«Пильнуйте зі мною» (МАТВ. 26:38).

1—3. Як апостоли втратили пильність в останню ніч Ісусового земного життя і з чого видно, що вони зрозуміли свою помилку?

ЗГАДАЙМО події, які відбулися в останню ніч земного життя Ісуса. Він приходить в одне зі своїх улюблених місць, у Гефсиманський сад, що лежить на схід від Єрусалима. Ісус бере з собою вірних апостолів. Він має багато чого обдумати, тож йому потрібно усамітнитись і помолитись (Матв. 26:36; Ів. 18:1, 2).

² Троє апостолів — Петро, Яків та Іван — ідуть з Ісусом углиб саду. «Залишайтеся тут та пильнуйте зі мною»,— каже їм Ісус і відходить помолитися. Коли він повертається, то бачить, що вони міцно сплять. Ісус знову говорить їм: «Пильнуйте». Та апостоли засинають ще два рази! Згодом, тієї ж ночі, всі апостоли втратили духовну пильність. Вони покинули свого вчителя і втекли (Матв. 26:38, 41, 56).

³ Апостоли, безсумнівно, жалкували, що не змогли пильнувати. Ці вірні чоловіки швидко зрозуміли свою помилку. З біблійної книги Дії видно, що в подальші роки вони подавали видатний приклад пильності. Без сумніву, інші християни I століття наслідували цей приклад. Сьогодні пильність є важливою, як ніколи раніше (Матв. 24:42). Обговорімо три важливі уроки щодо пильності, які можна почерпнути з книги Дії.

СЛУХАЙМОСЬ ВКАЗІВОК ЩОДО ТОГО, ДЕ ПРОПОВІДУВАТИ

4, 5. Як Павло і його товариші відчули керівництво святого духу?

⁴ Спочатку розгляньмо, як апостоли зважали на вказівки стосовно того, де проповідувати. З однієї розповіді ми дізнаємо́сь, як Ісус,  послуговуючись святим духом від Єгови, скеровував апостола Павла і його товаришів під час досить незвичайної подорожі (Дії 2:33). Простежмо їхній шлях. (Прочитайте Дії 16:6—10).

⁵ Павло, Сила і Тимофій покинули Лістру, що на півдні Галатії. Через кілька днів вони добралися до римської дороги, яка вела на захід до найбільш населеної області в провінції Азія. Ці чоловіки хотіли тією дорогою дістатись до міст, в яких правду про Христа мали почути тисячі людей. Але щось їх зупинило. У 6-му вірші сказано: «Вони пройшли через Фригію та землі Галатії, бо святий дух заборонив їм сповіщати слово в Азії». Якимось чином святий дух не дав цим мандрівникам проповідувати в Азії. Очевидно, Ісус хотів Божим духом скерувати Павла і його товаришів в іншому напрямку.

6, 7. а) Що сталося з Павлом і його товаришами поблизу Віфінії? б) Яке рішення вони прийняли і які результати це принесло?

⁶ Куди ці ревні проповідники пішли? Сьомий вірш пояснює: «А коли прибули до Мизії, то спробували піти у Віфінію, але Ісус через святий дух не дозволив їм». Павлу і його товаришам не було дозволено проповідувати в Азії, тому вони звернули на північ, щоб свідчити в містах Віфінії. Проте коли учні підійшли до Віфінії, Ісус знову за допомогою святого духу зупинив їх. Ці чоловіки були, напевно, спантеличені. Вони знали, про що і як проповідувати, але не знали де. Образно кажучи, вони стукали у двері, котрі вели в Азію,— але даремно. Потім стукали у двері до Віфінії — і знову марно. Чи вони перестали стукати? Ні, ці запопадливі проповідники продовжували докладати зусиль!

