«Принеси... сувої, особливо пергаменти»

ТАКИМИ словами апостол Павло настійно прохав свого друга-місіонера Тимофія принести йому певні писання. Про які сувої і пергаменти говорив Павло? Чому він просив їх принести? І чого ми вчимося з його прохання?

В середині I століття н. е., коли Павло написав ці слова, 39 книг Єврейських Писань ділилися на 22 або 24 книги, більшість з яких, імовірно, були окремими сувоями. Професор Алан Міллард зазначив, що ці сувої коштували дорого і ними «володіли досить багаті особи». Дехто мав принаймні якийсь із них. Наприклад, в ефіопського вельможі був один сувій, коли він їхав у колісниці і «читав уголос пророка Ісаю». Цей чоловік «обіймав високе становище в кандаки, ефіопської цариці, і був поставлений над усіма її скарбами». Він належав до заможних людей і, мабуть, міг мати власну частину Писань (Дії 8:27, 28).

Прохаючи Тимофія, Павло написав: «Коли будеш іти до мене, принеси накидку, яку я залишив у Троаді в Карпа, а також сувої, особливо пергаменти» (2 Тим. 4:13). Це прохання свідчить, що Павло мав багато книжок. А з усієї своєї бібліотеки він найбільше цінував Боже Слово. Про згадані в цьому вірші пергаменти біблеїст Арчібальд Робертсон сказав: «Це, скоріш за все, були копії книг Старого Завіту; пергаменти коштували більше, ніж манускрипти на папірусі». В юності Павло «отримав освіту... біля ніг Гамаліїла», який вчив Мойсеєвого Закону і якого поважали всі люди. Тож зрозуміло, що Павло міг володіти власними примірниками сувоїв Божого Слова (Дії 5:34; 22:3).

Як християни користувалися сувоями

А втім, небагато людей мали власні сувої Писань. Як же більшість християн у ті дні користувалися Божим Словом? У попередньому листі Павла до Тимофія міститься підказка. Апостол написав: «Поки не прийду, наполегливо займайся прилюдним читанням» (1 Тим. 4:13). Прилюдне читання було частиною зібрань християнських зборів і усталеним звичаєм серед Божого народу з часів Мойсея (Дії 13:15; 15:21; 2 Кор. 3:15).

 Як старійшина, Тимофій мав особисто «займатися» читанням вголос, яке приносило пожиток тим, у кого не було власних примірників Писань. Безумовно, під час такого прилюдного читання всі уважно слухали, щоб не пропустити ні слова. Батьки і діти, напевно, обговорювали вдома почуте на зібраннях.

Добре відомий сувій книги Ісаї з рукописів Мертвого моря має 7,3 метра завдовжки. Сувій міг бути важким, бо з обох кінців мав держаки і його нерідко чимось обгортали. Християни здебільшого не були спроможні носити багато сувоїв під час проповідування. Навіть якщо Павло мав власні сувої Писань, він, напевно, не міг брати з собою у подорож усі сувої. Очевидно, він залишив деякі з них у свого друга Карпа в Троаді.

Чого ми вчимося в Павла?

Незадовго до цього прохання Павло під час другого ув’язнення в Римі написав: «Я вів добру боротьбу, пробіг шлях до кінця... Відтепер на мене чекає вінок праведності» (2 Тим. 4:7, 8). Він написав ці слова приблизно 65 року н. е., в час переслідувань за правління Нерона. Те ув’язнення було дуже суворим. По суті, апостол відчував, що невдовзі його стратять (2 Тим. 1:16; 4:6). Зрозуміло, чому Павло висловив щире бажання мати сувої з собою. І хоча апостол був упевнений, що вів добру боротьбу, він і далі хотів зміцнювати себе вивченням Божого Слова.

Тимофій, напевно, був усе ще в Ефесі, коли отримав Павлове прохання (1 Тим. 1:3). Дорога з Ефеса вела до Рима через Троаду і простягалася приблизно на 1600 кілометрів. У цьому ж листі Павло просив Тимофія: «Постарайся прийти ще до зими» (2 Тим. 4:21). Біблія не каже, чи Тимофієві вдалося сісти на корабель, щоб добратися до Рима тоді, коли його очікував Павло.

Чого ми вчимося з Павлового прохання про «сувої, особливо пергаменти»? Він і далі прагнув зміцнюватися Божим Словом у найважчий період свого життя. Хіба в цьому не криється секрет того, як Павлові вдавалося завжди залишатись духовно живим та діяльним і підбадьорювати інших?

Які ж ми щасливі, що в нас є власний примірник повної Біблії! Дехто з нас має навіть кілька примірників і видань. Подібно до Павла, нам потрібно розвивати палке бажання глибше розуміти Святе Письмо. З 14 натхнених листів Павла другий лист до Тимофія був останнім. Його особисте прохання з’являється наприкінці листа. Безсумнівно, Павлова просьба про те, щоб Тимофій приніс «сувої, особливо пергаменти», була однією з його останніх письмових просьб.

Чи ти, як і Павло, прагнеш вести до кінця добру боротьбу віри? Чи хочеш залишатися духовно активним і готовим провідувати доти, доки хоче Господь? Чому б не чинити так, як Павло радив одновірцям? «Постійно вважай на себе і на те, як навчаєш», старанно і постійно вивчаючи Біблію, що сьогодні поширена, як ніколи раніше, і є зручнішою, ніж сувої (1 Тим. 4:16).

[Карта/Ілюстрації на сторінках 18, 19]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Ефес

Троада

Рим