1, 2. Ким послуговується Ісус, щоб давати нам поживу, і чому вкрай важливо розпізнати цю групу?

«ВИ НАВІТЬ не уявляєте, скільки разів бувало так, що в журналах з’являлися саме ті статті, яких я найбільше потребувала». Такими словами одна сестра висловила свою вдячність у листі до братів, які служать у нашому всесвітньому центрі. Багато з нас могли б сказати щось подібне.

² Те, що ми своєчасно отримуємо духовний харч, доводить, що Ісус, Голова збору, виконує свою обіцянку годувати нас. Ким він для цього послуговується? Говорячи про ознаку своєї присутності, Ісус сказав, що даватиме своїм челядникам «поживу своєчасно» через «вірного і розсудливого раба» *. (Прочитайте Матвія 24:45—47). Вірний раб — це канал, через який Ісус годує своїх правдивих послідовників у цей час кінця. Вкрай важливо розпізнати вірного раба, адже від цього залежить наша духовність і стосунки з Богом (Матв. 4:4; Ів. 17:3).

3. Як у наших публікаціях пояснювався приклад про вірного раба?

³ Тож як нам розуміти Ісусів приклад про вірного раба? Ось що пояснювалося в наших публікаціях у минулому: в П’ятидесятницю 33 року н. е. Ісус призначив вірного раба над своїми челядниками. З 33 року н. е. цим рабом є всі помазані християни на землі як група в будь-який період часу. Челядники — це ті самі помазані християни, але кожен зокрема. У 1919 році Ісус призначив вірного раба «над усім маєтком своїм» — всіма справами Царства на землі. Однак завдяки подальшому ретельному дослідженню, молитвам і глибоким роздумам ми побачили, що наше розуміння Ісусових слів про вірного і розсудливого раба було недостатньо точним (Прип. 4:18). Розгляньмо цей приклад і подивімось, як він стосується нас, незалежно від того, маємо ми небесну надію чи земну.

4—6. Чому можна зробити висновок, що Ісусові слова про вірного раба почали виконуватися лише після 1914 року?

⁴ Контекст прикладу про вірного і розсудливого раба показує, що Ісусові слова почали виконуватися не в П’ятидесятницю 33 року н. е., а в теперішній час кінця. Подивімось, як Біблія допомагає нам зробити такий висновок.

⁵ Приклад про вірного раба є частиною Ісусового пророцтва про «час [його] присутності та закінчення цієї системи» (Матв. 24:3). Перша частина пророцтва, записана в Матвія 24:4—22, має два сповнення: перше в період з 33 по 70 рік н. е. і друге — в значно більшому масштабі в наші дні. Чи це означає, що Ісусові слова про вірного раба також мають два сповнення? Ні.

⁶ Починаючи зі слів, записаних у Матвія 24:29, Ісус передусім зосередився на подіях, які мали відбуватися в наші дні. (Прочитайте Матвія 24:30, 42, 44). Говорячи про те, що відбуватиметься під час великого лиха, він сказав, що люди «побачать Сина людського, який ітиме на небесних хмарах». Потім він промовив слова, які стосуються тих, хто живе в останні дні. Ісус настійно радив бути пильними: «Пильнуйте, бо не знаєте, в який день прийде ваш Господь» і «Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» *. У цьому контексті,— коли йдеться про події, які мали відбуватися в останні дні,— Ісус розповідає приклад про вірного раба. Тому ми доходимо висновку, що його слова про вірного раба почали виконуватися лише після того, як у 1914 році почалися останні дні. Такий висновок цілком логічний. Чому?

7. Яке важливе запитання виникло з огляду на те, що почався час жнив, і чому?

⁷ Поміркуймо над таким запитанням: «Хто ж вірний і розсудливий раб?» Навряд чи таке запитання виникло б у I столітті. Як ми побачили в попередній статті, апостоли могли виконувати чуда і навіть передавати іншим чудотворні дари, що свідчило про Божу підтримку (Дії 5:12). Хіба хтось міг сумніватися, кого Христос дійсно призначив брати провід? А втім, у 1914 році ситуація докорінно змінилася. Того року почався час жнив. Прийшов час відділення бур’янів від пшениці (Матв. 13:36—43). З огляду на це виникло важливе запитання: як розпізнати помазаних християн, тобто пшеницю, з-поміж удаваних, які твердять, ніби є правдивими Ісусовими послідовниками? Приклад про вірного раба містить відповідь на це запитання. Помазані послідовники Христа мали отримувати вдосталь духовної поживи.