⁷ Павло з товаришами прийняв рішення, яке може здатися дещо дивним. У 8-му вірші говориться: «Вони оминули Мизію і пішли до Троади». Учні повернули на захід і подолали приблизно 550 кілометрів, минаючи місто за містом, аж поки не дійшли до порту Троада. Звідти було легко потрапити до Македонії. Там, уже втретє, Павло і його друзі постукали у двері — і цього разу вони широко відчинилися! У 9-му вірші ми читаємо, що сталося далі: «Уночі Павло побачив у видінні, як один македонянин стояв і благав його: “Прийди до Македонії та допоможи нам”». Нарешті апостол знав, де проповідувати! Павло з товаришами відразу відплив до Македонії.

8, 9. Чого ми вчимося з розповіді про Павлову подорож?

⁸ Чого нас навчає ця розповідь? Звернімо увагу, що лише після того, як Павло вирушив до Азії, втрутився Божий дух. Тільки після того, як Павло наблизився до Віфінії, Ісус зупинив його. І, врешті-решт, лише після того, як Павло прийшов до Троади, Ісус направив його в Македонію. Як Голова збору, Ісус може подібно керувати нами (Кол. 1:18). Скажімо, ти роздумуєш про піонерське служіння або про переїзд у територію, де є більша потреба. Може статися, що лише після того, як ти зробиш певні кроки, щоб досягти своєї мети, Ісус через Божий дух буде керувати тобою. Це можна пояснити на одному прикладі. Водій у змозі звертати вліво чи вправо, тільки коли машина в русі. Так само Ісус допомагає нам розширити служіння лише після того, як ми починаємо щось робити, «рухаючись» до мети.

 ⁹ А як бути, якщо твої зусилля не приносять відразу бажаних результатів? Чи варто опускати руки і думати, що Божий дух не керує тобою? Пригадай, що Павло теж стикався з перешкодами. Все ж він продовжував шукати і стукати, поки якісь двері не відчинилися. Подібно й ти будеш винагороджений, якщо наполегливо шукаєш «великі двері, а з ними й доступ до діяльності» (1 Кор. 16:9).

ПИЛЬНУЙМО, ЩОБ НЕ ЗАНЕДБУВАТИ МОЛИТОВ

10. З чого видно, що без постійних молитов неможливо залишатися пильним?

¹⁰ Розгляньмо другий урок пильності, який нам подали наші співвіруючі в I столітті. Вони намагались не занедбувати молитов (1 Пет. 4:7). Щоб залишатись пильними, вкрай важливо постійно молитися. Пригадаймо, що в Гефсиманському саду перед своїм арештом Ісус сказав трьом апостолам: «Пильнуйте й безупинно моліться» (Матв. 26:41).

11, 12. Чому і як Ірод переслідував християн, зокрема Петра?

¹¹ Петро, який був присутній при цьому, пізніше на власному досвіді переконався в силі палких молитов. (Прочитайте Дії 12:1—6). З початкових віршів цього уривка ми дізнаємо́ся, що Ірод, бажаючи здобути прихильність юдеїв, почав переслідувати християн. Він, імовірно, знав, що Яків був апостолом і близьким другом Ісуса. Тому, як сказано в 2-му вірші, Ірод «убив мечем Якова». Збір втратив улюбленого апостола. Яке ж це було випробування для братів!

¹² Що Ірод зробив після того? У 3-му вірші розповідається: «Побачивши, що це подобається юдеям, [він] заарештував ще й Петра». Але вже бувало, що апостоли, і Петро в тому числі, чудом звільнялися з в’язниці (Дії 5:17—20). Ірод, мабуть, це знав. Хитрий політик зробив усе можливе, аби Петро не втік. З 4-го вірша ми довідуємося, що він «поставив варту, яка його [Петра] охороняла в чотири зміни — в кожній зміні по чотири воїни. А після Пасхи Ірод збирався вивести його до народу». Тільки-но уявіть собі! Ірод прикував Петра ланцюгами до двох вартових, і 16 вартових позмінно охороняли апостола день і ніч, щоб він не втік. Ірод хотів вивести Петра до народу після Пасхи і думав, що, стративши його, задовольнить натовп. Чим одновірці могли допомогти Петру за таких скрутних обставин?

