Заздрість — почуття, яке отруює розум

Її мав Наполеон. Вона була притаманна Юлію Цезарю. Відчував її і Александр Македонський. Незважаючи на свою могутність і славу, ці чоловіки таїли у серці почуття, яке отруює розум. Всі вони комусь заздрили.

«Наполеон заздрив цезарю, цезар заздрив Александру [Великому], а Александр — Геркулесу, якого навіть не існувало»,— написав англійський філософ Бертран Рассел. Заздрість може виникнути в будь-якої людини, хоч би які статки, чесноти та успіхи вона мала.

Заздрість — це почуття роздратування, викликане чиєюсь перевагою, вищістю, добробутом тощо. Один біблійний довідник описує заздрість як бажання не лише досягти успіхів іншої людини, а й позбавити її того, що вона має. Заздрісна людина не лише прагне чогось, що є в інших, але й хоче відібрати це в них.

Варто проаналізувати, як у нас може виникнути заздрість і до чого вона призводить. Також нам потрібно знати, як не допустити, щоб заздрість панувала в нашому житті.

ЩО РОЗДМУХУЄ ПОЛУМ’Я ЗАЗДРОСТІ

Недосконалі люди мають «схильність до заздрощів», але інші чинники можуть живити і посилювати це почуття (Як. 4:5). Про один з них апостол Павло написав: «Не ставаймо пихатими: не підштовхуймо одні одних до суперництва і не маймо заздрості одні до одних» (Гал. 5:26). Дух суперництва нерідко живить нашу схильність до заздрості. У цьому переконалося двоє християн, Ірина і Микола *.

Ірина служить сталим піонером. Вона каже: «Я часто ловлю себе на тому, що заздрю іншим. Мені постійно здається, що вони мають усе, а я нічого». Якось Ірина та її чоловік Едуард запросили на обід роз’їзного наглядача з дружиною. Це подружжя було приблизно того самого віку, що й Едуард з Іриною, і виконувало в минулому такі ж обов’язки. Тому Ірина сказала: «Мій чоловік теж старійшина! Чому ви отримали призначення в роз’їзне служіння, а ми ні?» Дух суперництва роздмухав в Ірині полум’я заздрості, і вона перестала цінувати чудову працю, яку виконували вони з чоловіком. Ірина почувалася незадоволеною життям.

Микола прагнув стати служителем збору. Коли дехто з братів отримав таке призначення, він позаздрив їм і затаїв образу на координатора ради старійшин. «Через заздрість я став ненавидіти цього брата і приписувати йому неправильні спонуки,— зізнається Микола.— Якщо заздрість запановує над твоїм  життям, ти починаєш надто зосереджуватись на собі і вже не можеш тверезо мислити».

ЗАСТЕРЕЖЛИВІ ПРИКЛАДИ З БІБЛІЇ

У Біблії міститься чимало застережливих прикладів (1 Кор. 10:11). Деякі з них показують не лише те, як розвивається заздрість, але і як вона псує життя заздрісним людям.

Перший син Адама і Єви, Каїн, розгнівався, коли Єгова прийняв жертву Авеля, а його ні. Каїн міг виправити цю ситуацію, однак заздрість настільки засліпила його, що він убив свого брата (Бут. 4:4—8). Не дивно, що Біблія говорить про Каїна як про того, хто «був від Злого», тобто від Сатани (1 Ів. 3:12).

Десять братів Йосипа заздрили його теплим взаєминам з батьком. Брати стали ще більше ненавидіти Йосипа, коли він розповів їм свої пророчі сни. Вони навіть захотіли вбити його. Зрештою, брати продали Йосипа в рабство, а з батьком обійшлися жорстоко, переконавши його, що Йосип помер (Бут. 37:4—11, 23—28, 31—33). Через роки вони визнали свій гріх, кажучи один одному: «Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали» (Бут. 42:21; 50:15—19).

