Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Не поспішайте втрачати здоровий глузд»

«Не поспішайте втрачати здоровий глузд»

«Просимо вас, брати: не поспішайте втрачати здоровий глузд» (2 ФЕС. 2:1, 2).

1, 2. Чому обман настільки поширений у наші дні і в чому він може виражатися? (Дивіться ілюстрацію на початку статті).

ОБМАН і шахрайство дуже поширені в теперішньому світі. Це не повинно нас дивувати. Адже Біблія чітко говорить, що Сатана Диявол є вправним обманщиком і правителем цього світу (1 Тим. 2:14; 1 Ів. 5:19). З наближенням кінця цієї злої системи гнів Сатани посилюється, оскільки «йому залишилось мало часу» (Об’яв. 12:12). Тому логічно сподіватися, що ті, хто перебуває під впливом Диявола, ставатимуть більш лицемірними, особливо коли йдеться про їхнє ставлення до правдивих поклонників Бога.

2 У засобах масової інформації можна почути оманливі твердження і відверту брехню про служителів Єгови та їхні вірування. Неправда поширюється через газетні статті, документальні фільми та веб-сайти. Унаслідок цього декотрі люди відчувають замішання, бо наївно вірять такій брехні.

3. Що допоможе нам протистояти обману?

3 На щастя, ми маємо знаряддя, яке допомагає нам протистояти такій руйнівній тактиці нашого ворога. Це Боже Слово, що «корисне для... виправлення» (2 Тим. 3:16). Наприклад, слова апостола Павла, звернені до фессалонікійських християн I століття, показують, що дехто з них був введений в оману, повіривши неправді. Він заохотив їх: «Не поспішайте втрачати здоровий глузд» (2 Фес. 2:1, 2). Які уроки ми можемо взяти з цієї сердечної поради Павла і як нам їх застосовувати?

СВОЄЧАСНІ ПЕРЕСТОРОГИ

4. Як фессалонікійські християни отримали попередження про прийдешній «день Єгови» і як його отримуємо ми?

4 У першому листі до збору у Фессалоніках  Павло звернув увагу на прийдешній «день Єгови». Апостол не хотів, щоб його брати перебували в темряві та були неготові до цього дня. Тому він настійно радив їм як «синам світла» пильнувати і залишатися тверезими. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 5:1—6). Нині ми чекаємо знищення Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії, яке стане ознакою початку великого дня Єгови. Ми чимраз ліпше розуміємо, як здійснюється Божий намір. Також через збір ми регулярно отримуємо своєчасні нагадування, які допомагають нам бути тверезими. Зважаючи на такі неодноразові перестороги, ми зміцнимо бажання віддано служити Єгові «своїм розумом» (Рим. 12:1).

Павлові листи містили своєчасні перестороги для християн. (Дивіться абзаци 4, 5)

5, 6. а) На що звернув увагу Павло у Другому листі до фессалонікійців? б) Що Бог невдовзі зробить через Ісуса і які питання варто поставити собі?

5 Невдовзі після першого листа Павло надіслав фессалонікійським християнам другого. У ньому він написав про прийдешнє лихо, під час якого Господь Ісус виконає Божий вирок над тими, «хто не знає Бога та не слухається доброї новини про нашого Господа Ісуса» (2 Фес. 1:6—8). Як видно з другого розділу цього листа, деякі члени збору настільки «піддалися емоціям», чекаючи дня Єгови, що повірили, ніби він уже настав. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 2:1, 2). Ті перші християни не до кінця розуміли, як виконається намір Єгови. Павло пізніше визнав це, говорячи стосовно пророцтва: «Бо наше знання часткове, і пророкуємо ми частково, але коли настане повне, часткове зникне» (1 Кор. 13:9, 10). Але натхнені перестороги, записані Павлом, апостолом Петром та іншими помазаними братами того часу, допомагали тим християнам зберігати віру.

6 Щоб виправити їхнє мислення, Павло під натхненням пояснив, що перед днем Єгови прийде велике відступництво і з’явиться беззаконник *. Тоді у свій час Господь Ісус погубить беззаконника і всіх тих, кого  він введе в оману. Апостол Павло вказав на причину, чому цим людям винесено такий вирок: вони «не прийняли любові до правди» (2 Фес. 2:3, 8—10). Тож варто запитати себе: «Наскільки я люблю правду? Чи я обізнаний з найостаннішим розумінням правди, яке висвітлюється на сторінках цього журналу та інших біблійних публікацій, що видаються для всесвітнього збору Божого народу?»

МУДРО ОБИРАЙТЕ ТОВАРИСТВО

7, 8. а) З якими небезпеками стикалися ранні християни? б) Яка особлива небезпека загрожує правдивим християнам у наш час?

