Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Єгу — поборник чистого поклоніння

Єгу — поборник чистого поклоніння

Єгу — поборник чистого поклоніння

ЄГУ ревно обстоював правдиве поклоніння. Виконуючи завдання від Бога, він діяв швидко й енергійно та виявляв наполегливість, завзяття і мужність. Єгу мав риси, які нам також варто розвивати.

Єгу отримав доручення від Єгови в нелегкі для Ізраїлю часи. Країна перебувала під впливом злої Єзавелі — вдови Ахава і матері Єгорама, який тоді був при владі. Поклоніння Єгові занепадало, оскільки Єзавель поширювала культ Ваала, вбивала Божих пророків і занапащала народ своїм «перелюбом» та «чарами» (2 Цар. 9:22; 1 Цар. 18:4, 13). Єгова вирішив знищити весь дім Ахава, у тому числі Єгорама та Єзавель. І саме Єгу мав виконати цей вирок.

Перша біблійна згадка про Єгу стосується часу, коли ізраїльтяни воювали з сирійцями в ґілеадському Рамоті. Єгу перебував у товаристві воєначальників. Він був командувачем високого рангу, можливо навіть очолював цілу ізраїльську армію. Пророк Єлисей послав одного з пророчих синів, щоб він потай помазав Єгу на царя і передав наказ вигубити всіх чоловіків з відступницького дому Ахава (2 Цар. 8:28; 9:1—10).

Коли воєначальники запитали Єгу, чому приходив пророчий син, той не відразу хотів говорити. Але вони наполягали, і він сказав правду. Після цього Єгу і його товариші почали складати змову проти Єгорама (2 Цар. 9:11—14). Мабуть, у народі вже наростав бунт проти тогочасного правління і впливу Єзавелі. Для того щоб якнайліпше виконати своє доручення, Єгу добре все обдумав.

Цар Єгорам отримав поранення в бою і повернувся в Їзреел заліковувати рани. Єгу розумів: щоб його план здійснився, жодна душа в Їзреелі не повинна нічого знати. Тому він наказав: «Нехай не вийде жоден утікач із міста, щоб піти донести в Їзреелі» (2 Цар. 9:14, 15). Можливо, Єгу допускав, що хтось з війська залишиться відданий Єгораму, і хотів попередити будь-який опір.

ШАЛЕНА ЇЗДА

Щоб захопити ворогів зненацька, Єгу їхав у колісниці з ґілеадського Рамота до Їзреела 72 кілометри. Коли він мчав до міста, вартовий з башти побачив натовп людей (2 Цар. 9:17). Очевидно, щоб виконати задумане, Єгу взяв із собою досить великий загін.

В одній з колісниць вартовий помітив мужнього Єгу і повідомив, що той «їде несамовито» (2 Цар. 9:20). Якщо Єгу зазвичай їздив дуже швидко, то можна собі уявити, як шалено він мчав цього разу!

Двом посланцям, яких відправив цар Єгорам, Єгу нічого не пояснив. Тому Єгорам разом зі своїм союзником, юдейським царем Ахазією, сіли в колісниці і поїхали йому назустріч. На запитання ізраїльського царя: «Чи все гаразд, Єгу?» — той різко відповів: «Який гаразд при перелюбі твоєї матері Єзавелі та її багатьох чарів?» Наляканий такою відповіддю, Єгорам кинувся тікати. Але хіба від Єгу втечеш? Він швидко напнув лук і вцілив Єгораму в саме серце. Цар упав мертвим у своїй колісниці. Ахазії вдалося втекти, однак пізніше Єгу погнався за ним і наказав його вбити (2 Цар. 9:22—24, 27).

Тепер настала черга злої цариці Єзавелі. Єгу справедливо назвав її «проклятою». Коли він в’їхав у Їзреел, то побачив, що цариця виглядає з вікна палацу. Не гаючи ні хвилини, Єгу наказав придворним викинути її з вікна, і коні Єгу затоптали цю розбещену жінку, яка зводила цілий Ізраїль. Після цього Єгу вчинив суд над іншими членами дому нечестивого Ахава (2 Цар. 9:30—34; 10:1—14).

Тобі може бути неприємною сама думка про насилля, однак потрібно усвідомлювати, що в ті дні Єгова виконував присуди через своїх слуг. У Біблії говориться: «Від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, вийшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь помазав його вигубити Ахавів дім» (2 Хр. 22:7). Коли Єгу викинув з колісниці тіло Єгорама, то сказав, що так виконалася Божа обіцянка покарати Ахава за вбивство Навота. Крім того, Єгу отримав наказ «помститися за кров [Божих] рабів пророків», яку пролила Єзавель (2 Цар. 9:7, 25, 26; 1 Цар. 21:17—19).

Сьогодні служителі Єгови не воюють буквально з противниками правдивого поклоніння. «Помста моя»,— каже Бог (Євр. 10:30). Але щоб очистити християнський збір від згубного впливу, старійшинам слід діяти з такою ж мужністю, як Єгу (1 Кор. 5:9—13). І всі члени збору мають рішуче уникати спілкування з виключеними особами (2 Ів. 9—11).