У Корея, Датана й Авірона заздрість зародилася тоді, коли вони почали порівнювати свої обов’язки з обов’язками Мойсея та Аарона. Вони звинуватили Мойсея в тому, що він хоче «бути... вельможею» і панувати над іншими (Чис. 16:13). Це звинувачення було неправдивим (Чис. 11:14, 15). Сам Єгова призначив Мойсея, але бунтівники позаздрили його становищу. Врешті-решт Єгова знищив цих заздрісних людей (Пс. 106:16, 17).

Цар Соломон на власні очі бачив, до чого людина може дійти через заздрість. Одна жінка, в якої померло новонароджене немовля, хотіла обдурити подругу, аби та подумала, що це її немовля померло. Під час суду обманщиця навіть погодилася, щоб живу дитину вбили. Проте Соломон зрозумів, у чому річ, і віддав дитинча справжній матері (1 Цар. 3:16—27).

Заздрість може мати гіркі наслідки. Як видно з вищенаведених біблійних прикладів, вона часто призводить до ненависті, несправедливості і вбивства. У кожному з цих випадків той, хто став жертвою, не заслуговував такого ставлення до себе. Що ж робити нам, аби в нас не запанувала заздрість? Як нам з нею боротися?

СИЛЬНА ПРОТИОТРУТА

Розвивай братерську любов. Апостол Петро настійно радив християнам: «А тепер, коли ви, послухавшись правди, очистили свої душі й маєте завдяки цьому нелицемірну братерську любов, сильно, від усього серця любіть одні одних» (1 Пет. 1:22). Якою  є справжня любов? «Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди»,— писав апостол Павло (1 Кор. 13:4, 5). Розвиваючи таку любов до інших, ми придушуємо у своїх серцях схильність до заздрощів (1 Пет. 2:1). Йонатан не заздрив Давидові, а «полюбив його... як душу свою» (1 Сам. 18:1).

Спілкуйся з Божими служителями. Складач 73-го Псалма позаздрив злим людям, які розкошували і жили безтурботно. Проте він поборов цю рису, завдяки тому що прийшов у «Божу святиню» (Пс. 73:3—5, 17). Спілкування з одновірцями допомогло псалмоспівцю побачити, які благословення він отримав, наближаючись до Бога (Пс. 73:28). Якщо ми регулярно спілкуємося з братами і сестрами на зібраннях, то теж успішно протистоятимемо заздрості.

Намагайся робити добро. Коли Бог побачив, що в Каїна розвинулась заздрість і ненависть, він заохотив його «чинити добре» (Бут. 4:7, Хом.). Як християни можуть «чинити добре»? Ісус наказав нам «любити Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом», а також «свого ближнього, як самого себе» (Матв. 22:37—39). Зосереджуючись на служінні Єгові та допомагаючи іншим, ми відчуваємо задоволення, яке є сильною протиотрутою заздрощам. Активна участь у праці проповідування і навчання дає чудову можливість служити Богові та ближнім і отримувати «благословення Господнє» (Прип. 10:22).

«Радійте з тими, хто радіє» (Рим. 12:15). Ісус радів успіхам своїх учнів і навіть зазначив, що вони досягнуть більших результатів у праці проповідування, ніж він (Луки 10:17, 21; Ів. 14:12). Ми об’єднано служимо Єгові, тому успіх когось одного з нас є благословенням для всіх (1 Кор. 12:25, 26). Наскільки ж ліпше тішитися, а не заздрити, коли інші отримують більші обов’язки!

НЕЛЕГКА БОРОТЬБА

Боротьба з заздрістю іноді триває довго. Ірина говорить: «Я досі відчуваю сильну схильність до заздрощів. Хоч я ненавиджу це почуття, воно сидить у мені і я мушу постійно його придушувати». Микола веде подібну боротьбу. «Єгова допоміг мені побачити хороші риси координатора ради старійшин,— каже він.— Я зрозумів, що добрі взаємини з Богом є найціннішими».

Заздрість належить до «учинків плоті», яких кожен християнин повинен уникати (Гал. 5:19—21). Якщо ми не пустимо заздрість у своє життя, то будемо щасливішими і догоджатимемо нашому небесному Батьку, Єгові.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 17]

«Радійте з тими, хто радіє»