Це запитання важливе особливо для тих, хто втратив кохану людину. Такі особи можуть прагнути знову жити зі своїм воскреслим подружжям у новому світі. Один удівець сказав: «Ми з дружиною не хотіли, аби наш шлюб розірвався. Ми щиро бажали разом поклонятися Богові вічно. Я і далі прагну цього». Чи є вагома підстава вважати, що воскреслі зможуть одружуватися? Просто кажучи, ми не знаємо відповіді на це запитання.

Багато років у наших публікаціях говорилося, що Ісусові слова про воскресіння й одруження, імовірно, стосуються земного воскресіння і що воскреслі до життя в новому світі, очевидно, не будуть одружуватись * (Матв. 22:29, 30; Марка 12:24, 25; Луки 20:34—36). Ми не можемо бути категоричними. Та чи можна припустити, що Ісусові слова стосуються небесного воскресіння? Подивімося, що́ сказав Ісус.

Розгляньмо контекст. (Прочитайте Луки 20:27—33). Садукеї, які не вірили у воскресіння, намагалися зловити Ісуса на слові, запитуючи про воскресіння і левірат *. Ось що відповів Ісус: «Діти цієї системи одружуються, але ті, кого буде визнано гідними отримати життя в прийдешній системі й воскреснути з мертвих, не одружуються. І померти вони вже не можуть, бо вони подібні до ангелів, і, будучи дітьми воскресіння, є дітьми Божими» (Луки 20:34—36).

Чому в наших публікаціях говориться, що Ісус, мабуть, мав на увазі земне воскресіння? Такий висновок ґрунтується передусім на двох аргументах. По-перше, вважається, що садукеї, найімовірніше, мали на увазі земне воскресіння і що Ісус відповів їм згідно з таким міркуванням. По-друге, Ісус завершив свою відповідь словами про Авраама, Ісака та Якова — вірних патріархів, які будуть воскрешені до життя на землі (Луки 20:37, 38).

А втім, можливо, Ісус мав на увазі небесне воскресіння. На якій підставі ми можемо зробити такий висновок? Розгляньмо дві головні фрази.

«Ті, кого буде визнано гідними... воскреснути з мертвих». Вірні помазанці «визнані гідними Божого царства» (2 Фес. 1:5, 11). Вони визнані праведними, щоб на основі викупу отримати життя, і тому помирають не як засуджені грішники (Рим. 5:1, 18; 8:1). Їх названо «щасливими й святими», і вони вважаються гідними воскресіння до небесного життя (Об’яв. 20:5, 6). На відміну від помазанців, серед тих, хто воскресне до життя на землі, будуть також неправедні (Дії 24:15). Чи можна сказати, що їх «визнано гідними» воскресіння?

«Померти вони вже не можуть». Ісус не сказав: «Вони більше не помруть».  Натомість він сказав: «Померти вони вже не можуть». Інші переклади передають цю фразу так: «Вони більше непідвладні смерті» і «Смерть не має більше над ними сили». Помазанців, які вірно закінчують своє земне життя, Бог забирає до неба й дає їм безсмертя — нескінченне та незнищенне життя (1 Кор. 15:53, 54). Смерть вже не має влади над тими, хто отримує небесне воскресіння *.

Якого висновку ми доходимо з огляду на це? Можливо, Ісусові слова про одруження і воскресіння стосуються тих, хто воскресне до життя в небі. Якщо так, то його слова виявляють нам певні подробиці про тих, кого буде забрано до неба: вони не одружуються, не можуть померти і певною мірою подібні до ангелів — духовних створінь, які населяють невидимий духовний світ. Але через такий висновок постає кілька запитань.

По-перше, чи міг Ісус говорити про небесне воскресіння, відповідаючи садукеям, котрі, ймовірно, мали на увазі земне? Ісус не завжди давав своїм противникам відповідь, яку вони сподівалися почути. Наприклад, євреям, які вимагали від нього знака, він сказав: «Зруйнуйте цей храм, і я за три дні його відбудую». Ісус, напевне, знав, що вони думають про храмову будівлю, «однак, говорячи про храм, він мав на увазі своє тіло» (Ів. 2:18—21). Мабуть, Ісус не вважав за потрібне відповідати нещирим садукеям, які не вірили у воскресіння та існування ангелів (Прип. 23:9; Матв. 7:6; Дії 23:8). Натомість він хотів виявити правду про небесне воскресіння заради своїх щирих учнів, котрі в майбутньому мали отримати таке воскресіння.

По-друге, чому ж тоді на завершення Ісус згадав Авраама, Ісака та Якова, які воскреснуть до життя на землі? (Прочитайте Матвія 22:31, 32). Вартим уваги є те, що Ісусовій згадці про цих патріархів передували слова: «Якщо ж ідеться про воскресіння мертвих». Така перехідна фраза дозволяє перейти до обговорення іншої думки. Потім, посилаючись на писання Мойсея, яких садукеї нібито трималися, Ісус використав слова Єгови, промовлені до Мойсея біля палаючого куща, аби навести ще один доказ того, що земне воскресіння є незмінним наміром Бога (Вих. 3:1—6).

По-третє, якщо Ісусові слова про воскресіння й одруження стосуються небесного воскресіння, чи це означає, що воскреслі на землі зможуть одружуватися? Боже Слово не дає прямої відповіді на це запитання. Якщо Ісус дійсно говорив про небесне воскресіння, то його слова не проливають світла на те, чи воскреслі на землі зможуть одружуватися в новому світі.

Втім, як ми знаємо, Боже Слово чітко каже, що смерть розриває подружні узи. Отже, вдівець чи вдова не повинні почуватися винними, якщо вирішать знову одружитися. Це особисте рішення, і таких осіб не можна осуджувати за те, що вони шукають сімейного затишку (Рим. 7:2, 3; 1 Кор. 7:39).

Зрозуміло, в нас може виникати чимало запитань про життя в новому світі. Замість того щоб робити непотрібні припущення стосовно відповідей на ці запитання, ліпше почекати і побачити. Але можна бути впевненим: слухняні люди будуть щасливі, оскільки Єгова найліпше знає, як задовольнити всі їхні потреби і бажання (Пс. 145:16).