«ЕВРИКА!» Це слово означає «знайшов!». У XIX столітті під час золотої лихоманки в Каліфорнії (США) такий вигук можна було почути кожного разу, коли золотошукач натрапляв на золото. Проте Чарлз Тейз Рассел та інші Дослідники Біблії знайшли щось набагато цінніше — біблійну правду. І вони радо ділилися нею з людьми.

Улітку 1914 року мільйони мешканців великих міст подивилися «Фото-драму сотворення», восьмигодинний фільм, створений Міжнародним товариством Дослідників Біблії. У цьому надзвичайному біблійному фільмі з яскравими кольоровими слайдами, захопливою розповіддю і гарною класичною музикою глядачам була показана вся історія людства від створення до кінця Тисячолітнього царювання Ісуса Христа (Об’яв. 20:4) *.

А що сказати про мешканців містечок і сіл? Щоб не оминути жодної спраглої правди людини, в серпні 1914 року Міжнародне товариство Дослідників Біблії випустило «Драму Еврика». Це була скорочена версія «Фото-драми» без кінокадрів. Існувало три варіанти цієї драми різними мовами. «Драма Еврика X» складалася із запису слів оповідача та музики. «Драма Еврика Y» містила записи всіх біблійних промов і чудові кольорові слайди. А «Драма Еврика для сім’ї» була призначена для сімей і складалася зі слів оповідача та хвалебних пісень. Крім того, через наше товариство можна було придбати проектор і недорогий патефон.

Дослідники Біблії могли без проектора і великого екрана безкоштовно представляти ці драми в сільських місцевостях, доносячи звістку про Царство людям у нових територіях. Аудіодраму «Еврика X» можна було слухати вдень і вночі. Діаскоп для перегляду драми «Еврика Y» міг працювати без електрики, за допомогою карбідної лампи. «Ці слайди можна показувати будь-де»,— повідомлялося у фінському виданні «Вартової башти». Так воно й було.

Замість того щоб орендувати великі театри, винахідливі Дослідники Біблії часто знаходили такі безкоштовні приміщення, як класні кімнати, приміщення для судових засідань, зали на залізничних станціях і навіть вітальні у великих  будинках. Не раз «Драму Еврика» показували на подвір’ї, повісивши на стінку комори «екран» з великого білого простирадла. Ентоні Гамбух написав: «Фермери споруджували у своїх садах невеличкі стадіони і розставляли багато лавок, на яких сиділи люди та насолоджувалися програмою». Його група, яка представляла драму «Еврика», використовувала віз, запряжений кіньми, щоб перевозити обладнання, багаж, туристичне та кухонне приладдя.

«Драму Еврика» дивилися і слухали групи як з кількох осіб, так і з сотень. У США в одному містечку, в якому жило 150 мешканців, на показ до приміщення школи прийшло 400 осіб. В іншому місці декому довелося йти вісім кілометрів в один бік, щоб подивитися «Драму Еврика». У Швеції сусіди Шарлотти Альберг, які зібралися в її невеличкому домі, були «зворушені до глибини душі», почувши цей запис. Приблизно 1500 осіб прийшло на показ цієї драми в одному віддаленому шахтарському місті в Австралії. У «Вартовій башті» повідомлялося, що в школах і коледжах «викладачі та учні просто зачаровані зображеннями і чудовими патефонними записами». «Драма Еврика» набула популярності навіть у кінотеатрах.

«Драма Еврика» стала для Дослідників Біблії практичним знаряддям у «розширенні біблійних класів». Ця діяльність полягала в тому, що класи Дослідників посилали промовців, які мали організовувати нові класи для вивчення. Важко сказати, скільки людей переглянуло «Драму Еврика». Багато комплектів «Драми» були в постійному використанні. У 1915 році лише 14 з 86 груп, які організовували презентацію «Драми», регулярно надсилали звіт. Незважаючи на це, в кінці того року повідомлялося, що «Драму» побачило понад мільйон осіб. Близько 30 000 глядачів попросило біблійну літературу.

Ця унікальна «Драма Еврика» залишила незначний слід у нашій історії, але від Австралії до Аргентини, з ПАР до Британських островів, в Індії та на островах Карибського моря мільйони людей побачили її. Чимало з них знайшли набагато ціннішу за золото біблійну правду і могли вигукнути: «Еврика!»