8. Чому доречно, що вірний раб має складатися з помазаних християн?

⁸ Вірний раб має складатися з помазаних християн, які живуть на землі. Вони названі «священством царським» і отримали завдання «“усюди звіщати чесноти” того, хто покликав [їх] із темряви до свого дивовижного світла» (1 Пет. 2:9). Тож доречно, що члени цього «священства царського» беруть безпосередню участь у тому, щоб навчати правди своїх одновірців (Мал. 2:7; Об’яв. 12:17).

9. Чи всі помазанці входять до складу вірного раба? Поясніть.

⁹ Чи всі помазанці, котрі живуть на землі, входять до складу вірного раба? Ні. Адже не всі помазані християни роздають духовну поживу  братам і сестрам по цілому світі. Помазані брати, які належать до «пшениці», можуть бути служителями збору і старійшинами. Вони навчають від дому до дому, в зборах і вірно слухаються вказівок з усесвітнього центру. Але вони не роздають духовної поживи одновірцям по всьому світі. Також серед помазанців є смиренні сестри, які навіть не допускають думки, щоб навчати у зборі (1 Кор. 11:3; 14:34).

10. Хто є вірним і розсудливим рабом?

¹⁰ Хто ж тоді є вірним і розсудливим рабом? З огляду на зразок, за яким Ісус нагодував багатьох, послуговуючись маленькою групою, раб — це невелика група помазаних братів, які беруть безпосередню участь у підготовці та розподілі духовної поживи під час присутності Христа. Впродовж останніх днів ці помазані брати, які утворюють вірного раба, служать разом у всесвітньому центрі. Останніми десятиліттями цим рабом є Керівний орган Свідків Єгови. Хоча це група людей, варто зазначити, що в Ісусовому прикладі слово «раб» вжите в однині і є збірним поняттям. Тож члени Керівного органу приймають рішення спільно.

11, 12. а) Які два завдання отримує вірний і розсудливий раб? б) Коли Ісус призначив вірного раба над своїми челядниками і кого він обрав?

¹¹ Звернімо увагу, що в Ісусовому прикладі вірний і розсудливий раб отримує два різних завдання: піклуватись про челядників і дбати про весь маєток свого пана. Оскільки слова з прикладу виконуються лише в час кінця, раб мав отримати обидва завдання після того, як у 1914 році почалася присутність Ісуса як Царя.

¹² Коли Ісус призначив вірного раба над своїми челядниками? Щоб відповісти на це запитання, повернімося до 1914 року — початку жнив. Як ми вже говорили, у цей час багато релігійних груп твердило, ніби є християнами. Яку ж групу Ісус обрав і призначив вірним рабом? Відповідь стала очевидною після того, як він зі своїм Батьком прийшов у духовний храм — устрій для правдивого поклоніння — і здійснив перевірку, яка  відбувалася з 1914 року до першої половини 1919 року * (Мал. 3:1). Вони були задоволені маленькою групою відданих Дослідників Біблії, які показали, що їхнє серце належало Єгові та його Слову. Звісно, Дослідники потребували певного очищення і смиренно пройшли перевірку та перетоплення, що тривали короткий період (Мал. 3:2—4). Ці вірні Дослідники Біблії були правдивими християнами, тобто пшеницею. У 1919 році, за часу духовного відродження, Ісус обрав з-поміж них здібних помазаних братів, які стали вірним і розсудливим рабом, та призначив їх над своїми челядниками.

13. Хто належить до челядників і чому так можна сказати?

¹³ Хто такі челядники? Кажучи просто, це ті, хто отримує харч. На початку останніх днів усі челядники були помазаними християнами. Згодом до челядників став належати і великий натовп інших овець. Тепер інші вівці становлять переважну більшість «отари одної» під проводом Христа (Ів. 10:16). Обидві групи споживають своєчасну духовну поживу, яку дає вірний раб. А що сказати про членів Керівного органу, з яких сьогодні складається вірний і розсудливий раб? Ці брати теж потребують духовної поживи. Тому вони смиренно визнають, що кожен з них зокрема є челядником, подібно до решти Ісусових правдивих послідовників.

14. а) Який обов’язок лежить на вірному рабові і що в нього входить? б) Про що перестерігав Ісус вірного і розсудливого раба? (Дивіться інформацію в рамці «Якщо той злий раб...»).