ЄГУ НЕ ДОПУСКАВ ЖОДНОГО СУПЕРНИЦТВА З ЄГОВОЮ

Що спонукало Єгу взятися за нелегке завдання? Це видно зі слів, які він промовив до вірного Єгонадава: «Поїхали зі мною, і ти побачиш, що я не допущу жодного суперництва з Єговою» (2 Цар. 10:16НС). Єгонадав прийняв запрошення: він сів у колісницю Єгу і поїхав з ним до Самарії. Там Єгу мав «вигубити тих, хто служить Ваалові» і склав для цього хитрий план (2 Цар. 10:15—17, 19).

Єгу проголосив, що влаштовує «велику жертву для Ваала» (2 Цар. 10:18, 19). Як говорить один дослідник, «Єгу вміло використав гру слів». Вжите тут слово «насамперед означає “жертва”, але воно також вживається у значенні “страта”, наприклад відступників». Оскільки Єгу хотів, щоб ніхто з поклонників Ваала не врятувався, він скликав їх усіх і наказав одягнутися в особливе вбрання. І, як тільки Єгу закінчив складати цілопалення, він звелів 80 воїнам повбивати поклонників Ваала. Після цього храм Ваала був зруйнований. І, щоб на цьому місці вже ніхто не поклонявся Ваалу, там зробили туалети (2 Цар. 10:20—27).

Єгу пролив багато крові, але Святе Письмо зображає його як мужнього чоловіка, який звільнив Ізраїль від деспотичного правління Єзавелі та її родини. Щоб виконати таке доручення, треба було мати неабияку відвагу, рішучість і ревність. «Це завдання було не з легких і вимагало непохитності й запопадливості,— сказано в одному біблійному словнику.— Менш суворими заходами, мабуть, не вдалося б викоренити з Ізраїлю поклоніння Ваалу».

Ти, напевно, погодишся, що сьогодні обставини нерідко змушують християн виявляти такі ж риси, які мав Єгу. Наприклад, якщо виникає спокуса зробити те, що засуджує Єгова, ми повинні відкидати її швидко, сміливо і рішуче. Не допускаймо жодного суперництва з Єговою, коли йдеться про нашу відданість йому.

ЗАВЖДИ ДОТРИМУЙСЯ ЗАКОНУ ЄГОВИ

У кінці цієї оповіді міститься застереження для всіх нас. Єгу «не відступив... від золотих тельців, що в Бет-Елі та що в Дані» (2 Цар. 10:29). Виникає запитання: як же той, хто так ревно обстоював чисте поклоніння, міг поблажливо ставитися до ідолопоклонства?

Можливо, Єгу думав, що ізраїльське царство має бути релігійно відділеним від Юди, аби зберегти свою незалежність. Тому, як і попередні царі Ізраїлю, він підтримував такий поділ за допомогою поклоніння тельцям. Але це показує, що він недостатньо довіряв Єгові, який настановив його царем.

Єгова похвалив Єгу за те, що він робив угодне в Його очах. А втім, Єгу «не пильнував ходити за Законом Господа, Бога Ізраїля, усім своїм серцем» (2 Цар. 10:30, 31). Ці слова засмучують, коли взяти до уваги все, що Єгу робив перед тим. Однак з життя Єгу можна взяти для себе важливий урок: стосунки з Єговою ніколи не слід сприймати як належне. Щоб залишатися відданими Богу, ми маємо щодня вивчати Біблію, роздумувати над прочитаним і щиро молитися до нашого небесного Батька. Докладаймо всіх зусиль, аби завжди дотримуватися закону Єгови (1 Кор. 10:12).

[Рамка на сторінці 4]

Єгу в історичних джерелах

Критики часто піддають сумніву існування біблійних персонажів. Тому цікаво дізнатися, чи згадується Єгу в історичних джерелах.

Ім’я цього ізраїльського царя міститься щонайменше в трьох документах стародавньої Ассирії. Вважається, що в одному з них зображено Єгу або його посланця, який кланяється ассирійському цареві Салманасару III і підносить йому данину. На обеліску написано: «Данина Єгу [Іауа], сина Омрі [Гуумрі]. Я отримав від нього срібло, золото, золоту чашу саплу, золоту вазу, звужену донизу, золоті келихи, золоті відра, олово, царський скіпетр і дерев’яне пурухту [значення останнього слова невідоме]». Єгу не був «сином Омрі» в прямому значенні. Так називали царів Ізраїля, наступників Омрі, очевидно через те, що Омрі здобув велику славу і побудував ізраїльську столицю Самарію.

Достовірність твердження ассирійського царя про те, що Єгу приніс йому данину, важко перевірити. Але той факт, що він згадав Єгу тричі — на обеліску, на своїй статуї і в царських літописах,— не залишає сумніву, що Єгу був історичною постаттю.