Не оглядаймося назад

«Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад, непридатна для Божого царства» (ЛУКИ 9:62).

ЯК БИ ТИ ВІДПОВІВ?

Чому слід пам’ятати про Лотову дружину?

Про що нам не варто постійно згадувати?

Як нам іти в ногу з організацією Єгови?

1. Яке застереження дав Ісус і яке питання виникає?

«ПАМ’ЯТАЙТЕ про Лотову дружину» (Луки 17:32). Це застереження, яке Ісус Христос дав близько 2000 років тому, тепер актуальне, як ніколи раніше. Але що мав на увазі Ісус? Юдеї, котрі його слухали, дуже добре розуміли суть сказаного. Вони знали, що трапилося з Лотовою дружиною. Тікаючи з Содома разом з сім’єю, вона не послухалась Єгови, озирнулась і перетворилась на соляний стовп. (Прочитайте Буття 19:17, 26).

2. Чому дружина Лота оглянулася і чого їй коштував непослух?

² Чому ж дружина Лота оглянулась? Чи їй було цікаво побачити, що відбувається? А може, ця жінка сумнівалася або взагалі не вірила, що місто буде знищене? Чи вона шкодувала за тим, що залишила в Содомі? (Луки 17:31). Хоч би як там було, за свій непослух вона поплатилася життям. Лише уяви: Лотова дружина померла того самого дня, що й збочені мешканці Содома і Гоморри. Тому не дивно, що Ісус сказав: «Пам’ятайте про Лотову дружину»!

3. Як Ісус наголосив на тому, що сьогодні нам не можна, образно кажучи, оглядатися назад?

³ Ми також живемо в час, коли не можна, образно кажучи, оглядатись назад. Ісус наголосив на цьому в розмові з чоловіком, який, перш ніж стати його учнем, хотів попрощатися з рідними. Ісус промовив: «Жодна людина, яка поклала руку на плуг та оглядається назад, непридатна для Божого царства» (Луки 9:62). Чи Ісус повівся нерозсудливо і бездушно, давши таку відповідь? Ні, адже він знав, що той чоловік просто виправдовувався, бо не бажав брати на себе  відповідальність. Ісус пояснив, що той, хто зволікає, «оглядається назад». А чи є якась різниця між тим, що орач озирається назад з плугом в руках, і тим, що він взагалі відкладає його? Він у будь-якому разі відривається від роботи, і це може негативно позначитись на результаті.

4. На чому нам слід зосереджуватися?

⁴ Замість того щоб постійно роздумувати про минуле, зосереджуймося на тому, що попереду. Ця думка чітко висвітлена в Приповістей 4:25: «Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують».

5. Чому сьогодні важливо не оглядатися назад?

⁵ У нас є всі підстави не оглядатися назад, адже ми живемо в «останні дні» (2 Тим. 3:1). Незабаром відбудеться щось значно серйозніше, ніж знищення двох зіпсутих міст. Це буде знищення всієї сатанинської системи. Що допоможе нам, на противагу Лотовій дружині, спрямовувати свій погляд уперед? Перш за все розгляньмо, за чим ми можемо оглядатись назад (2 Кор. 2:11). Після цього ми обговоримо, як протистояти цій спокусі.

СТАРІ ДОБРІ ЧАСИ

6. Чому наша пам’ять є не дуже надійним джерелом інформації?

⁶ Одна з небезпек — це хибний погляд на «старі добрі часи». Наша пам’ять є не дуже надійним джерелом інформації. Ми можемо несвідомо применшувати труднощі, які мали в минулому, і перебільшувати радощі. Нам може здаватися, що колись ми були значно щасливішими, ніж тепер. Згадуючи ті часи, ми іноді починаємо сумувати. Однак Біблія застерігає: «Не кажи: “Що це сталось, що перші дні були кращі за ці?”, бо не з мудрости ти запитався про це» (Еккл. 7:10). Чим шкідливе таке міркування?

7—9. а) Яким було життя ізраїльтян у Єгипті? б) Які підстави для радості вони мали? в) Через що ізраїльтяни почали нарікати?

⁷ Розгляньмо, що сталося з ізраїльтянами за днів Мойсея. Коли вони переселилися до Єгипту, їх вважали шанованими гостями. Але після смерті Йосипа було «поставлено над ними наглядачів у роботі, щоб їх гнобили» (Вих. 1:11, «Біблія з коментарями»). Згодом фараон намагався зменшити кількість ізраїльтян, влаштувавши свого роду геноцид (Вих. 1:15, 16, 22). Тож Єгова сказав Мойсею: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його» (Вих. 3:7).

