1, 2. а) Яку натхнену пораду Соломон дав молодим людям? б) Чому його порада також корисна для християн, яким за 50?

ЦАР СОЛОМОН під натхненням звернувся до молодих людей такими словами: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні». Про які «злі дні» він говорив? Соломон використав вишукану поетичну мову, щоб описати лихі дні, які приходять зі старістю. Наприклад, він згадав про тремтливі руки, хиткі ноги, втрату зубів, поганий зір, притуплений слух, сивину і згорбленість. Було б немудро чекати цього часу, щоб почати служити Єгові. (Прочитайте Екклезіяста 12:1—5).

² Чимало християн, яким за 50, усе ще мають достатньо сили. Можливо, їхнє волосся вже посивіло, але вони ще не є такими кволими, як описав Соломон. Чи старші християни можуть почерпнути пожиток з натхненої поради, зверненої до молодих людей: «Пам’ятай... про свого Творця»? Що означає ця порада?

3. Що означає пам’ятати про нашого Величного Творця?

 ³ Навіть якщо ми служимо Єгові багато років, було б добре час від часу з вдячністю роздумувати, наскільки величним є наш Творець. Хіба життя не викликає благоговіння? Воно настільки складне, що людський розум не в стані цього збагнути. Розмаїття дарів Єгови дарує нам безліч можливостей втішатися життям. Розмірковуючи про творіння Єгови, ми поглиблюємо свою вдячність за його любов, мудрість і силу (Пс. 143:5). А втім, пам’ятати про свого Величного Творця також означає не забувати про наші обов’язки перед ним. Завдяки таким роздумам ми відчуємо палке бажання виявляти вдячність нашому Творцеві, ревно служачи йому доти, доки будемо жити (Еккл. 12:13).

4. Яке запитання можуть поставити собі християни з великим досвідом і чому?

⁴ Старші досвідчені особи можуть поставити собі важливе запитання: «Що я буду робити зі своїм життям, поки ще маю трохи сил та енергії?» У вас, християн з великим досвідом, є нагоди, яких не мають інші. Ви можете передавати молоді свої знання про Єгову і зміцнювати інших своїми розповідями про благословення, які мали в служінні Богові. Цар Давид молився про такі нагоди. Він написав: «Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого... Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде — про чини великі Твої» (Пс. 71:17, 18).

5. Як старші християни можуть передавати іншим свої знання?

⁵ Як вам ділитися мудрістю, набутою за багато років? Ви можете запрошувати до себе молодших Божих служителів для підбадьорливого спілкування. Чому б вам не піти з ними в проповідування, щоб вони побачили радість, яку ви відчуваєте в служінні Єгові? У стародавні часи Елігу сказав: «Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття» (Йова 32:7). Апостол Павло заохотив досвідчених християнок підбадьорювати інших словами і прикладом. Він написав: «Жінки похилого віку нехай... навчають добра» (Тита 2:3).

6. Чому християнам з багатолітнім досвідом не слід недооцінювати своїх можливостей?

⁶ Якщо ти досвідчений християнин, то маєш чимало можливостей надавати допомогу іншим. Подумай: тепер ти знаєш те, чого не міг знати 30—40 років тому. Ти можеш вміло застосовувати біблійні принципи в житті. Поза всяким сумнівом, тобі вдається доносити до людей біблійну правду. Якщо ти старійшина, то знаєш, як допомогти братам і сестрам, котрі зробили хибний крок (Гал. 6:1). Або ж ти вмієш наглядати за діяльністю збору, за службами конгресу чи будівництвом Залу Царства. Ти знаєш, як заохотити лікарів використовувати безкровні методи лікування. Навіть якщо ти недавно пізнав правду, то маєш цінний досвід у житті. Приміром, якщо ти виховав дітей, то набув неабиякої практичної мудрості. Старші християни є неоціненним джерелом підбадьорення для служителів Єгови, оскільки можуть навчати їх, вести й зміцнювати. (Прочитайте Йова 12:12).

7. Чого старші християни можуть навчити молодших?

⁷ Як вам ще більше використовувати свої можливості? Мабуть, ви можете показати молодшим християнам, як починати і проводити біблійні  вивчення. Літня сестра може підказати молодій мамі, як не занедбувати духовних справ, дбаючи про малих діток. Досвідчений брат може навчати молодих братів із за́палом виголошувати промови та вміліше проповідувати добру новину. Чому б тобі не показати їм, як ти відвідуєш стареньких братів і сестер, щоб зміцнити їх духовно? Навіть якщо ти вже не маєш фізичних сил, які мав колись, у тебе є багато нагод вчити молодших вісників. Боже Слово каже: «Окраса юнацтва — їхня сила, а пишність старих — сивина» (Прип. 20:29).