¹⁴ Ісус наділив вірного і розсудливого раба відповідальним обов’язком. У біблійні часи надійний раб, або управитель, наглядав за всім, що належало його пану (Луки 12:42). Подібно вірний і розсудливий раб має обов’язок наглядати за всіма вірними Божими слугами. В цей обов’язок входить нагляд за майном, проповідницькою працею, проведенням районних і обласних конгресів, виготовленням біблійних публікацій, які ми використовуємо в служінні, під час вивчення в зборах та для особистого дослідження. Челядники потребують духовного харчу, який дає вірний раб.

15, 16. Коли Ісус призначить вірного раба над усім своїм маєтком?

¹⁵ Коли Ісус дасть рабові друге завдання — призначить його над «усім маєтком своїм»? Він сказав: «Щасливий той раб, пан якого, прибувши [«прийде», переклад І. Огієнка], побачить, що він так робить! Правду кажу вам: він призначить його над усім маєтком своїм» (Матв. 24:46, 47). Зверніть увагу: Ісус призначає раба над своїм маєтком після того, як прибуває і бачить, що він «так робить», тобто вірно роздає духовний харч. Отож від одного призначення до іншого має пройти певний час. Щоб зрозуміти, як і коли Ісус призначить раба над усім своїм маєтком, нам треба знати, коли він прибуде і що належить до його маєтку.

¹⁶ Тож коли Ісус прийде? Відповісти на це запитання допомагає контекст. Пригадайте, що Ісусів прихід, про який говориться в попередніх віршах, стосується часу, коли він прийде виголосити і виконати судовий вирок наприкінці цієї системи * (Матв. 24:30, 42, 44). Тому Ісусове прибуття (або прихід), згадане в прикладі про вірного раба, відбудеться під час великого лиха.

17. Що належить до Ісусового маєтку?

¹⁷ Що є «усім маєтком» Ісуса? Вживши слово «увесь», Ісус мав на увазі не лише земний маєток. Ісус посідає величезну владу на небі. «Дана мені вся влада на небі і на землі»,— сказав він (Матв. 28:18; Еф. 1:20—23). До маєтку Ісуса входить Месіанське Царство, яке належить йому з 1914 року і в якому він правитиме разом зі своїми помазаними послідовниками (Об’яв. 11:15).

18. Чому Ісус з радістю призначить раба над усім своїм маєтком?

 ¹⁸ Який висновок можна зробити зі сказаного вище? Коли Ісус прийде судити під час великого лиха, він побачить, що вірний раб віддано і своєчасно роздає духовну поживу челядникам. Тоді Ісус з радістю призначить раба над усім своїм маєтком. Ті, хто належить до вірного раба, одержать це доручення, коли отримають небесну нагороду і стануть співправителями з Христом.

19. Чи вірний раб отримає в небі більшу нагороду, ніж решта помазанців? Поясніть.

¹⁹ Чи вірний раб отримає в небі більшу нагороду, ніж решта помазанців? Ні. Нагороду, яку Ісус пообіцяв свого часу маленькій групі, зрештою зможуть отримати також інші. Наприклад, розгляньмо, що́ Ісус сказав 11 апостолам увечері перед своєю смертю. (Прочитайте Луки 22:28—30). Ісус запевнив ту невелику групу чоловіків, що за їхню вірність їх чекає чудова нагорода: вони царюватимуть разом з ним. Але через багато років він вказав, що всі 144 000 сядуть на престоли і правитимуть з ним (Об’яв. 1:1; 3:21). Подібно, як зазначається в Матвія 24:47, Ісус пообіцяв маленькій групі чоловіків,— помазаним братам, які утворюють вірного раба,— призначити їх над усім своїм маєтком. Але насправді всі 144 000 поділятимуть з ним велику владу на небі (Об’яв. 20:4, 6).

20. Чому Ісус призначив вірного раба і що ви постановили?

²⁰ За зразком, який Ісус використав у I столітті, він годує багатьох завдяки маленькій групі, вірному і розсудливому рабові. Ісус призначив вірного раба, який мав постійно давати вдосталь своєчасної духовної поживи в останні дні його правдивим послідовникам, як помазанцям, так і іншим вівцям. Тож завжди виявляймо вдячність, віддано підтримуючи помазаних братів, які належать до вірного і розсудливого раба (Євр. 13:7, 17).