13, 14. а) Як збір відреагував на ув’язнення Петра? б) Чого ми вчимося з того, як діяли Петрові одновірці?

¹³ Члени збору добре розуміли, що необхідно робити. У 5-му вірші ми читаємо: «Тож Петро був у в’язниці, а збір тим часом ревно молився за нього до Бога». Так, одновірці палко і щиро благали Бога за свого улюбленого брата. Вони не впали у відчай через смерть Якова і не стали думати, що Бог не чує їхніх молитов. Навпаки, брати знали, що Єгова дуже уважно слухає молитви своїх вірних поклонників і відповідає на них, якщо вони узгоджуються з його волею (Євр. 13:18, 19; Як. 5:16).

¹⁴ Чого ми вчимося з того, як діяли Петрові одновірці? Зберігати пильність означає молитися не тільки за себе, але й за наших братів і сестер (Еф. 6:18). Можливо, ви знаєте співвіруючих, які стикаються з випробуваннями. Когось переслідують, хтось проповідує під забороною чи перебуває в зоні стихійного лиха. Нам варто щиросердо молитися за цих братів  і сестер. Деякі вісники мають труднощі, менш помітні для сторонніх очей, скажімо, сімейні проблеми, знеохочення або слабке здоров’я. Згадуйте поіменно таких християн у розмові з Єговою — Богом, який вислуховує молитви (Пс. 65:3).

15, 16. а) Як ангел Єгови визволив Петра з в’язниці? (Дивіться малюнок внизу). б) Чому нас зміцнює розповідь про те, як Єгова врятував Петра?

¹⁵ А що ж далі сталося з Петром? В останню ніч у в’язниці Петро міцно засинає між двома вартовими. І в цей час починають відбуватися дивовижні події. (Прочитайте Дії 12:7—11). У камері несподівано спалахує яскраве світло. З’являється ангел, якого, очевидно, вартові не бачать, і швидко будить Петра. Ланцюги, що сковують Петрові руки, просто спадають! Ангел виводить Петра з камери і проводить повз варту, яка стоїть зовні. Коли вони підходять до великої залізної брами, вона «сама відчиняється». На вулиці, за межами в’язниці, ангел зникає. Петро на свободі!

¹⁶ Хіба наша віра не зміцнюється, коли ми роздумуємо про силу Єгови, якою він рятує своїх служителів? Щоправда, сьогодні ми не очікуємо від Єгови чудес. Але ми цілковито впевнені, що він використовує святий дух заради свого народу (2 Хр. 16:9). Цією могутньою силою він зміцнює нас, щоб ми витримали будь-яке випробування (2 Кор. 4:7; 2 Пет. 2:9). Невдовзі Єгова наділить свого Сина владою, аби він визволив незліченні мільйони людей з найсуворішої в’язниці — смерті (Ів. 5:28, 29). Віра в обіцянки Єгови дає нам надзвичайну мужність перед лицем випробувань.

ДАВАЙМО ҐРУНТОВНЕ СВІДЧЕННЯ ПОПРИ ТРУДНОЩІ

17. Який приклад щодо проповідницької праці залишив нам Павло?

¹⁷ Тепер розгляньмо третій урок щодо пильності, який ми беремо з прикладу апостолів. Вони постійно давали ґрунтовне свідчення, незважаючи на перешкоди. Щоб залишатись пильними, ми повинні проповідувати з ревністю і усвідомлювати невідкладність нашої праці. Апостол Павло подав у цьому видатний приклад. Він ревно проповідував, багато подорожував та утворював нові збори. Павло зносив численні труднощі, але ніколи не втрачав запопадливості в служінні і завжди усвідомлював, що кінець близько (2 Кор. 11:23—29).

