«Тимчасові жителі» у злому світі

«Усі ті люди... прилюдно визнавали, що є чужинцями і тимчасовими жителями в землі свого перебування» (ЄВР. 11:13).

1. Як, за словами Ісуса, його правдиві послідовники мали ставитися до світу?

«ВОНИ ще у світі,— сказав Ісус про своїх учнів, але пояснив: — Вони, як і я, не належать світу» (Ів. 17:11, 14). Так він чітко показав, як його правдиві послідовники ставляться до «цієї системи», богом якої є Сатана (2 Кор. 4:4). Хоча Ісусові учні мали жити у злому світі, вони не повинні були йому належати. Перебуваючи в цій системі, правдиві послідовники мали поводитись як «чужинці і тимчасові жителі» (1 Пет. 2:11).

Вони поводились як «тимчасові жителі»

2, 3. Чому можна сказати, що Енох, Ной, Авраам і Сарра поводились як «чужинці і тимчасові жителі»?

² З давніх-давен вірні поклонники Єгови відрізнялися від людей у безбожному  світі. Ще до Потопу Енох і Ной «ходили із Богом» (Бут. 5:22—24; 6:9). Обидва чоловіки сміливо проголошували присуди Єгови над злим світом Сатани. (Прочитайте 2 Петра 2:5; Юди 14, 15). Оскільки ці служителі ходили з Богом, живучи в безбожному світі, про них можна було сказати, що і Енох «догодив Богові», і Ной був «невинний у своїх поколіннях» (Євр. 11:5; Бут. 6:9).

³ Авраам і Сарра відгукнулися на заклик Бога, покинули комфортне міське життя в Урі халдейському та погодились вести кочове життя в чужому краї (Бут. 11:27, 28; 12:1). Апостол Павло написав: «Завдяки вірі Авраам, коли був покликаний, послухався й вирушив до місця, котре мав отримати в спадщину; і він вийшов, хоча й не знав, куди йде. Завдяки вірі він жив приходьком в обіцяній землі, як у чужій. Він разом з Ісаком та Яковом, спадкоємцями тієї самої обітниці, мешкав у наметах» (Євр. 11:8, 9). Далі про таких вірних служителів Єгови Павло сказав: «Усі ті люди повмирали, зберігши віру, хоча й не дочекалися сповнення обітниць, а лише здалека побачили й прийняли їх. Вони прилюдно визнавали, що є чужинцями і тимчасовими жителями в землі свого перебування» (Євр. 11:13).

Пересторога для ізраїльтян

4. Яку пересторогу отримали ізраїльтяни, перш ніж поселились у краї?

⁴ Нащадки Авраама, ізраїльтяни, стали численними, і зрештою з них утворився народ, який одержав звід законів та землю (Бут. 48:4; Повт. 6:1). Ізраїльтянам не слід було забувати, що справжнім Власником їхньої землі є Єгова (Лев. 25:23). Вони, подібно до орендаторів, мали поважати бажання Власника. Крім того, Ізраїлеві сини мусили пам’ятати, що «не хлібом самим живе людина»; їм не можна було допустити, аби матеріальні блага відвели їх від Єгови (Повт. 8:1—3). Перед тим як ізраїльтяни поселились у своєму краї, вони отримали пересторогу: «Станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, та доми, повні всякого добра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся,— стережися тоді, щоб ти не забув Господа» (Повт. 6:10—12).

5. Чому Єгова відкинув Ізраїль і якому новому народові він почав виявляти прихильність?

⁵ Ця пересторога не була безпідставною. У дні Неемії левити з соромом пригадували, що́ трапилося після того, як ізраїльський народ оволодів Обіцяною землею. Посівши зручні доми і маючи вдосталь їжі та вина, «вони їли й наситилися, і поставали товсті». Ізраїльтяни бунтувалися проти Бога і навіть вбивали пророків, яких він посилав до них. Тому Єгова віддав їх у руки ворогів. (Прочитайте Неемії 9:25—27; Ос. 13:6—9). Пізніше під римським пануванням віроломні юдеї вдалися до такого ганебного вчинку, як вбивство обіцяного Месії. Єгова відкинув їх і почав виявляти прихильність новому народові, духовному Ізраїлю (Матв. 21:43; Дії 7:51, 52; Гал. 6:16).

«Ви не належите світу»

6, 7. а) Як, за словами Ісуса, правдиві послідовники мали ставитися до світу? б) Чому правдиві християни не повинні були належати системі Сатани?

