1. Чим відрізняються обіцянки Єгови від обіцянок людей?

ЄГОВА — «Бог правди» (Пс. 31:6). На відміну від недосконалих людей, які іноді обманюють, Бог «не може говорити неправду» (Євр. 6:18; прочитайте Числа 23:19). Те, що він обіцяє, завжди справджується. Наприклад, протягом кожного творчого періоду все «ставалося так», як казав Бог. Тому наприкінці шостого дня творення «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно!» (Бут. 1:6, 7, 30, 31).

2. Що таке Божий день відпочинку і чому Бог «його освятив»?

² Коли Бог Єгова закінчив творити, почався сьомий день. Це не буквальна доба, а довгий період, в який Бог відпочив від праці творення на землі (Бут. 2:2). Божий день відпочинку все ще триває (Євр. 4:9, 10). Біблія не повідомляє, коли саме він почався. Але відомо, що це сталося приблизно 6000 років тому — через якийсь час після того, як Єгова створив Адамові дружину, Єву. Невдовзі настане Тисячолітнє правління Христа, і Божий намір щодо землі сповниться остаточно: вона перетвориться на рай, в якому вічно житимуть досконалі люди (Бут. 1:27, 28; Об’яв. 20:6). Чи в нас дійсно є підстави сподіватися такого чудового майбутнього? Так, адже «поблагословив Бог день сьомий, і його освятив». Це є гарантією того, що, хоч би які постали перешкоди, намір Єгови неодмінно здійсниться наприкінці дня його відпочинку (Бут. 2:3).

3. а) Який бунт відбувся на початку Божого дня відпочинку? б) Як, за словами Єгови, цей бунт мав бути розладнаний?

 ³ На початку Божого дня відпочинку сталося лихо. Сатана, один з духовних синів Єгови, захотів бути йому рівним. Він висловив першу брехню і обманув Єву, схиливши її до непослуху (1 Тим. 2:14). Єва спонукала свого чоловіка приєднатися до бунту проти Бога (Бут. 3:1—6). У цей найкритичніший момент в історії світу, коли правдивість Бога була поставлена під сумнів, Єгова не бачив потреби давати якусь клятву, щоб підтвердити свій намір. Натомість Єгова пообіцяв, що цей бунт буде розладнано. Він сказав: «Я покладу ворожнечу між тобою [Сатаною] й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно [обіцяне Насіння] зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту». У визначений Богом час люди зрозуміли цю обіцянку (Бут. 3:15; Об’яв. 12:9).

4, 5. Яку правову гарантію іноді використовував Авраам?

⁴ На зорі людської історії Адам і Єва навряд чи використовували у своїй мові клятви. Досконалим створінням, які люблять Єгову і наслідують його, непотрібно запевняти інших у правдивості сказаного. Вони завжди говорять правду і повністю довіряють одні одним. Але коли перша пара згрішила і стала недосконалою, на землі поширився обман. Відтоді людям часто доводиться клястися, аби підтвердити свої слова.

⁵ Авраам принаймні в трьох випадках використав клятву як правову гарантію (Бут. 21:22—24; 24:2—4, 9). Він зробив це, приміром, коли повертався після перемоги над царем Еламу і його союзниками. Назустріч Авраамові вийшли царі Салима і Содома. Мелхиседек, цар Салима, був «священиком Бога Всевишнього». Тож він благословив Авраама і прославив Бога за даровану Авраамові перемогу (Бут. 14:17—20). Коли цар Содома захотів винагородити Авраама за те, що той визволив його народ від загарбників, Авраам присягнув: «Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,— що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама» (Бут. 14:21—23).

6. а) Який приклад для наслідування залишив Авраам? б) Яку користь ми можемо отримати завдяки слухняності Авраама?

