1. Чому, наслідуючи Ісуса, ми будемо наближатися до Єгови?

МИ СХИЛЬНІ наслідувати людей, чиї риси і вчинки нам надзвичайно подобаються. З усіх, хто жив на землі, тільки Ісус Христос найбільш гідний того, щоб його наслідувати. Чому? Якось сам Ісус сказав: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Ів. 14:9). Ісус настільки досконало віддзеркалював особистість свого Батька, що, дивлячись на Сина, люди немов бачили Батька. Отже, наслідуючи Ісуса, ми наближаємося до Єгови, найбільшої Особи в усесвіті. Яка ж це честь наслідувати риси і вчинки його Сина!

2, 3. а) Чому Єгова подбав, щоб ми мали опис особистості його Сина, і чого Єгова очікує від нас? б) Що ми розглянемо в цій і наступній статтях?

² Але звідки можна довідатись, яким є Ісус? На щастя, ми маємо натхнений опис його особистості. Єгова подбав, щоб цей опис був записаний в Грецьких Писаннях, адже він хоче, аби ми знали і наслідували його Сина. (Прочитайте 1 Петра 2:21). У Біблії Ісусів приклад  прирівнюється до «слідів», або відбитків ноги. По суті, Єгова каже нам іти за Ісусом, точно ступати його слідами. Звичайно, Ісус залишив нам досконалий приклад, а ми — далеко не досконалі. Однак Єгова не очікує, що ми будемо досконало йти Ісусовими слідами. Радше Батько сподівається, що ми будемо наслідувати його Сина настільки, наскільки це можливо для недосконалих людей.

³ Тож розгляньмо кілька привабливих рис Ісуса. У цій статті ми обговоримо його смирення і ніжність, а в наступній — сміливість і проникливість. Аналізуючи кожну рису, ми дамо відповідь на три запитання: що ця риса означає? Як її віддзеркалював Ісус? Як нам наслідувати його?

4. Що таке смиренність?

⁴ Що таке смиренність? У світі, просякнутому гордістю, дехто вважає, що смирення вказує на слабкість чи невпевненість. Але часто ця риса свідчить про щось зовсім протилежне. Щоб виявляти смирення, необхідно сили і сміливості. Смирення — це «склад розуму, який характеризується відсутністю гордості й зарозумілості». Ми смиренні, якщо маємо належну думку про себе. «Завдяки смиренності ми розуміємо свою мізерність перед Богом»,— говориться в одному біблійному словнику. Якщо ми справді смиренні перед Богом, то не будемо вивищуватися над ближніми (Рим. 12:3; Філ. 2:3). Недосконалим людям нелегко розвивати смиренність. Проте якщо ми роздумуємо про своє становище перед Богом і йдемо слідами його Сина, то навчимося виявляти смирення.

5, 6. а) Хто такий архангел Михаїл? б) Як Михаїл показав, що має смиренний склад розуму?

⁵ Як Ісус виявляв смирення? Божий Син завжди був смиренним — і як могутнє духовне створіння в небі, і як досконалий чоловік на землі. Розгляньмо кілька прикладів.

⁶ Його склад розуму. Біблійний письменник Юда описав випадок, який стався з Ісусом ще до його приходу на землю. (Прочитайте Юди 9). Як архангел Михаїл, Ісус «сперечався з Дияволом» і «не погоджувався з ним». Йшлося «про Мойсеєве тіло». Пригадаймо, що після смерті Мойсея Єгова поховав його тіло в невідомому місці (Повт. 34:5, 6). Очевидно, Диявол хотів використати Мойсеєві останки для поширення фальшивого поклоніння. Хоч би якими згубними були наміри Диявола, Михаїл виявив відвагу. В одному довіднику зазначається, що грецькі вислови, перекладені як «сперечався» і «не погоджувався», «також використовуються у правових суперечках» і можуть натякати на те, що «Михаїл “заперечив право Диявола забрати Мойсеєве тіло”». Все ж Головний ангел розумів, що не має повноваження виносити вирок. Натомість він передав цю справу в руки Найвищого Судді, Єгови. Таким чином Михаїл не піддався на провокацію і не вийшов за межі своїх повноважень. Який смиренний склад розуму!

7. Як Ісус виявляв смиренність у мові та вчинках?