8. Що робив апостол Павло в похилому віці?

⁸ Апостол Павло намагався з усіх сил служити Богові навіть у похилому віці. До того часу, як його звільнили з в’язниці в Римі (приблизно 61 року н. е.), він провів чимало років у нелегкому місіонерському служінні і тепер міг спокійно жити в цьому місті й проповідувати (2 Кор. 11:23—27). Безсумнівно, брати в цьому великому місті цінували б його постійну підтримку. Але Павло розумів, що в інших краях існувала більша потреба у проповідниках. Разом з Тимофієм і Титом він знову взявся за місіонерську діяльність: спочатку вирушив до Ефеса, потім на Крит і, напевно, до Македонії (1 Тим. 1:3; Тита 1:5). Нам невідомо, чи побував апостол в Іспанії, але він мав намір це зробити (Рим. 15:24, 28).

9. Коли Петро, ймовірно, переїхав туди, де була більша потреба? (Дивіться ілюстрацію на початку статті).

⁹ Апостолу Петру, ймовірно, минуло за 50, коли він переїхав туди, де була більша потреба. Звідки ми це знаємо? Якщо Петро був того самого віку, що й Ісус, або трохи старшим, то мав приблизно 50 років, коли зустрівся з іншими апостолами в Єрусалимі 49 року н. е. (Дії 15:7). Через деякий час після цієї зустрічі Петро переїхав до Вавилона, щоб проповідувати багатьом євреям, які мешкали в тій місцевості (Гал. 2:9). Саме звідти близько 62 року н. е. він написав свого першого натхненого листа (1 Пет. 5:13). Нелегко жити в чужій країні, але Петро не допустив, аби похилий вік позбавив його радості, яку приносить служіння Єгові від усієї душі.

10, 11. Розкажіть приклад брата, який у старшому віці переїхав служити туди, де є більша потреба.

¹⁰ У наш час багато християн, яким за 50, розуміють, що їхні обставини змінилися і що вони можуть брати участь у нових видах служіння Єгові. Дехто переїхав туди, де є більша потреба. Ось що написав Роберт: «Коли нам з дружиною було приблизно по 55, ми усвідомили, що перед нами відкриваються чудові можливості. Наш єдиний син жив окремо. Ми вже не мали стареньких батьків, які вимагали б догляду. Крім того, ми отримали невеличкий спадок. Я підрахував, що грошей від продажу будинку мало б вистачити на сплату іпотеки і на життя, поки я не почну отримувати пенсію. Ми чули, що в Болівії багато людей погоджується вивчати Біблію і що там нижчий прожитковий мінімум. Тож ми вирішили переїхати. Важко було звикнути до нового житла. Все дуже відрізнялося від того, до чого ми звикли в Північній Америці. Але наші зусилля були рясно винагороджені».

¹¹ Далі Роберт пише: «Все наше життя тепер обертається навколо діяльності збору. Декотрі люди, з якими ми вивчали Біблію, охрестилися. Ми проводили вивчення з однією сім’єю, яка живе в скромних умовах у селі за кілька кілометрів від Залу Царства.  Проте кожного тижня члени цієї сім’ї долають важкий шлях, щоб прибути до міста на зібрання. Лише уявіть, як ми тішимося їхнім духовним поступом і тим, що їхній старший син розпочав піонерське служіння!»

12, 13. Розкажіть, як один брат після виходу на пенсію розширив своє служіння.

¹² Іншомовні збори й групи отримають великий пожиток з прикладу літніх братів і сестер. Проповідування в таких територіях — це справжня насолода. Розгляньмо приклад Браяна з Великобританії. Він розповідає: «Наше з дружиною життя стало спокійнішим, коли я в 65 років вийшов на пенсію. Діти вже жили окремо. У служінні ми рідко знаходили людей, з якими могли б проводити біблійні вивчення. Якось я зустрів молодого китайця, який проводив дослідження в місцевому університеті. Він погодився прийти на наше зібрання, і я розпочав з ним вивчення Біблії. Через кілька тижнів він став приводити свого колегу, який теж був китайцем. Минуло ще два тижні, і він привів третього, а потім і четвертого.

