас бути «готовими виступити на захист своєї надії перед кожним, хто вимагатиме її обґрунтування» (1 Пет. 3:15). Чинити так означає не лише казати: «Мені цього не можна робити». Навіть якщо інші не погоджуються з нами, дехто, можливо, захоче знати причину нашого рішення.

Чимало дітей-Свідків розповідають своїм однокласникам оповіді зі Святого Письма, використовуючи такі публікації, як книжку «Навчайся у Великого Вчителя». Ці розповіді допомагають пояснити, чому молоді Свідки щось роблять або чогось уникають. Деякі учні уважно слухають біблійні історії, і таким чином починається багато вивчень Біблії. Іншим учням складно вислухати цілу біблійну розповідь. Без додаткових пояснень певні оповіді зі Святого Письма є важкозрозумілими для школярів. Коли подруга запросила 11-річну Мінхі на свій день народження, та відповіла: «Біблія не каже нам святкувати дні народження. Біблійного персонажа, Івана Хрестителя, стратили на святкуванні одного дня народження». А втім, Мінхі пригадує, що подруга, схоже, не зрозуміла її відповіді.

Іноді корисно показати однокласникові малюнок чи розповідь в одній з наших книжок. А що, коли дирекція школи не хоче, аби діти давали іншим учням релігійну літературу? Чи можуть ваші діти вміло свідчити навіть без публікацій? Як допомогти їм обстоювати свої погляди?

Проводьте практичні заняття

Було б добре проводити вдома практичні заняття, на яких батьки грають роль однокласників. Коли діти намагаються захищати свою віру, батькам слід хвалити їх за докладені зусилля і підказувати, як їм поліпшуватися у своїх відповідях і чому це варто робити. Наприклад, порадьте вживати легкозрозумілі для  однолітків слова. Джошуа, дев’ятирічний хлопчик, говорить, що його однокласники не розуміли таких слів, як «сумління» і «відданість». Тож йому довелося в розмовах з ними використовувати простіші слова (1 Кор. 14:9).

Інколи школярі, які ставлять запитання, швидко втрачають інтерес, коли чують довгі відповіді. Залучаючи їх до розмови і наводячи докази, юні Свідки зможуть підтримати їхнє зацікавлення. Ханьюль, десятирічна дівчинка, каже: «Моїм однокласникам подобаються розмови, а не пояснення». Щоб вести розмову, став питання і потім уважно вислуховуй думку однокласника.

Наведені далі діалоги показують, як дітям-християнам розмовляти з однокласниками. Немає потреби завчати ці діалоги напам’ять, адже не існує двох однакових дітей і різні обставини вимагають різних відповідей. Тому дитина має добре зрозуміти саму суть відповіді, обміркувати, як їй сказати це своїми словами, а потім висловити  власну думку, пристосовуючи відповідь до ситуації чи до потреб співрозмовника. Якщо у вас діти шкільного віку, намагайтеся репетирувати з ними такі розмови.

Щоб навчати дітей, потрібно часу й зусиль. Християнські батьки хочуть прищепити дітям біблійні принципи і переконати їх жити за цими принципами (Повт. 6:7; 2 Тим. 3:14).

На наступному сімейному поклонінні ввечері постарайтеся прорепетирувати з дітьми наведені діалоги. Переконайтеся, скільки користі це може принести. Пам’ятайте, що мета полягає не в тому, щоб діти завчили напам’ять слова чи відповіді. По суті, ви можете відтворювати ситуацію кілька разів, кажучи кожного разу щось інше і спостерігаючи, як ваші діти пристосовуються до обставин. Коли вони намагаються пояснити, чому у щось вірять, допомагайте їм розвивати розважність і почуття такту. З часом ви навчите дітей обстоювати свої погляди перед однокласниками, вчителями і сусідами.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 4, 5]

СВЯТКУВАННЯ ДНІВ НАРОДЖЕННЯ

Марія. Привіт, Сашо. Хочу запросити тебе на свій день народження.

Олександр. Дякую за запрошення, Маріє. Хочу запитати, чому ти збираєшся святкувати день народження.

Марія. Ну, як чому? Хіба ти не святкуєш свого дня народження?

Олександр. Ні.

Марія. А чому? Мої рідні тішилися, коли я народилась.

Олександр. І мої тішилися. Але не думаю, що це причина святкувати день народження кожного року. Багато людей думають, що вони найважливіші в цей день. Та хіба не Бог є важливішим? І хіба не йому треба дякувати за життя?

Марія. Ти хочеш сказати, що я не повинна святкувати свій день народження?

Олександр. Маріє, тобі самій вирішувати. Але подумай: хоча багатьом людям подобається отримувати в день народження подарунки, Біблія каже, що більше щастя — давати, а не брати. Замість того щоб зосереджуватися в цей день на собі, чи не ліпше дякувати Богові, думати про інших і робити їм добро?

Марія. Ніколи про це не думала. І що, ти не отримуєш ніяких подарунків від батьків?

Олександр. Отримую, але батьки не чекають аж до дня народження, вони роблять мені подарунки, коли тільки забажають. До речі, Маріє, чи хотіла б ти дізнатися, як почали святкувати дні народження?

Марія. Розкажи.

Олександр. Завтра я розкажу тобі щось цікаве про один день народження, який святкували в давнину.

САЛЮТУВАННЯ ПРАПОРУ

Галя. Катю, чому ти не віддаєш честі прапору?

Катя. Добре, Галю, що ти запитала мене. Але спочатку хочу запитати, чому ти віддаєш йому честь?

Галя. Тому що люблю свою країну.

Катя. Але ти любиш і маму. Та хіба віддаєш їй честь?

Галя. Ні. Ну, тоді я віддаю честь прапору, бо шаную його. Ти що, не шануєш прапора?

Катя. Шаную, але ми ж не віддаємо честі кожній людині чи речі, яку шануємо, правда?

Галя. Так. Я шаную вчительку, але не віддаю їй честі. Гаразд, думаю, що не знаю, чому салютую прапору.

Катя. Галю, багато людей вважають, що прапор представляє їхню країну. Коли вони віддають честь прапору, то показують, що готові на все заради своєї країни. Але я думаю по-іншому. Бог дав мені життя, тому я не можу віддати своє життя за країну. Я вирішила віддати своє життя йому. І хоча я поважаю прапор, я не віддаю йому честі.

Галя. Розумію.

Катя. В будь-якому разі, Галю, я рада, що ти запитала мене. Якщо ти захочеш дізнатися, чому я щось роблю чи не роблю, просто запитай мене. Між іншим, Біблія каже, що колись давно цар Вавилону наказав людям вклонятися перед статуєю. Деякі люди не вклонилися, навіть під страхом смерті.

Галя. Невже? А що з ними сталося?

Катя. Я розкажу тобі в обідню перерву.

ШКІЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Михайло. Дімо, хто, на твою думку, має бути головою нашого класу?

Дмитро. Я ні на чиєму боці.

Михайло. Чому?

Дмитро. У мене вже є найкращий голова. Як християнин, я пообіцяв йти за Ісусом. Тому не можу обирати іншого голову. До речі, знаєш, чому, на мою думку, він найліпший Голова?

Михайло. Ні, мене це не дуже цікавить.

Дмитро. Що ж, коли тобі буде цікаво, я з задоволенням розповім.

[Ілюстрація]

«Привіт, Сашо. Хочу запросити тебе на свій день народження»

[Ілюстрація на сторінці 3]

«Чому ти не віддаєш честі прапору?»