⁷ Коли Ісус служив на землі, в його словах і вчинках віддзеркалювалася справжня смиренність. Його мова. Він ніколи не привертав до себе надмірної уваги, але віддавав усю славу своєму Батькові  (Марка 10:17, 18; Ів. 7:16). Зі своїми учнями Ісус ніколи не розмовляв звисока і не принижував їх. Натомість він ставився до них з гідністю, хвалив їх за добрі риси, які бачив у них, і показував їм свою довіру (Луки 22:31, 32; Ів. 1:47). Його вчинки. Ісус волів вести скромне життя, не обтяжуючись багатьма матеріальними речами (Матв. 8:20). Він охоче виконував непрестижну роботу (Ів. 13:3—15). Своєю слухняністю Божий Син виявляв виняткове смирення. (Прочитайте Філіппійців 2:5—8). На відміну від самовпевнених осіб, які не люблять слухатися інших, Ісус смиренно підкорився Божій волі, що стосувалася його, залишившись «слухняним навіть до смерті». Тож чітко видно, що Ісус, Син людський, був смиренний (Матв. 11:29).

8, 9. Як нам виявляти смиренність?

⁸ Як наслідувати Ісусову смиренність? Наш склад розуму. Смиренність не дозволяє нам виходити за межі своїх повноважень. Якщо ми розуміємо, що не маємо права судити, то не будемо поспішно критикувати інших за їхні промахи або сумніватися в щирості їхніх спонук (Луки 6:37; Як. 4:12). Ця риса допомагає нам не бути «занадто праведними» і не дивитися звисока на тих, хто, можливо, не має таких, як ми, здібностей і обов’язків (Еккл. 7:16). Смиренні старійшини не думають, що вони ліпші за одновірців. Такі пастирі натомість вважають інших «вищими від себе» і поводяться як менші (Філ. 2:3; Луки 9:48).

⁹ Розгляньмо випадок брата Торна, який з 1894 року служив пілігримом, або роз’їзним наглядачем. Після багатьох років такого служіння його запросили служити на Фермі Царства, що у північній частині штату Нью-Йорк. Там він працював у курнику. Брат Торн казав: «Як тільки я починаю забагато думати про себе, то, так би мовити, ставлю себе в куток і говорю собі: “Ти — порошинка. Чим ти пишаєшся?”» (Прочитайте Ісаї 40:12—15). Який же смиренний склад розуму!

10. Як ми можемо виявляти смиренність у мові та вчинках?

¹⁰ Наша мова. Якщо ми смиренні, цю рису віддзеркалюватимуть наші слова (Луки 6:45). У своїх розмовах ми не будемо зосереджуватися на власних досягненнях та обов’язках (Присл. 27:2). Навпаки, ми будемо старатися помічати щось добре в наших братах і сестрах та хвалити їх за хороші риси, здібності й досягнення (Присл. 15:23). Наші вчинки. Смиренні християни не шукають слави в цій системі. Щоб повною мірою служити Єгові, вони ведуть просте життя і навіть виконують роботу, яку світ вважає непрестижною (1 Тим. 6:6, 8). А понад усе, ми можемо виявляти смирення своєю слухняністю. Необхідно бути смиренними, щоб «слуха[тись] тих, хто бере провід» у зборі, а також приймати і виконувати вказівки від організації Єгови (Євр. 13:17).

11. Поясніть значення ніжності.

¹¹ Що таке ніжність? Слово «ніжність» визначається як «тепле почуття, ласкавість, сердечність у ставленні до кого-небудь». Ніжність є однією з граней любові, і вона споріднена з такими «теплими почуттями», як співчуття й милосердя. Святе  Письмо говорить про «глибоке співчуття» і «ніжні почуття» (Луки 1:78; 2 Кор. 1:3; Філ. 1:8). Ось що говориться в одному довіднику про біблійний заклик бути співчутливими: «Цей заклик — не просто заохочення співчувати нужденним. Ми повинні всім серцем переживати за інших і активно допомагати їм, щоб їхнє життя набуло глибокого нового змісту». Ніжність має спонукальну силу. Ніжна людина відчуває спонуку полегшувати життя інших.

12. З чого видно, що Ісус ніжно співчував іншим, і до чого його спонукувала ніжність?

¹² Як Ісус виявляв ніжність? Його ніжні почуття і вчинки. Ісус ніжно співчував іншим. Коли Ісус побачив Марію і людей, котрі разом з нею оплакували її померлого брата Лазаря, то не приховував сліз, які покотилися йому з очей. (Прочитайте Івана 11:32—35). Тож, як і тоді, коли Ісус воскресив сина вдови, його, очевидно, пройняв щирий жаль, і він повернув до життя Лазаря (Луки 7:11—15; Ів. 11:38—44). Завдяки такому вчинку Ісуса Лазар міг отримати життя в небі. Одного разу до Ісуса прийшов численний натовп людей, і він «пройнявся до них жалем». Спонуканий співчуттям, «він почав їх багато чого навчати» (Марка 6:34). Це надзвичайно змінило життя тих, хто відгукнувся на його вчення. Зверніть увагу: Ісусова ніжність була не просто почуттям, вона спонукала його допомагати людям (Матв. 15:32—38; 20:29—34; Марка 1:40—42).

