«Остерігайтеся фарисейської закваски»

Ісус попереджав своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства» (Луки 12:1). Паралельне місце з іншого Євангелія показує, що цими словами Ісус засуджував «вчення фарисеїв» (Матв. 16:12).

Деколи Біблія вживає слово «закваска», або дріжджі, як символ зіпсуття. Безсумнівно, вчення і склад розуму фарисеїв згубно впливали на їхніх слухачів. А чим саме фарисейські вчення були небезпечні?

1. Фарисеї пишались власною праведністю і зверхньо ставилися до простих людей.

Ісус підкреслив їхню лицемірну праведність в одному зі своїх прикладів. Він сказав: «Фарисей встав і почав молитися подумки: “Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші — здирники, неправедні, перелюбники, або навіть як он той збирач податків. Я пощу двічі на тиждень і даю десятину з усього, що набуваю”. Збирач же податків стояв віддалік, не наважуючись навіть піднести очей до неба. Він тільки бив себе в груди і говорив: “Боже, будь милосердним до мене, грішника”» (Луки 18:11—13).

Ісус схвально відгукнувся про смиренність збирача податків: «Кажу вам, цей чоловік повертатиметься додому, виявившись праведнішим, ніж фарисей; бо кожен, хто звеличується, буде принижений, а хто упокорюється, буде звеличений» (Луки 18:14). Незважаючи на те, що збирачі податків вважалися нечесними людьми, Ісус прагнув допомогти таким людям. Принаймні двоє збирачів податків, Матвій і Закхей, зрештою стали його послідовниками.

Скажімо, ми маємо певні здібності чи виконуємо у зборі якісь почесні обов’язки. Або ж помічаємо слабкості чи прогріхи інших людей. Через це ми можемо вважати себе ліпшими за інших. Що нам тоді робити? Необхідно швидко придушувати такі думки, бо Святе Письмо говорить: «Любов довготерпелива і добра. Любов не ревнує, не хвастає, не зазнається, не поводиться непристойно, не шукає власної вигоди, не дратується, не веде лічби обра́зам. Любов не тішиться неправедністю [«не злорадіє з приводу чужих гріхів», «Нова англійська Біблія»], але радіє правді» (1 Кор. 13:4—6).

Згадавши про те, що «Христос Ісус прийшов у світ, аби врятувати грішників», апостол Павло додав: «З яких я — найбільший». Нам слід мати подібний погляд (1 Тим. 1:15).

Питання для роздумів

Чи я усвідомлюю те, що є грішником і що моє спасіння залежить від Божої незаслуженої доброти? Чи я вважаю, що вищий за інших, оскільки багато років вірно служу Єгові, маю почесні обов’язки в Божій організації або якісь таланти?

  2. Фарисеї привселюдно виявляли свою праведність, намагаючись справити враження на інших. Вони прагнули слави та гучних титулів.

Проте Ісус сказав: «Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди, бо розширюють коробочки з уривками з Писання, які носять для захисту, і подовжують торочки на своєму вбранні. Вони люблять мати найпочесніші місця на вечерях та сидіти спереду в синагогах і прагнуть, аби їх вітали на ринкових площах і зверталися до них: “Учителю”» (Матв. 23:5—7). Як же відрізнялось їхнє мислення від Ісусового! Хоча Христос був досконалим Сином Бога, він завжди виявляв смирення. Коли один чоловік назвав його «добрим», Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не добрий, окрім одного — Бога» (Марка 10:18). Іншого разу Ісус помив своїм учням ноги, подавши таким чином приклад смиренності (Ів. 13:1—15).

Правдиві християни повинні служити одновірцям (Гал. 5:13). Це особливо стосується тих, хто хоче відповідати вимогам для наглядачів збору. Цілком доречно «прагнути отримати обов’язки наглядача», але спонукувати до цього має бажання допомагати іншим. Брат, який виконує ці «обов’язки», не посідає якогось видатного становища і не панує над іншими. Подібно до Ісуса, ті, хто служать наглядачами, повинні бути смиренними (1 Тим. 3:1, 6; Матв. 11:29).

Питання для роздумів

Чи я не маю звички підлещуватися до відповідальних братів у зборі, можливо, сподіваючись здобути славу і отримати додаткові обов’язки? Чи я не зосереджуюсь на тих галузях служіння, які приносять визнання і похвалу? Чи не прагну я виділятися серед інших?

  3. Фарисеї вигадали силу-силенну правил і традицій, які обтяжували простих людей.

Через Мойсея Єгова дав ізраїльтянам Закон, який містив норми поклоніння. Однак у ньому не обговорювалися незначні деталі. Приміром, Закон забороняв працювати в суботу, але не розписував, що включається в поняття «праця» (Вих. 20:10). Фарисеї ж намагались заповнити ці прогалини власними законами, тлумаченнями і традиціями. Ісус дотримувався Мойсеєвого закону, проте ігнорував суворі правила фарисеїв (Матв. 5:17, 18; 23:23). Він бачив не лише букву Закону, але і його дух. Ісус розумів справжнє значення Закону і потребу в милосерді та співчутті. Він був поміркованим, навіть коли учні розчаровували його. Наприклад, у ніч свого арешту Ісус спонукував трьох апостолів не спати і пильнувати, а вони знову й знову засинали. Однак Ісус співчутливо сказав: «Дух бадьорий, але тіло слабке» (Марка 14:34—42).

Питання для роздумів

Чи я встановлюю категоричні, жорсткі правила? Чи вважаю, що лише мій погляд правильний? Чи я поміркований у своїх сподіваннях щодо інших?

Роздумуй, наскільки Ісусові вчення відрізнялися від вчень фарисеїв. Чи ти бачиш, у чому міг би ще краще наслідувати Ісуса? Якщо так, то працюй над цим.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Фарисеї носили маленькі коробочки з уривками Закону (Матв. 23:2, 5)

[Ілюстрації на сторінці 29]

На відміну від пихатих фарисеїв, смиренні християнські старійшини служать іншим

[Ілюстрація на сторінці 30]

Чи ти, подібно до Ісуса, поміркований у своїх сподівання щодо інших?