Інтернет. Мудро користуйся глобальною мережею

БАГАТО століть тому було винайдено друкарство. Це змінило спосіб спілкування людей. Подібне можна сказати про появу Інтернету в наші дні. Цей практичний винахід по праву назвали глобальною мережею спілкування. Подорожуючи цією «інформаційною супермагістраллю», ви збираєте різноманітні факти та статистику і знайомитеся з поглядами на безліч тем.

Здатність спілкуватися — це чудовий дар від Творця. Вона допомагає нам обмінюватися з іншими людьми думками та інформацією. Єгова першим почав спілкуватися з людством, надавши чітку, недвозначну інформацію про те, як вести змістовне життя (Бут. 1:28—30). Однак, як видно з того, що трапилося на зорі людської історії, даром спілкування можна зловживати. Сатана дав Єві цілком неправдиву інформацію. Вона сприйняла її і передала Адамові, який привів людей до лиха (Бут. 3:1—6; Рим. 5:12).

А що сказати про використання Інтернету? Хоча Інтернет створено з корисною метою і він допомагає знайти цінну інформацію та заощадити час, глобальна мережа може ввести в оману, поглинути надмірну кількість часу і морально зіпсувати. Тож як нам мудро користуватися Інтернетом?

Чи інформація є надійною?

Ніколи не думай, що вся інформація в Інтернеті надійна і корисна. Пошукові системи Інтернету можна прирівняти до армії грибників, які невтомно збирають гриби всіх видів — як їстівні, так і отруйні, скидаючи їх в один кіш та готуючи з них страви для нас. Чи ти почав би їсти ці гриби, не дослідивши уважно кожен? Звісно, ні! Пошукові системи Інтернету використовують силу-силенну комп’ютерів, щоб збирати і вибирати дані з мільярдів веб-сторінок, які містять все — від найкращого до найгіршого. Нам необхідна проникливість, щоб відокремлювати, так би мовити, пшеницю від полови, аби не отруїти свої розуми дезінформацією.

У 1993 році в одному відомому журналі була карикатура з двома псами перед комп’ютером. Один собака пояснює іншому: «В Інтернеті ніхто не знає, що ти пес». Давним-давно Сатана приховав, хто він насправді,— як це робить тепер багато осіб в Інтернеті,— коли говорив з Євою через змія і сказав їй, що вона може бути, як Бог. У наш час будь-хто,  не виявляючи свого імені, може представити себе в Інтернеті фахівцем у тому чи іншому питанні. І не існує жодних правил та обмежень, як оприлюднювати ідеї, інформацію, зображення та пропозиції.

Не будь наївним, як Єва. Розбірливо та обережно стався до інформації. Перш ніж довіряти їй, запитай себе: 1) Хто розмістив цей матеріал? Наскільки компетентним є автор? 2) Чому цю інформацію оприлюднили? Що спонукало автора до цього? Чи є в матеріалі щось неправильне або небезпечне? 3) Звідки автор взяв інформацію? Чи він посилається на джерела, які можна перевірити? 4) Чи інформація актуальна? У I столітті апостол Павло дав Тимофієві пораду, яка корисна й сьогодні. Павло написав: «Бережи довірене тобі, відвертайся від пустих балачок, які опоганюють святе, а також від суперечностей так званого “знання”» (1 Тим. 6:20).

Заощаджує час чи краде його?

Якщо мудро користуватися Інтернетом, він, безперечно, збереже наш час, сили і кошти. Нам зручно робити покупки, не виходячи з дому. Ми маємо змогу порівнювати ціни і так економити гроші. Електронні банківські операції полегшують життя багатьом людям; тепер фінансові справи можна залагодити у себе вдома. Інтернет оснащений важливими функціями, які допомагають знайти зручний та економний маршрут подорожі, яку ми запланували, і зробити необхідні замовлення. Не докладаючи великих зусиль, ми можемо знайти номери телефонів, адреси і різноманітні маршрути, щоб дістатися до призначеного місця. По цілому світі філіали Свідків Єгови користуються багатьма електронними послугами, щоб заощадити час і кошти та зменшити кількість персоналу.