13. Чому можна сказати, що Ісус ніжно говорив з людьми? (Дивіться малюнок на початку статті).

¹³ Його ніжні слова. Ніжне серце Ісуса спонукувало його з ніжністю говорити до людей, зокрема до пригноблених. Апостол Матвій застосував до Ісуса такі слова пророка Ісаї: «Очеретини надломленої він не доломить і тліючого ґнота не загасить» (Ісаї 42:3; Матв. 12:20). Ісусові слова підносили дух людей, які, образно кажучи, нагадували надломлену очеретину або ґнот майже загаслої олійної лампи. Христос проповідував звістку надії, щоб «перев’язувати рани тим, у кого розбите серце» (Ісаї 61:1). Він запрошував прийти до нього «струджених та обтяжених», запевнивши їх, що вони знайдуть «для себе відсвіження» (Матв. 11:28—30). Ісус говорив своїм послідовникам, що Бог ніжно піклується про кожного зі своїх служителів, у тому числі про «малих» — тих, кого світ вважає незначним (Матв. 18:12—14; Луки 12:6, 7).

14. Як нам розвивати ніжні почуття до інших?

¹⁴ Як ми можемо наслідувати Ісуса, виявляючи ніжність? Наші ніжні почуття. Такі почуття не з’являються самі по собі, тому Біблія заохочує нас їх розвивати. «Ніжне співчуття» є невід’ємною частиною нової особистості, в яку мають одягнутися всі християни. (Прочитайте Колоссян 3:9, 10, 12). Як ти можеш розвивати ніжні почуття до інших? Широко відкрий своє серце (2 Кор. 6:11—13). Уважно слухай того, хто розповідає тобі про свої почуття і тривоги (Як. 1:19). Використай уяву і запитай себе: «Якби я був на його місці, то що б я відчував? Чого б мені було потрібно?» (1 Пет. 3:8).

15. Як допомагати тим, хто є ніби надломлена очеретина чи тліючий ґнот?

 ¹⁵ Наші ніжні вчинки. Ніжність спонукує нас допомагати людям, особливо тим, хто є ніби надломлена очеретина чи тліючий ґнот. Як саме? «Плачте з тими, хто плаче»,— написано в Римлян 12:15. Засмученим більш потрібне співчуття, ніж вирішення. Ось що розповідає одна сестра, яку потішили одновірці після смерті доньки: «Я вдячна, що брати і сестри приходили до мене і просто плакали зі мною». Ми також можемо виявляти ніжну любов своїми добрими вчинками. Чи ти знаєш вдову, якій необхідно дещо відремонтувати вдома? Чи хтось зі стареньких християн потребує допомоги, щоб дістатися на зібрання, піти в служіння або до лікаря? Навіть незначні вияви доброти можуть стати великою допомогою для одновірця в нужді (1 Ів. 3:17, 18). Передусім, ми можемо виявляти ніжну турботу про інших, беручи повну участь у служінні. Немає ліпшого способу допомагати щиросердим людям.

16. Що можна сказати, аби підбадьорити пригнічених?

¹⁶ Наші ніжні слова. Ніжна любов до інших спонукує нас «втішати пригнічених» (1 Фес. 5:14). Що можна сказати, аби підбадьорити таких осіб? Ми піднесемо їхній дух, якщо будемо запевняти їх у тому, що справді дбаємо про них і переживаємо за них. Можна щиро хвалити їх, аби вони зрозуміли, що мають хороші риси і здібності. Також можна нагадати таким християнам, що Єгова привів їх до свого Сина, тому вони дуже цінні в його очах (Ів. 6:44). Запевняймо їх у тому, що Єгова надзвичайно піклується про своїх служителів, в яких «розбите серце» або «пригнічений дух» (Пс. 34:18). Наші ніжні слова можуть бути ліками для тих, хто потребує розради (Присл. 16:24).

17, 18. а) Якого ставлення до своїх овець Єгова сподівається від старійшин? б) Що ми обговоримо в наступній статті?

¹⁷ Старійшини, Єгова сподівається, що ви будете ставитись до його овець з ніжністю (Дії 20:28, 29). Пам’ятайте: ваш обов’язок годувати, підбадьорювати і відсвіжувати його овець (Ісаї 32:1, 2; 1 Пет. 5:2—4). Отже, старійшина, який має ніжне співчуття до овець, не намагається контролювати їх, встановлюючи правила або викликаючи в них почуття вини, щоб змусити їх до того, чого вони не в стані робити у своїх обставинах. Радше він старається потішати їхнє серце і вірить, що любов до Єгови спонукуватиме їх служити йому з усіх сил (Матв. 22:37).

¹⁸ Безперечно, роздуми про смирення і ніжність Ісуса спонукують нас ходити його слідами. У наступній статті ми обговоримо ще дві привабливі Ісусові риси — сміливість і проникливість.