¹³ Коли п’ятий китаєць, який також був дослідником, як і четверо попередніх, попросив про біблійне вивчення, я подумав: “Те, що мені 65 років, не означає, що я повинен піти на пенсію в служінні Єгові”. Тому я запитав дружину, яка на два роки молодша за мене, чи не хотіла б вона вивчати китайську. Ми вивчали мову за допомогою аудіокурсу. Це було десять років тому. Завдяки проповідуванню в іншомовній території ми знову почуваємося молодими. Загалом ми проводили біблійні вивчення зі 112 китайцями. Більшість із них приходить на зібрання, а один служить піонером».

14. Про що слід пам’ятати старшим християнам і як їх підбадьорює Павлів приклад?

¹⁴ На жаль, не всі християни, яким за 50, можуть розширити своє служіння Єгові. Дехто з них має погане  здоров’я, а іншим доводиться дбати про стареньких батьків або опікуватися дітьми. Проте пам’ятайте: Єгова цінує все, що ви робите в служінні йому. Тож зосереджуйтесь не на тому, чого ви не можете робити, а на тому, що можете. Візьміть до уваги приклад апостола Павла. Багато років він перебував під домашнім арештом і не міг продовжувати свої місіонерські подорожі. Однак щоразу, як до нього приходили люди, він говорив з ними про Писання і зміцнював їхню віру (Дії 28:16, 30, 31).

15. Чому старенькі брати і сестри є дуже цінними?

¹⁵ Єгова також цінує зусилля стареньких братів і сестер, які вони докладають у служінні йому. Соломон визнав, що злі дні через слабке здоров’я — не найкращий період життя. А втім, Бог дорожить тим, що́ літні християни роблять на хвалу йому (Луки 21:2—4). Збори цінують приклад вірних служителів, які вже довгий час служать Богові.

16. Яких нагод, очевидно, не мала літня Анна, але що вона робила в служінні Богові?

¹⁶ Біблія розповідає про літню жінку, на ім’я Анна, яка в старості продовжувала вірно вихваляти Єгову. Коли народився Ісус, цій вдові було 84 роки. Очевидно, вона не дожила до того часу, коли могла стати послідовницею Ісуса, бути помазаною святим духом і звіщати добру новину про Царство. Все ж ця жінка робила те, що приносило їй задоволення. «Анна ніколи не покидала храму, а вдень і вночі віддано служила Богові» (Луки 2:36, 37). Кожного ранку та вечора, коли священик спалював пахощі в храмі, вона була серед людей, які збиралися на подвір’ї, і майже півгодини безмовно молилася. Побачивши маленького Ісуса, Анна почала «розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима» (Луки 2:38).

17. Як нам допомагати стареньким і немічним християнам брати участь у правдивому поклонінні?

¹⁷ Сьогодні ми маємо шукати нагод допомагати літнім і немічним християнам. Чимало з них дуже хотіли б приходити на зібрання та конгреси, але вони рідко коли можуть це робити. Деякі збори з любов’ю дбають, аби такі літні брати і сестри могли слухати програму зібрань по телефону. А інші збори не мають такої можливості. Попри це християни, яким не під силу приходити на зібрання, можуть підтримувати правдиве поклоніння. Приміром, своїми молитвами вони вносять частку в процвітання християнського збору. (Прочитайте Псалом 92:14, 15).

18, 19. а) Чому старенькі християни можуть не усвідомлювати, наскільки вони підбадьорюють інших? б) Хто може застосовувати пораду: «Пам’ятай... про свого Творця»?

¹⁸ Старенькі брати й сестри можуть не усвідомлювати, наскільки вони підбадьорюють інших. Подумаймо про Анну. Ця жінка вірно приходила до храму все своє життя, але вона, мабуть, і не уявляла, що через багато століть її приклад буде підбадьорювати інших. Анна любила Єгову, і про це записано в Біблії. Не забувайте, ваша любов до Бога записана в серцях одновірців. Тому не дивно, що Боже Слово каже: «Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности» (Прип. 16:31).

¹⁹ Жоден з нас не може робити в служінні Єгові все, що хотів би. Але нехай ті з нас, хто ще має трохи сил та енергії, прислу́хаються до таких натхнених слів: «Пам’ятай... про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні» (Еккл. 12:1).