Проте Інтернет має і темний бік, який не можна зігнорувати. Мова йде про час, який затрачається на використання Інтернету. Для деяких людей Інтернет стає захопливою іграшкою, а не корисним знаряддям. Вони присвячують надмір часу іграм, покупкам, розмовам, електронному листуванню, пошукам та Інтернет-серфінгу. Зрештою, такі особи часом починають легковажити важливішими справами, що пов’язані з сім’єю, друзями і збором. Користування Інтернетом може навіть перетворитися на залежність. Наприклад, за певними підрахунками, опублікованими 2010 року, 18,4 відсотка корейських хлопців і дівчат залежні від Інтернету. Німецькі дослідники зазначили, що «чимраз більше жінок занепокоєні залежністю своїх чоловіків». Одна жінка скаржилась, що залежність від Інтернету жахливо змінила її чоловіка і врешті-решт зруйнувала їхній шлюб.

Філіал Свідків Єгови отримав листа від чоловіка, який назвав себе Інтернет-наркоманом. Він іноді проводив в Інтернеті по десять годин на день. Чоловік розповідає, що «спочатку все здавалося невинним», але з часом він «став нерегулярно відвідувати зібрання і перестав молитися». Навіть коли він приходив на зібрання, то був непідготовлений і подумки  перебував удома, мріючи «знову увійти до системи». На щастя, цей чоловік усвідомив серйозність проблеми і зробив необхідні зміни. Отож ніколи не допустімо, щоб ми потрапили в залежність від Інтернету.

Чи ця інформація варта уваги?

У 1 Фессалонікійців 5:21, 22 написано: «Усе перевіряйте, чи воно правильне, міцно тримайтесь того, що добре. Стримуйтесь від усякого зла». Нам слід визначати, чи те, що ми знаходимо в Інтернеті, подобається Богові і відповідає його високим нормам. Знайдене нами має бути прийнятним і доречним для християн. Особливо поширеною стає порнографія в Інтернеті, і якщо ми необережні, то можемо легко потрапити в цю пастку.

Було б мудро запитати себе: «Чи я швидко ховатиму те, що дивлюсь на екрані, від подружнього партнера, батьків або одновірців, які зайдуть у кімнату?» Якщо так, нам варто користуватися Інтернетом лише в присутності інших. Інтернет справді змінив спосіб нашого спілкування і купівлі. Водночас він відкриває людям зовсім новий спосіб, як чинити «перелюб у своєму серці» (Матв. 5:27, 28).

Пересилати чи ні?

Користування Інтернетом включає в себе як пошук інформації, так і її поширення. Хоча ми можемо вільно отримувати і передавати відомості, ми також зобов’язані пересвідчуватись у їхній правдивості та відповідності принципам моралі. Чи можемо ми поручитися за точність того, що пишемо або пересилаємо іншим? Чи маємо ми право поширювати певну інформацію? * Чи вона варта уваги і зміцнює? З яких спонук ми робимо її доступною? Чи просто хочемо вразити інших?

Якщо належно послуговуватися електронною поштою, вона може стати благословенням. Водночас така пошта заливає нас інформацією. Чи ми перевантажуємо інших, пересилаючи найостанніші новини чи дрібниці багатьом знайомим, ймовірно, забираючи в них цінний час? Чому б не проаналізувати своїх спонук перед тим, як натиснути кнопку «Відправити»? Чого ми насправді хочемо досягти? Люди віддавна писали листи, аби ділитися власним досвідом з рідними і друзями, повідомляючи їм, що відбувається в їхньому житті. Хіба не в цьому має полягати мета нашого електронного листування? Навіщо передавати іншим неперевірену інформацію?

Тож як нам ставитись до Інтернету? Не користуватися ним взагалі? Можливо, іноді варто це зробити. Згаданий раніше Інтернет-наркоман саме так і вчинив, щоб подолати багаторічну залежність. Все ж використання Інтернету може принести нам користь, якщо ми дозволимо розважності й розуму оберігати нас (Прип. 2:10, 11).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Як тобі не стати жертвою дезінформації?

[Ілюстрація на сторінці 5]

Про що слід подумати перед тим, як натиснути кнопку «Відправити»?