Радіймо разом!

СЬОГОДНІ чимраз важче бути щасливим і радісним. Багатьом людям, здається, важко ділитися з іншими позитивними емоціями. Сучасне життя, особливо у великих містах, спонукує людей замикатися в собі і триматись осторонь від усіх.

За словами професора психобіології Альберто Оліверіо, «самотність є дуже поширеним станом, і, без сумніву, життя у великих густо забудованих територіях сприяє відчуженню. Через це в багатьох ситуаціях ми не переймаємося особистим життям колеги по роботі, сусіда чи касира, який працює в поблизькому супермаркеті». Таке відокремлення нерідко призводить до депресії.

А втім, цього не скажеш про християнських братів і сестер, які виявляють цілком інший дух. Апостол Павло написав: «Завжди радійте» (1 Фес. 5:16). У нас є чимало підстав тішитися і радіти  разом. Ми поклоняємося Всевишньому Богу Єгові, розуміємо біблійну правду, маємо надію на спасіння і вічне життя, а також допомагаємо людям отримувати такі ж благословення (Пс. 106:4, 5; Єрем. 15:16; Рим. 12:12).

Вміння тішитися і радіти за інших притаманне правдивим християнам. Отож не дивно, що Павло написав до филип’ян: «Я тішуся і радію з усіма вами. Так само і ви тіштесь та радійте зі мною» (Фил. 2:17, 18). У цих коротких реченнях Павло двічі говорить про важливість тішитися і радіти одні з одними.

Християнам, звичайно, слід уникати будь-якої схильності відокремлюватися. Той, хто усамітнюється, не може радіти з одновірцями. Павло заохочує нас продовжувати радіти з нашими братами, перебуваючи в «єдності з Господом» (Фил. 3:1). Як ми можемо це робити?

Радіймо разом з одновірцями

Коли Павло написав Листа до филип’ян, він, мабуть, був ув’язнений у Римі за проповідування (Фил. 1:7; 4:22). Однак ув’язнення не послабило його запалу до служіння. Павло тішився, що служив Єгові з усіх сил і «виливався, немов лита жертва» (Фил. 2:17). Умонастрій Павла свідчить про те, що радість людини не залежить від її обставин. Незважаючи на ув’язнення, він казав: «Я, як радів, так і радітиму» (Фил. 1:18).

Павло заснував збір у Филипах і мав особливу прив’язаність до тамтешніх братів. Він знав, що підбадьорить їх, якщо буде ділитися своєю радістю в служінні Єгові. Тому Павло написав: «Хочу ж, брати, аби ви знали: те, що зі мною трапилось, швидше пішло на користь добрій новині, аніж на шкоду. Тож ціла преторіанська гвардія та всі інші дізнались, що мене закували в кайдани за віру в Христа» (Фил. 1:12, 13). Розповідаючи про цей підбадьорливий випадок, Павло, приміром, показав, що він тішиться і радіє разом з братами. Филип’яни, напевно, поділяли Павлову радість. Але щоб радіти, вони не мали знеохочуватися з огляду на випробування, які пережив Павло. Натомість їм треба було наслідувати його приклад (Фил. 1:14; 3:17). До того ж филип’яни могли й далі згадувати Павла у своїх молитвах і надавати йому необхідну допомогу та підтримку (Фил. 1:19; 4:14—16).

 Чи ми виявляємо такий же радісний дух, як Павло? Чи намагаємось зауважувати позитивне в наших життєвих обставинах і християнському служінні? Коли ми спілкуємося з братами, було б добре ділитися з ними радістю проповідницької праці. Для цього не треба чекати надзвичайних випадків у служінні. Можливо, нам вдалося викликати інтерес до звістки про Царство якимось ефективним вступом чи влучною аргументацією. Скажімо, ми мали хорошу розмову з людиною на основі певного біблійного вірша. Або ж нас у території просто впізнали як Свідків Єгови, і це стало добрим свідченням. Якщо ми ділимося такими випадками з іншими, це дає нам нагоду тішитися разом з ними.

Багато Свідків Єгови йшли і продовжують йти на жертви, щоб виконувати працю проповідування. Піонери, роз’їзні наглядачі, бетелівці, місіонери та міжнародні служителі присвячують себе повночасному служінню і тішаться цим. Чи ми радіємо та тішимося з ними? Тоді виявляймо вдячність цим дорогим служителям, які «співпрацюють [з нами] в інтересах Божого царства» (Кол. 4:11). Коли ми збираємося разом з ними на зібраннях збору чи конгресах, щиро їх підбадьорюймо. Крім того, наслідуймо їхній ревний приклад. Створюймо «можливості», щоб послухати їхні випадки та слова підбадьорення, виявляючи їм гостинність, наприклад запрошуючи їх на частування (Фил. 4:10).

Радіймо з тими, хто зносить випробування

Переслідування і випробування зміцнили рішучість Павла залишатися вірним Єгові (Кол. 1:24; Як. 1:2, 3). Він знав, що брати у Филипах, ймовірно, зазна́ють подібних випробувань і що його стійкість додасть їм сил; це давало йому підставу тішитися та радіти з ними. Саме тому Павло написав: «Ви удостоїлися честі не лише вірити в Христа, а й страждати за нього. Тому ви берете участь у боротьбі, котру, як ви бачили, вів і я. Цю боротьбу, як чуєте, я веду дотепер» (Фил. 1:29, 30).

Подібно сьогодні християни стикаються з протидією через своє свідчення. Іноді така протидія виражається в насильстві, але часто вона є прихованою. Протистояння може виявлятись у фальшивих звинуваченнях відступників, ворожості членів сім’ї, висміюванні з боку колег чи однокласників. Ісус перестерігав, що ці випробування не повинні нас дивувати або знеохочувати. Натомість вони дають підстави для радості. Ісус сказав: «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. Радійте й веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода» (Матв. 5:11, 12).

Ми не повинні лякатись чи жахатись, коли чуємо, що наші брати зносять суворі переслідування в певних країнах. Навпаки, нам варто радіти, що вони залишаються стійкими. Чому б нам не молитися за них і просити, щоб Єгова додав їм віри та витривалості? (Фил. 1:3, 4). Ми не в стані багато зробити для цих дорогих братів, але можемо допомагати у своєму зборі тим, хто зносить випробування. Цікавмося ними і підтримуймо їх. Можна створювати нагоди, щоб радіти з ними, якщо час від часу запрошувати їх на сімейне поклоніння ввечері, в проповідницьке служіння і разом відпочивати.

У нас є чимало підстав радіти разом. Тож протидіймо цьогосвітньому духу відокремлення і продовжуймо ділитися своєю радістю з нашими братами! Тоді ми будемо не лише сприяти любові та єдності збору, але й у повній мірі втішатися християнським братством (Фил. 2:1, 2). Отже, «завжди радійте, служачи Господу,— заохочує нас Павло.— І ще раз кажу: радійте!» (Фил. 4:4).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 6]

Globe: Courtesy of Replogle Globes