7 Щоправда, християнам мали загрожувати не тільки відступники та їхні вчення. Павло писав Тимофієві, що «любов до грошей — це корінь усіх нещасть». Він сказав: «Плекаючи таку любов, декотрі дозволили, аби вона відвела їх від віри, та завдали собі величезних страждань» (1 Тим. 6:10). Ще однією постійною небезпекою були «учинки плоті» (Гал. 5:19—21).

8 Все ж Павло наполегливо застерігав фессалонікійців про серйозну небезпеку з боку чоловіків, котрих в іншому своєму листі він назвав «фальшивими апостолами». Серед них були ті, хто «перекручував правду, щоб потягти за собою учнів» (2 Кор. 11:4, 13; Дії 20:30). Згодом Ісус похвалив членів ефеського збору за те, що вони «не терпіли злих людей». Ті ефесяни випробовували чоловіків, які насправді були лжеапостолами та обманщиками (Об’яв. 2:2). Цікаво, що в Другому листі до фессалонікійців Павло дав таке напучення: «Наказуємо ж вам, брати, ім’ям Господа Ісуса Христа цуратися кожного брата, що поводиться негідно». Потім він конкретно згадав християн, котрі «не хотіли працювати» (2 Фес. 3:6, 10). Якщо негідною вважали їхню поведінку, то наскільки ж більш негідною була поведінка тих, хто ставав відступником. Близьке спілкування з такими особами за тих часів становило неабияку небезпеку, і християни мали уникати його. Те саме стосується і нас сьогодні (Прип. 13:20).

9. Чому треба бути обачними, якщо хтось починає висувати власні припущення і критикувати інших?

9 Невдовзі розпочнеться велике лихо і прийде кінець цій злій системі, тому натхнені перестороги, записані в I столітті, мають ще більше значення для нас. Ми, безперечно, не хочемо «випустити з уваги мети», з якою Єгова виявив до нас незаслужену доброту, і втратити надію на вічне життя — чи на небі, чи на землі (2 Кор. 6:1). Тому нам треба бути обачними, якщо якась людина, котра приходить на наші зібрання, намагається нав’язувати нам власні припущення і починає критикувати інших (2 Фес. 3:13—15).

«ДАЛІ ТРИМАЙТЕСЬ ТРАДИЦІЙ»

10. Яких традицій мали дотримуватися християни у Фессалоніках?

10 Павло настійно заохочував братів у Фессалоніках «твердо стояти» і міцно триматись того, чого вони навчилися. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 2:15). Яких традицій вони були навчені? Звичайно, Павло говорив не про традиції, яких дотримувалися прихильники фальшивої релігії і вважали їх настільки ж цінними, як те, що записане у Святому Письмі. Павло мав на увазі вчення, про які він та інші учні довідались від Ісуса, а також  те, що Бог спонукав його передати іншим. Більшість цієї інформації увійшла в натхнене Боже Слово. Павло похвалив братів з коринфського збору, бо вони, за його словами, в усьому, що робили, пам’ятали його і твердо тримались традицій, які він їм передав (1 Кор. 11:2). Такі вчення походили з надійного джерела і заслуговували цілковитого довір’я.

11. Як дехто може піддатися обману?

11 Пишучи євреям, Павло звернув увагу на те, якими двома способами християни можуть втратити віру і непохитність. (Прочитайте Євреїв 2:1; 3:12). Він застерігав, щоб їх «не віднесло течією» і щоб вони не «відій[шли] від живого Бога». Човен, якого відносить течія, віддаляється від берега спочатку непомітно. Поступово він може відплисти дуже далеко. Або ж його може відштовхнути від берега людина, доклавши при цьому свідомих зусиль. Обидва приклади добре ілюструють, що́ стається з тим, хто потрапляє в пастку обману і починає сумніватися в правді.

12. Що може послабити нашу духовність?

12 Подібне могло трапитися з деякими фессалонікійськими християнами. А що сказати про сьогодення? Багато що може поглинати наш час. Подумаймо, скільки часу ми витрачаємо на спілкування в соціальних мережах, на те, щоб читати і відповідати на електронні повідомлення, займатися своїм хобі чи бути в курсі спортивних подій. Будь-яке з цих занять може відвернути увагу християнина та послабити його за́пал. До чого це призведе? До того, що він занедбає щиросерді молитви, вивчення Божого Слова, відвідування зібрань і проповідування доброї новини. Що робити, аби не дозволити собі втратити здоровий глузд?

ЯК ЗАЛИШАТИСЯ НЕПОХИТНИМИ

13. Яким, за передреченням Біблії, є мислення людей і завдяки чому наша віра залишиться непохитною?