⁶ Бог Єгова також давав клятви грішним людям, щоб вони довіряли його обіцянкам. Єгова вживав вислови на зразок: «Як живий я,— говорить Господь Бог» (Єзек. 17:16). Біблія згадує понад 40 випадків, коли Єгова клявся. Скажімо, протягом років Бог дав Авраамові кілька обіцянок, пов’язаних з угодою. Так Авраам зрозумів, що обіцяне Насіння походитиме з його роду, від його сина Ісака (Бут. 12:1—3, 7; 13:14—17; 15:5, 18; 21:12). Потім Єгова піддав Авраама важкому випробуванню, наказавши йому принести в жертву свого любого сина. Авраам без зволікань послухався, але перш ніж він приніс Ісака в жертву, Божий ангел зупинив  його. Після цього Єгова поклявся: «Клянуся Собою... тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Бут. 22:1—3, 9—12, 15—18).

7, 8. а) Чому Бог дав клятву Авраамові? б) Як Ісусові «інші вівці» отримають пожиток з Божих клятв?

⁷ Чому Бог поклявся Авраамові, що виконає свої обіцянки? Він зробив це, щоб зміцнити віру тих, хто стане співспадкоємцем з Христом, тобто другорядною частиною обіцяного насіння. (Прочитайте Євреїв 6:13—18; Гал. 3:29). Як пояснив апостол Павло, Єгова дав клятву «для того, щоб ті дві незмінні речі [обіцянка і клятва], в яких він не може говорити неправду, стали для нас... великим підбадьоренням, що допоможе вхопитися за дану нам надію».

⁸ З клятви, яку Єгова дав Аврааму, отримують пожиток не лише помазанці. Єгова пообіцяв, що через «потомство» Авраама «всі народи землі будуть... благословляти себе» (Бут. 22:18). До таких людей належать слухняні «інші вівці» Христа, які сподіваються жити вічно в земному раю (Ів. 10:16). Хоч би яку ми мали надію — небесну чи земну, нам слід «вхопитися» за неї, в усьому слухаючись Бога. (Прочитайте Євреїв 6:11, 12).

9. Яку клятву дав Єгова Авраамовим нащадкам, котрі були в єгипетському рабстві?

⁹ Минуло декілька століть, і Єгова знову присягнув, що сповнить обіцянки, які дав Аврааму. Через Мойсея Бог передав звістку Авраамовим нащадкам, котрі були в єгипетському рабстві (Вих. 6:6—8). Про цю подію Єгова згодом сказав: «Того часу, як вибрав я Ізраїля... підняв я мою руку, клянучись їм, що виведу їх з Єгипетської землі в землю, яку я для них призначив, землю, що тече молоком та медом» (Єзек. 20:5, 6, Хом.).

10. Що Бог пообіцяв ізраїльтянам, після того як визволив їх з Єгипту?

 ¹⁰ Після того як Єгова визволив ізраїльський народ з Єгипту, він дав їм ще одну обітницю: «Коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вих. 19:5, 6). Яка чудова перспектива відкривалася перед ізраїльтянами! Якби вони виявляли слухняність, Єгова обрав би з-поміж цього народу тих, хто утворив би царство священиків. Через них усе людство мало отримати благословення. Пізніше Бог сказав, що́ він зробив тоді для Ізраїля: «Я... присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт» (Єзек. 16:8).

11. Як відреагували ізраїльтяни на запрошення Єгови стати його вибраним народом?

¹¹ Єгова не вимагав, щоб ізраїльтяни присягали у своїй слухняності, і не змушував їх ставати вибраним народом. Вони з власної волі пообіцяли: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вих. 19:8). Через три дні після цього Бог Єгова повідомив Ізраїлю, чого він очікує від свого народу. Спочатку ізраїльтяни отримали Десять заповідей, а тоді Мойсей передав їм інші накази. Їх можна знайти у Вихід 20:22—23:33. Як відреагували ізраїльтяни, почувши ці настанови? «Ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: “Усе, про що говорив Господь, зробимо!”» (Вих. 24:3). Мойсей записав Божі закони в «книгу заповіту» і прочитав їх перед ізраїльтянами, щоб вони ще раз почули їх. І народ утретє поклявся: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вих. 24:4, 7, 8).

12. Що зробив Єгова, уклавши угоду з Ізраїлем, і як до неї ставилися ізраїльтяни?