⁸ Неважко уявити, яку радість відчували ізраїльтяни, коли виходили з краю рабства. Вони на власні очі бачили, як Єгова дивовижним чином виявив свою силу, навівши десять кар на пихатого фараона і його підданих. (Прочитайте Вихід 6:1, 6, 7). Зрештою єгиптяни не просто дозволили євреям залишити їхню країну, а впрошували їх піти! Вони дали їм з собою дуже багато золота і срібла, тому можна було сказати, що ізраїльтяни  «забрали здобич від Єгипту» (Вихід 12:33—36). Божий народ тріумфував, після того як фараон і його військо загинули в Червоному морі (Вих. 14:30, 31). Усі ті події, мабуть, сильно зміцнили віру ізраїльтян.

⁹ Дивно, але ізраїльтяни почали нарікати невдовзі після того, як Бог чудом визволив їх. Чим вони були незадоволені? Їжею, яку отримували від Єгови. Ізраїльтяни жалілися: «Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. А тепер душа наша в’яне, немає нічого,— тільки манна нам перед очима» (Чис. 11:5, 6). Їхній погляд на минуле настільки викривився, що вони навіть хотіли повернутися в край, де були в рабстві! (Чис. 14:2—4). Ізраїльтяни оглядалися назад і тому втратили схвалення Єгови (Чис. 11:10).

10. Чого ми вчимося з того, що сталося з ізраїльтянами?

¹⁰ Чого ми вчимося з цієї оповіді? Коли виникають проблеми, нам може здаватися, що наше життя раніше — особливо до того, як ми пізнали правду,— було значно щасливішим, ніж тепер. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб поринати у приємні спогади чи аналізувати пережиті події. А втім, нам потрібно мати врівноважений, реалістичний погляд на минуле. Інакше ми станемо невдоволені своїми теперішніми обставинами і відчуємо спокусу повернутись до колишнього способу життя. (Прочитайте 2 Петра 2:20—22).

ЖЕРТВИ, НА ЯКІ МИ КОЛИСЬ ПІШЛИ

11. Що дехто думає про жертви, на які пішов у минулому?

¹¹ На жаль, дехто шкодує про жертви, на які колись пішов заради служіння. Можливо, ти мав нагоду здобути вищу освіту, досягти видатного становища чи фінансової забезпеченості, але вирішив поставити інші цілі. Чимало наших братів і сестер відмовилися від престижної кар’єри у світі комерції, спорту, шоу-бізнесу чи науки. Час минув, а кінець цієї системи ще не настав. Чи ти іноді віддаєшся мріям про те, яким було б твоє життя, якби ти не пішов на жертви?

12. Якої думки був Павло про те, що лишив позаду?

¹² Апостол Павло багато чого залишив позаду, щоб стати послідовником Христа (Фил. 3:4—6). Що він думав про це? Павло сказав: «Заради Христа я з готовністю відмовився від усього, що було для мене надбанням». Чому? Він продовжив: «Я і справді не шкодую за тим, що втратив, адже я отримав набагато цінніше знання про Христа Ісуса, мого Господа. Заради Христа я погодився з втратою всього та вважаю це купою сміття, аби тільки мати з ним близькі стосунки» * (Фил. 3:7, 8). Людина, яка викидає сміття, не тужить  через таку втрату. Так само і Павло не шкодував за світськими перспективами. Він більше не вважав їх чимось цінним.

13, 14. Як нам наслідувати приклад Павла?

¹³ А що робити, коли починаєш шкодувати про втрачені можливості? Наслідуй приклад Павла. Роздумуй, наскільки цінним є те, що ти маєш тепер. Ти здобув безцінну дружбу з Єговою, і він вважає тебе своїм вірним служителем (Євр. 6:10). Хіба можуть матеріальні здобутки в цьому світі зрівнятися з нашими духовними благословеннями і чудовою надією на майбутнє? (Прочитайте Марка 10:28—30).

¹⁴ У листі Павла ми також знаходимо пораду, котра допоможе нам і далі віддано служити Єгові. Як сказав про себе апостол, він намагався досягти мети, «забуваючи те, що позаду, і тягнучись до того, що попереду» (Фил. 3:13). Павло звернув увагу на два кроки, кожен з яких є дуже важливим. По-перше, нам варто забувати те, що залишилось позаду, і не марнувати сили та часу на роздуми про це. По-друге, подібно до бігуна, який добігає до лінії фінішу, ми маємо тягнутися до того, що попереду, і зосереджуватись на майбутніх благословеннях.