13 Нам необхідно чітко розуміти, в який час ми живемо і як на нас може впливати спілкування з тими, хто не хоче визнати, що це «останні дні». Про цей час апостол Петро написав: «Прийдуть насмішники зі своїми насмішками; вони будуть поводитися відповідно до своїх прагнень і говоритимуть: “Де його обіцяна присутність? Адже з того часу, як наші прабатьки поснули сном смерті, усе залишається так само, як було від початку творіння”» (2 Пет. 3:3, 4). Щоденне читання і регулярне вивчення Божого Слова допоможе нам пам’ятати, що ми живемо в період «останніх днів». Передречене відступництво з’явилося вже давно та продовжує існувати аж донині. Все ще існує беззаконник, який противиться Божим слугам. Тому нам потрібно залишатися пильними і пам’ятати про близький день Єгови (Соф. 1:7).

Добра підготовка та участь у служінні допоможуть нам не втратити здорового глузду. (Дивіться абзаци 14, 15)

14. Як нас оберігає зайнятість у служінні Богу?

14 Досвід показує, що залишатися пильними й не втрачати здорового глузду передусім допомагає регулярне проповідування доброї новини про Царство. Коли Христос Ісус, Голова збору, наказав своїм послідовникам робити учнями людей з усіх народів, навчаючи їх дотримуватися всього того, що він навчав, то, по суті, дав пораду, яка мала їх оберігати (Матв. 28:19, 20). Щоб виконувати цей наказ, нам необхідно бути ревними у праці проповідування. Чи могли б фессалонікійські брати  бути задоволені тим, що недбало проповідували і навчали, керуючись лише почуттям обов’язку? Пригадайте Павлові слова, звернені до них: «Полум’я духу не гасіть. Не ставтесь із зневагою до пророкування» (1 Фес. 5:19, 20). Пророцтва, які ми досліджуємо і про які розповідаємо людям, справді чудові!

15. Що можна розглядати під час сімейного поклоніння?

15 Усі ми прагнемо допомагати своїм рідним вміло проповідувати добру новину. Чимало братів і сестер побачило, що для досягнення цієї мети, наприклад, важливо відводити частину сімейного поклоніння підготовці до служіння. Можливо, було б доречно обговорити, як членам сім’ї розвивати зацікавлення співрозмовника. Про що вони будуть розмовляти з ним наступного разу? Які теми його найбільше зацікавлять? Коли найліпше приходити до нього? Також багато хто на сімейному поклонінні виділяє певний час на підготовку до зібрань. Це допомагає ліпше сприймати інформацію, яка на них буде розглядатися. Чи можете ви ще ретельніше готуватися до зібрань? Беручи активну участь у зібраннях, ви зміцните свою віру, а вона у свою чергу допоможе вам не втратити здорового глузду (Пс. 35:18). Сімейне поклоніння оберігатиме вас від здогадів і сумнівів.

16. Що спонукує помазанців зберігати здоровий глузд?

16 Упродовж років Єгова благословляє свій народ щораз чіткішим розумінням біблійних пророцтв. Роздуми над цими пророцтвами зміцнюють нашу впевненість у тому, що в майбутньому на нас чекає чудова нагорода. Помазанці мають надію долучитися до Христа в небі, а це неабияк спонукує їх зберігати здоровий глузд. Безсумнівно, слова, які Павло написав фессалонікійцям, стосуються помазаних християн: «Ми ж повинні завжди дякувати Богу за вас, любі Єгові брати, оскільки Бог... освятивши духом, вибрав вас... завдяки вашій вірі в правду» (2 Фес. 2:13).

17. Яке підбадьорення міститься в словах з 2 Фессалонікійців 3:1—5?

17 А ті, хто сподівається жити вічно на землі, теж повинні намагатися не втратити здорового глузду. Якщо ти маєш земну надію, зважай на сердечні слова заохочення, які Павло написав своїм помазаним одновірцям у Фессалоніках. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 3:1—5). Всім нам варто бути вдячними за ці теплі слова. Листи до фессалонікійців містять важливі перестороги, щоб ми не вдавалися у здогади і відкидали сумнівні ідеї. Оскільки кінець швидко наближається, християни надзвичайно цінують такі перестороги.

^ абз. 6 У Дії 29:29, 30 Павло вказав на те, що з християнських зборів «постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів». Історія підтверджує, що з часом відбувся поділ на духівництво і мирян. До III століття з’явився беззаконник — духівництво загальновизнаного християнства. (Дивіться «Вартову башту» за 15 червня 1990 року, сторінки 14—18).