КІЛЬКА років тому Рубіа, якій 30 років, поїхала відвідати Сандру, сестру, котра служила піонером у невеликому зборі на півдні Бразилії. Проповідуючи там, Рубіа вирішила змінити своє життя. Що ж її так вразило? Про це розповідає сама Рубіа.

«Разом із Сандрою ми відвідали одну зацікавлену. Під час вивчення ця жінка між іншим сказала: “Сандро, троє дівчат з моєї роботи хочуть вивчати Біблію, але я їм пояснила, що вони мусять чекати, доки до них дійде черга. Я знаю, що цього року ти не маєш можливості з ними вивчати”. Я не могла повірити своїм вухам. Людям, які прагнули дізнатися про Єгову,  доводилось чекати, поки прийде їхня черга! А у своєму зборі я ледь знаходила одне вивчення. Саме тоді, на біблійному вивченні в цієї жінки, мені сильно захотілося допомагати людям у тому містечку. Невдовзі я переїхала з великого міста туди, де служила Сандра».

І що сталося далі? Рубіа розповідає: «Через два місяці після переїзду я проводила 15 біблійних вивчень! Хочете вірте, хочете ні,— згодом я теж мала список охочих вивчати Біблію».

Дієго, якому за 20, відвідав знайомих піонерів, котрі служать у Прудентополісі — невеличкому місті на півдні Бразилії. Візит справив на нього такий вплив, що він відчув спонуку проаналізувати своє служіння. Дієго пояснює: «У своєму зборі я плив за течією, щомісяця проповідуючи по кілька годин. Та коли я побував у тих піонерів і почув цікаві випадки зі служіння, я порівняв їхній радісний дух зі своїм байдужим ставленням до проповідування. Я побачив, наскільки вони щасливі й задоволені, і захотів вести таке ж змістовне життя». Після цього Дієго почав служити піонером.

Якщо ти є молодим Свідком, то, подібно до Дієго, також береш участь у проповідницькій праці та відвідуєш християнські зібрання. А що, коли служіння стало для тебе рутиною і не приносить задоволення? Чому б тоді не змінити життя, щоб відчути радість від служіння в території, де є більша потреба у вісниках Царства? Тебе може лякати думка про те, що необхідно відмовитися від комфортного життя. Однак чимало молодих християн наважились на це. Вони змінили свої цілі і відмовилися від певних бажань, аби повнішою мірою служити Єгові. Розгляньмо приклад Бруно.

Бруно, якому тепер 28 років, вчився у відомому навчальному закладі і хотів стати диригентом.  Він зробив гарний поступ, і його декілька разів запрошували диригувати симфонічним оркестром. Перед Бруно відкривалася блискуча кар’єра. «Все ж,— говорить він,— мені чогось бракувало в житті. Я присвятився Богові, але розумів, що не віддаюся йому повністю. Це непокоїло мене. Тому я вилив Єгові свої почуття і поговорив з досвідченими братами. Серйозно все обдумавши, я вирішив віддати перевагу служінню, а не музиці. Я залишив навчання і почав служити в території, де є справжня потреба у вісниках Царства». Яку користь принесло таке рішення?

Бруно переїхав до міста Гуапіара (з населенням приблизно 7000 осіб), що лежить за 260 кілометрів від Сан-Паулу. Це було непросто. Бруно пригадує: «Я поселився в будиночку без холодильника, телевізора та Інтернету. Зате там був фруктовий сад і город, яких я не мав до того». Служачи в невеликому зборі, Бруно раз на тиждень збирав у сумку їжу, воду та літературу, сідав на мотоцикл і їхав проповідувати в селах. Багато людей у тій місцевості ще не чули доброї новини. «Я проводив аж 18 біблійних вивчень,— каже Бруно.— Коли я бачив, як зацікавлені змінюють своє життя, це приносило мені стільки радості! Тоді я зрозумів, чого мені бракувало: почуття глибокого задоволення, яке отримуєш, коли справам Царства відводиш перше місце. Я ніколи б не скуштував цього, якби ставив світські цілі». А як Бруно забезпечував себе в Гуапіарі? Він з усмішкою відповідає: «Я давав уроки гри на гітарі». Отже, Бруно залишився музикантом.

Маріана, якій за 25, опинилася в подібній ситуації. Вона працювала юристом, проте, незважаючи на свою прибуткову роботу, не була по-справжньому задоволеною. Маріана згадує: «Я почувалася так, наче ловила вітер» (Еккл. 1:17). Кілька братів і сестер заохочували її до піонерського служіння. Зваживши все,  Маріана вирішила разом зі своїми подругами, Б’янкою, Кароліною і Жуліаною, допомогти зборові в Барра-ду-Бугрісі. Це віддалене місто лежить неподалік кордону з Болівією, за тисячі кілометрів від їхньої домівки. Що ж було далі?

Маріана розповідає: «Я хотіла послужити там лише три місяці. Але під кінець цього періоду я вже проводила 15 біблійних вивчень. Звичайно, ці люди потребували значно більшої допомоги, щоб прогресувати в правді. Тому я так і не наважилась сказати їм, що поїду. Я просто мусила залишитись!» Це зробили всі четверо сестер. Чи життя Маріани стало змістовнішим? Вона каже: «Я відчуваю радість, бо Єгова послуговується мною, щоб допомагати людям змінювати своє життя на краще. Тішуся, що тепер присвячую свій час та или праці, яка є справді цінною». А ось що говорить Кароліна: «Коли я лягаю спати, то відчуваю велике задоволення, бо ставлю справи Царства на перше місце. Моє життя зосереджене на тому, як допомогти зацікавленим. Так чудово бачити їхній духовний поступ! Я переконалась у правдивості слів: “Скуштуйте й побачте, який добрий Господь”» (Пс. 34:9). І подруги поділяють її почуття.

Як же приємно Єгові, що чимраз більше молодих братів і сестер по цілому світі охоче йдуть на жертви задля проповідування доброї новини про Царство у віддалених територіях! (Пс. 110:3; Прип. 27:11). Усі ці вісники отримують від Єгови рясні благословення (Прип. 10:22).