¹² Єгова відразу почав виконувати свої зобов’язання відповідно до Закон-угоди. Він обрав священиків, які мали служити в наметі для поклоніння і допомагати грішним людям наближатися до Бога. А от ізраїльтяни швидко забули про своє присвячення і «зневажали Святого Ізраїлевого» (Пс. 78:41). Наприклад, коли Мойсей пішов на гору Сінай, щоб отримати вказівки від Єгови, ізраїльтяни почали втрачати терпіння і віру в Бога. Вони подумали, що Мойсей покинув їх, тому зробили собі золоте теля і проголосили: «Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!» (Вих. 32:1, 4). Ізраїльтяни стали поклонятися своєму ідолу і приносити йому жертви, назвавши той день «святом для Господа». Побачивши це, Єгова сказав Мойсеєві: «Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм» (Вих. 32:5, 6, 8). На жаль, відтоді ізраїльтяни часто порушували свої присяги, які давали Єгові (Чис. 30:3).

13. Яку присягу Єгова дав царю Давиду і як вона пов’язана з обіцяним Насінням?

¹³ Під час правління царя Давида Єгова дав ще дві клятви, які принесуть благословення усім слухняним людям. Спершу Бог присягнув Давидові, що його трон стоятиме повіки (Пс. 89:36, 37; 132:11, 12). Обіцяне Насіння мало бути «сином  Давида» (Матв. 1:1; 21:9). Давид смиренно назвав цього нащадка своїм «Господом», бо Христос мав посісти високе становище (Матв. 22:42—44).

14. Яку ще клятву Єгова дав щодо обіцяного Насіння і який пожиток ми черпаємо з неї?

¹⁴ Також Єгова надихнув Давида передректи, що обіцяне Насіння служитиме не лише Царем, а й Первосвящеником. В Ізраїлі обов’язки царя і священика виконували різні люди. Священики походили з племені Левія, а царі — з племені Юди. Але про свого майбутнього нащадка Давид написав: «Промовив Господь Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!” ...Поклявся Господь,— і не буде жаліти: “Ти священик навіки за чином Мелхиседековим”» (Пс. 110:1, 4). Як і було передбачено, Ісус Христос — обіцяне Насіння — тепер править у небесах. Крім того, він є Первосвящеником для людства і допомагає тим, хто розкаюється у своїх гріхах, розвивати добрі стосунки з Богом. (Прочитайте Євреїв 7:21, 25, 26).

15, 16. а) Про які два Ізраїля згадується в Біблії і який з них сьогодні має благословення Єгови? б) Що Ісус наказав своїм послідовникам стосовно клятв?

¹⁵ Відкинувши Ісуса Христа, ізраїльський народ втратив схвалення Бога і можливість утворити «царство священиків». Ісус сказав юдейським провідникам: «Царство Боже буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди царства» (Матв. 21:43). Цей народ з’явився в П’ятидесятницю 33 року н. е., коли Божий дух було вилито на приблизно 120 Ісусових учнів, які зібралися в Єрусалимі. Вони стали «Ізраїлем Божим», і згодом до них приєдналося ще кілька тисяч людей з інших народів (Гал. 6:16).

¹⁶ На противагу тілесному Ізраїлю, новий Божий народ приносить добрі плоди, в усьому слухаючись Бога. Один з наказів, якого дотримуються члени Ізраїля Божого, стосується клятв. За днів Ісуса люди зловживали клятвами: вони присягалися неправдиво та давали клятви у дріб’язкових справах (Матв. 23:16—22). Ісус вчив своїх послідовників: «Не кляніться взагалі... Нехай ваше слово “так” означає “так”, а “ні” — “ні”, бо що більше, те від Злого» (Матв. 5:34, 37).

17. Які питання ми розглянемо в наступній статті для вивчення?

¹⁷ Чи християнам взагалі не можна клястись? Як нас стосується порада: «Нехай ваше слово “так” означає “так”»? Ці питання ми розглянемо в наступній статті для вивчення. Якщо ми будемо постійно роздумувати над Божим Словом, то зміцнимо своє бажання завжди слухатися Єгови. А він, у свою чергу, вічно благословлятиме нас відповідно до своїх клятв і обіцянок.