⁶ Як ми вже побачили в цій статті, Голова християнського збору, Ісус Христос, чітко показав, що його послідовники мали триматися осторонь світу, злої системи Сатани. Незадовго до своєї смерті Ісус сказав учням: «Якби ви належали цьому  світові, світ любив би своє. А оскільки ви не належите світу,— адже я вибрав вас зі світу,— він ненавидить вас» (Ів. 15:19).

⁷ Чи мали християни, в міру того як поширювалося християнство, призвичаюватись до світу, переймати його вчинки і врешті-решт належати йому? Ні. Хоч би де вони жили, їм треба було відрізнятися від сатанинської системи. Приблизно через тридцять років після Христової смерті апостол Петро написав християнам, які жили в різних частинах Римської імперії: «Любі, вмовляю вас як чужинців і тимчасових жителів: стримуйтеся від плотських бажань, котрі воюють проти душі. І далі добре поводьтеся серед інших народів» (1 Пет. 1:1; 2:11, 12).

8. Що сказав один історик про ставлення ранніх християн до світу?

⁸ Історик Кеннет Скотт Латуретт підтвердив, що ранні християни поводились в римському суспільстві як «чужинці і тимчасові жителі». Він написав: «Це один із загальновідомих фактів, що християни протягом перших трьох століть свого існування зазнавали постійних і часто суворих переслідувань... Звинувачення були різними. За відмову брати участь у поганських церемоніях християн називали атеїстами. Оскільки християни не підтримували багатьох заходів суспільного життя — язичницьких свят, публічних розваг, які, на їхню думку, були просякнуті поганськими віруваннями, звичаями та неморальністю,— їх уїдливо називали людиноненависниками».

Не користуймося світом сповна

9. Як ми, правдиві християни, доводимо, що не є «людиноненависниками»?

⁹ А що сказати про сьогодення? До «теперішньої злої системи» ми ставимося так само, як ранні християни (Гал. 1:4). Через це багато хто не розуміє нас, а дехто навіть ненавидить. Все ж ми не є «людиноненависниками». З любові до ближніх ми ходимо від дому до дому, намагаючись донести кожному мешканцеві «добру новину про [Боже] царство» (Матв. 22:39; 24:14). Ми проповідуємо, бо переконані, що Царство Єгови на чолі з Христом незабаром покладе край недосконалому людському правлінню, замінивши  його праведною новою системою (Дан. 2:44; 2 Пет. 3:13).

10, 11. а) Як ми лише частково користуємося тим, що пропонує світ? б) В яких питаннях пильні християни намагаються не користуватися світом сповна?

¹⁰ З огляду на неминучий кінець нинішньої системи ми, служителі Єгови, розуміємо, що тепер не час зручно влаштовуватися в цьому вмираючому світі. Ми слухаємося слів апостола Павла: «Кажу вам, брати: часу залишилось мало. Тому нехай ті... хто купує [будуть] як ті, хто нічим не володіє, і хто користується тим, що пропонує світ,— як ті, хто не користується цим сповна; бо сцена цього світу змінюється» (1 Кор. 7:29—31). Але як сучасні християни користуються тим, що пропонує світ? Вони послуговуються технічними новинками і засобами зв’язку, щоб поширювати по цілій землі біблійне знання сотнями мов. Правдиві християни лише частково використовують те, що пропонує світ, аби заробляти на життя. Вони купують необхідні товари і отримують пожиток з певних послуг у цьому світі. А втім, вони не користуються тим, що пропонує світ, сповна, належно ставлячись до багатства і роботи. (Прочитайте 1 Тимофія 6:9, 10).

¹¹ Пильні християни також не користуються в повній мірі тим, що пропонує світ, у питанні вищої освіти. Багато людей у теперішньому світі вважає вищу освіту необхідною підвалиною для престижу та багатства. Але ми, християни, поводимось як тимчасові жителі, ставлячи собі інші цілі. Ми намагаємося «не виношувати зверхніх думок» (Рим. 12:16; Єрем. 45:5). Ми є послідовниками Ісуса, тому слухаємось його застереження: «Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15). Тож молодим людям було б мудро ставити собі духовні цілі — здобувати лише таку освіту, яка необхідна, щоб задовольняти свої основні потреби, і водночас зосереджуватися на підготовці до служіння Єгові «усім своїм серцем, усією душею, всією силою і всім розумом своїм» (Луки 10:27). Тоді юнаки та дівчата зможуть стати «багатими у Божих очах». (Луки 12:21; прочитайте Матвія 6:19—21).

Не обтяжуймо себе життєвими тривогами

12, 13. Як послух Ісусовим словам, що записані в Матвія 6:31—33, відрізняє нас від людей у світі?