15. Чому корисно роздумувати над прикладами вірних служителів Єгови?

¹⁵ Роздумуючи над прикладами вірних служителів Єгови, які живуть сьогодні або жили в минулому, ми відчуємо ще більше спонук рухатися вперед, не озираючись. Скажімо, якби Авраам і Сарра постійно згадували Ур, «то мали б можливість повернутися» (Євр. 11:13—15). Але вони цього не зробили. Коли Мойсей вперше покинув Єгипет, він залишив там значно більше за будь-кого з ізраїльтян, які вийшли з того краю пізніше. Але ми не знаходимо в Біблії згадки про те, що він тужив за втраченим. Натомість ми читаємо: «Для нього Христова ганьба була більшим багатством, ніж скарби Єгипту, тому що він пильно дивився на винагороду» (Євр. 11:26).

НЕПРИЄМНІ ПОДІЇ МИНУЛОГО

16. Як події з минулого можуть впливати на нас?

¹⁶ Звичайно, не все в нашому житті йшло гладко. Декому докоряє сумління за помилки або гріхи, скоєні в минулому (Пс. 51:5). Дехто почувається незручно або навіть гнівається через те, що одновірець дав йому пряму пораду (Євр. 12:11). Буває, що нам ніяк не йде з голови ситуація, в якій, на нашу думку, з нами повелися несправедливо (Пс. 55:3). Що робити, аби негативні емоції не змусили нас оглядатися назад? Розгляньмо три ситуації.

17. а) Чому Павло вважав себе «меншим від найменшого серед усіх святих»? б) Що допомогло Павлові не зосереджуватись на негативних думках?

¹⁷ Помилки минулого. Якось апостол Павло назвав себе «меншим від найменшого серед усіх святих»  (Еф. 3:8). Чому він так почувався? «Тому що переслідував Божий збір»,— пояснив він (1 Кор. 15:9). Лише уяви, що відчував Павло, коли зустрічався з людьми, яких колись переслідував. Проте Павло не дозволив, щоб негативні думки пригнітили його. Замість цього він зосереджувався на незаслуженій доброті, яку до нього виявив Бог (1 Тим. 1:12—16). Почуття вдячності спонукувало його активно проповідувати. Павло рішуче постановив забути про «те, що позаду», в тому числі про скоєні колись гріхи. Ми не можемо змінити своє минуле. Тому не варто даремно витрачати емоційні сили, постійно нагадуючи собі про колишні помилки. Ліпше зосереджуватись на милосерді Єгови і з усіх сил служити йому.

18. а) Що може статись, якщо, отримавши пораду, ми реагуємо негативно? б) Як нам допоможуть слова Соломона?

¹⁸ Порада, яка зачепила почуття. Буває, що, отримавши пораду, ми не погоджуємося з нею і постійно думаємо про це. Порада може зачепити наші почуття, і ми «падаємо духом» (Євр. 12:5). Чи ми «применшимо» пораду, відкинувши її, чи «впадемо духом» після того, як дотримаємось її, результат буде майже однаковий. Тоді порада не досягне своєї мети: не допоможе нам удосконалитись. Значно ліпше взяти до уваги слова Соломона: «Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи,— воно бо життя твоє» (Прип. 4:13). Подібно до водія, який виконує вимоги дорожніх знаків, приймаймо поради, втілюймо їх у життя і рухаймося вперед. (Прип. 4:26, 27; прочитайте Євреїв 12:12, 13).

19. Як нам наслідувати віру Авакума і Єремії?

¹⁹ Коли стикаємось з несправедливістю. Іноді ми можемо почуватись, як пророк Авакум. Він кликав до Єгови про справедливість і не розумів, чому Єгова допускає зло (Ав. 1:2, 3). Нам дуже важливо наслідувати віру цього пророка, який сказав: «Я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого!» (Ав. 3:18). Пророк Єремія теж подав чудовий приклад віри. Він промовив: «Я надію на Нього складаю». Повністю покладаймося на Єгову, Бога справедливості, який свого часу усуне всю несправедливість (Плач 3:19—24).

20. Як ми покажемо, що «пам’ятаємо про Лотову дружину»?

²⁰ Ми живемо в дуже визначний час. Сьогодні відбувається чимало захопливих подій, і значно більше відбудеться незабаром. Тож нехай кожен з нас крокує в ногу з організацією Єгови. Прислуха́ймося до біблійної поради не оглядатися назад. Дивімось лише вперед. Так ми покажемо, що справді «пам’ятаємо про Лотову дружину».

[Примітка]

[Запитання для вивчення]