18. Як Павло давав свідчення, перебуваючи під вартою в Римі?

¹⁸ Згадаймо останні події з життя Павла, описані в 28-му розділі книги Дії. Він прибув до Рима, де мав постати перед Нероном. Павло перебував під вартою, імовірно, прикутий  ланцюгом до вартового. Все ж ніякі ланцюги не могли зупинити ревного апостола! Він продовжував шукати нагоди для свідчення. (Прочитайте Дії 28:17, 23, 24). Через три дні Павло покликав впливових юдеїв, аби проповідувати їм. А в інший день Павло дав ще більше свідчення. У 23-му вірші ми читаємо: «У визначений день вони [місцеві юдеї] знову прийшли до нього додому; того разу їх було значно більше. І він з ранку до вечора пояснював їм суть справи: давав ґрунтовне свідчення про Боже царство і наводив переконливі докази про Ісуса як з Мойсеєвого закону, так і з Пророків».

19, 20. а) Чому Павла можна назвати вмілим проповідником? б) Чим займався Павло попри те, що не всі приймали добру новину?

¹⁹ Павло був умілим проповідником. Чому можна так сказати? У 23-му вірші пояснено, що Павло 1) навчав про Боже Царство та Ісуса Христа; 2) наводив співрозмовникам «переконливі докази»; 3) вів обговорення на основі Писань і 4) виявляв безкорисливість, проповідуючи «з ранку до вечора». Павло дав могутнє свідчення, але не всі відгукнулись. Як говориться у 24-му вірші, «декотрі повірили його словам, а інші — ні». Між людьми виникла незгода, і вони пішли від Павла.

²⁰ Чи апостола знеохотило те, що не всі прийняли добру новину? Аж ніяк! У Дії 28:30, 31 ми читаємо: «Цілих два роки Павло жив у будинку, який винаймав. Він гостинно приймав усіх, хто приходив до нього, проповідував їм про Боже царство і навчав про Господа Ісуса Христа з величезною свободою мови і без перешкод». Ця підбадьорлива думка завершує натхнену книгу Дії.

21. Який приклад подав нам Павло, перебуваючи під домашнім арештом?

²¹ Чого ми вчимося з прикладу Павла? Перебуваючи під домашнім арештом, він не міг проповідувати від дому до дому. А втім, апостол зберігав позитивне мислення і свідчив усім, хто до нього приходив. Багато Божих служителів у наш час так само зберігають радість і продовжують проповідувати, хоча їх несправедливо ув’язнюють за віру. Дехто з наших дорогих братів і сестер не в стані виходити з дому через вік чи хворобу або перебуває в будинку для літніх людей. У міру можливості вони проповідують лікарям, відвідувачам та іншим людям, які заходять до них. Вони мають сильне прагнення давати ґрунтовне свідчення про Боже Царство. Ми дуже цінуємо таких братів і сестер!

22. а) Що допомагає нам отримувати користь з біблійної книги Дії? (Дивіться супровідну інформацію вгорі). б) Що ти постановив робити, очікуючи кінця цієї старої системи?

²² Наскільки ж повчальним є приклад пильності, який подали нам апостоли та інші християни, згадані у книзі Дії! Тимчасом як ми очікуємо кінця цієї старої системи, постановімо наслідувати цих служителів, сміливо і ревно проповідуючи. Немає більшої честі, ніж «давати ґрунтовне свідчення про Боже царство»! (Дії 28:23).

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 13]

«КНИГА ДІЇ ВІДКРИЛАСЯ МЕНІ ПО-НОВОМУ»

Один районний наглядач, прочитавши публікацію «Даваймо ґрунтовне свідчення про Боже Царство», сказав: «Книга Дії відкрилася мені по-новому. Я не раз “вдивлявся” в цю книгу, але наче в запилених окулярах і зі свічкою в руках. А тепер я ніби прозрів і побачив її красу в променях сонця».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Ангел виводить Петра через велику залізну браму