¹² Служителі Єгови мають інший погляд на матеріальні речі, ніж люди у світі. Про це Ісус сказав своїм послідовникам: «Ніколи не тривожтеся і не кажіть: “Що нам їсти?” або “Що пити?” або “У що одягатися?” Бо за всім цим постійно женуться інші народи. Але ваш небесний Батько знає, що ви всього цього потребуєте. Отже, і далі шукайте найперше царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться» (Матв. 6:31—33). Чимало наших одновірців особисто переконалися, що він, як небесний Батько, дбає про їхні потреби.

¹³ «Велике надбання — бути побожним і задоволеним» (1 Тим. 6:6, Дерк.). Цей погляд цілком протилежний погляду людей у нинішньому світі. Наприклад, коли молоді люди одружуються, багато хто з них сподівається мати все й одразу — повністю умебльований і з усіма зручностями будинок або квартиру, гарну машину та найостанніші електронні новинки. Однак християни, котрі поводяться наче тимчасові жителі, розсудливо узгоджують бажання зі своїми можливостями. І багато хто гідний похвали за те, що відмовляється від певних зручностей, аби присвячувати більше часу та сил ревному служінню Єгові, тобто проповідуванню про Царство. Інші ж служать  піонерами, бетелівцями, місіонерами або виконують роз’їзну працю. Всі ми дуже цінуємо щиросерде служіння наших одновірців!

14. Який урок можна взяти з Ісусового прикладу про сіяча?

¹⁴ У прикладі про сіяча Ісус говорив, що «тривоги цієї системи та багатство, яке може ввести в оману» нерідко заглушують слово Бога в серці людини, і вона перестає приносити плоди (Матв. 13:22). Якщо ми поводимось як тимчасові жителі в теперішній системі і задоволені цим, то не потрапимо у пастку. Це допоможе нам мати «око... зосереджене на чомусь одному», а саме на Божому Царстві, і ставити його інтереси на перше місце в житті (Матв. 6:22).

«Світ минається»

15. Що радив апостол Іван і як його слова впливають на ставлення правдивих християн до теперішнього світу?

¹⁵ Ми, як правдиві християни, вважаємо себе «чужинцями і тимчасовими жителями» в цьому світі насамперед тому, що впевнені в його близькому кінці (1 Пет. 2:11; 2 Пет. 3:7). Такий погляд впливає на наші рішення в житті, бажання і прагнення. Апостол Іван радив одновірцям не любити ані світу, ані того, що у світі, оскільки «і світ минається, і його прагнення, а хто виконує Божу волю, той залишається навіки» (1 Ів. 2:15—17).

16. Як ми покажемо, що є відокремленим народом?

¹⁶ Єгова сказав ізраїльтянам, що вони стануть його «власністю більше всіх народів», якщо слухатимуться його (Вих. 19:5). Коли Ізраїль був вірним, він відрізнявся від усіх інших народів поклонінням і способом життя. Так само сьогодні Єгова відокремив собі народ, який разюче відрізняється від світу Сатани. Нам варто «цуратись безбожності та світських прагнень і бути розважними в теперішній системі, жити в праведності та побожній відданості, чекаючи сповнення щасливої надії і славетного з’явлення великого Бога, а також нашого Спасителя, Христа Ісуса, який віддав себе за нас, аби визволити нас від усілякого беззаконня та очистити для себе — як свою особливу власність — народ, ревний до добрих діл» (Тита 2:11—14). До цього «народу» належать помазані християни і мільйони Ісусових «інших овець», які надають їм допомогу та підтримку (Ів. 10:16).

17. Чому помазанці та інші вівці ніколи не пожалкують, що поводились у цьому злому світі як тимчасові жителі?

¹⁷ Помазанці мають «щасливу надію» правити з Христом у небі (Об’яв. 5:10). Коли інші вівці побачать сповнення надії на вічне життя на землі, вони більше не будуть тимчасовими жителями у злому світі. Ці люди матимуть гарні доми і вдосталь їжі та напоїв (Пс. 37:10, 11; Ісаї 25:6; 65:21, 22). На відміну від ізраїльтян, вони ніколи не забудуть, що все це дав їм Єгова, «Бог усієї землі» (Ісаї 54:5). Ні помазанці, ні інші вівці не пожалкують, що поводились у цьому злому світі як тимчасові жителі.

Як би ви відповіли?

• Чому можна сказати, що вірні чоловіки давнини поводились як тимчасові жителі?

• Яким було ставлення ранніх християн до світу?

• Як правдиві християни лише частково користуються тим, що пропонує світ?

• Чому ми ніколи не пожалкуємо, що поводились у цьому злому світі як тимчасові жителі?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ранні християни тримались осторонь від насильницьких та неморальних розваг