1, 2. Чому Ісус любив Марту і з чого видно, що вона не була досконалою?

ЩО СПАДАЄ вам на думку, коли ви чуєте про Марту, сестру Лазаря? Вона була єдиною жінкою, згаданою на ім’я серед тих, кого любив Ісус. Звісно, Ісус щиро і безкорисливо любив інших відданих Богу жінок, як-от Марію, свою рідну матір, і Марію, сестру Марти (Ів. 11:5; 19:25—27). Чому ж у Євангелії говориться, що Ісус любив Марту?

² Ісус любив Марту не лише за її гостинність і працьовитість, але й за духовність. Ця жінка по-справжньому вірила в Ісусові вчення. Вона мала глибоку віру в те, що Ісус — обіцяний Месія (Ів. 11:21—27). Усе ж вона, як і всі ми, не була досконалою людиною. Одного разу Ісус гостював у домі Марти, і вона наважилась вказувати Ісусу, щоб він виправив неправильну, на її погляд, ситуацію. «Господи,— промовила Марта,— невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені». (Прочитайте Луки 10:38—42). Чого ми вчимося з цієї розповіді?

3, 4. У якому розумінні Марія «вибрала ліпшу частку» і який урок Марта взяла до серця? (Дивіться малюнок на початку статті).

³ Ісус цінував гостинність Марти й Марії і хотів поділитися з ними духовним даром. Марія використала нагоду навчатись у Великого Вчителя, вона «сіла біля ніг Господа і почала слухати його». Так само могла зробити Марта. Безперечно, Ісус похвалив би її за те, що вона повністю зосередилась на його словах.

⁴ Але Марта була зайнята приготуванням особливої гостини та іншими справами, прагнучи якнайліпше прийняти Ісуса. Проте вся ця робота лише завдавала їй непотрібного клопоту, і тому вона роздратувалася на Марію. Ісус помітив, що Марта надто заклопотана, і з добротою промовив: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами». Він пояснив, що було б достатньо тільки однієї страви. Після цього Ісус оправдує Марію, кажучи, що вона «вибрала ліпшу частку, яка від неї не забереться». Марія, мабуть, скоро забула, які страви тоді споживала, але навряд чи вона забула похвалу і чудовий духовний харч, які отримала від Ісуса, уважно його слухаючи. Через більш як 60 років апостол Іван написав: «Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря» (Ів. 11:5). Ці натхнені слова, безсумнівно, свідчать про те, що Марта взяла до серця Ісусові слова і старалася вірно служити Єгові решту свого життя.

5. Чим сьогоднішнє життя відрізняється від життя в біблійні часи і яке запитання постає у зв’язку з цим?

⁵ Сьогодні, в порівнянні з біблійними часами, у світі набагато більше того, що може заважати нам служити Єгові. «Ще ніколи людство не могло похвалитися такими визначними засобами зв’язку, швидкісними друкарськими верстатами, журналами з багатьма ілюстраціями, радіо, кіно, телебаченням... Кожного дня з’являється маса того, що розпорошує нашу увагу... Не так давно люди схилялися до думки, що ми живемо в “епоху Просвітництва”. Але дедалі більше стає очевидним, що це “епоха відволікання”». Ці слова були звернені до однієї групи студентів у США понад 60 років тому. «З наближенням кінця цього світу, ймовірно, з’являтиметься чимраз більше того, що буде розпорошувати нашу увагу»,— говорилося у «Вартовій башті» за 15 вересня 1958 року (англ.). Якими ж правдивими виявилися ці слова! Тож постає важливе запитання: що робити, аби наша увага не розпорошувалась і ми далі були зосереджені на духовних справах, як Марія?

6. Як народ Єгови послуговується технічними засобами світу?

⁶ Земна частина Божої організації вже давно вміло використовує технічні засоби світу для поширення правдивого поклоніння. Візьмімо для прикладу «Фото-драму сотворення» — фільм з використанням кольорових фотослайдів і кінокадрів, синхронізованих зі звуком. В останніх кадрах зображалося прийдешнє Тисячолітнє правління Ісуса Христа, яке встановить на землі мир. Напередодні і під час Першої світової війни перегляд цього фільму приніс розраду мільйонам людей по всьому світі. Пізніше звістку про Царство передавали по радіо, і її теж чули мільйони людей. Нині в поширенні доброї новини широко використовуються комп’ютери та Інтернет, завдяки чому вона  досягає далеких островів та найвіддаленіших куточків землі.

7. а) Чому небезпечно приділяти надто багато часу тому, що пропонує світ? б) Чого нам слід особливо остерігатися? (Дивіться примітку).

⁷ Однак Біблія застерігає, що небезпечно приділяти надто багато часу тому, що пропонує світ. (Прочитайте 1 Коринфян 7:29—31). Християнин може легко марнувати час на заняття, котрі самі по собі не є поганими, скажімо, на хоббі, читання різного матеріалу, перегляд телепередач, відвідування цікавих місць, розглядання вітрин та пошук останніх технічних новинок чи розкішних речей. Крім того, спілкування в соціальних мережах, обмін текстовими повідомленнями, пересилання електронних листів і звичка стежити за останніми новинами у світі та спорті можуть красти наш час або навіть перерости в залежність * (Еккл. 3:1, 6). Якщо ми не контролюємо, скільки часу проводимо за неважливими заняттями, то можемо почати нехтувати найважливішим — нашим поклонінням Єгові. (Прочитайте Ефесян 5:15—17).

8. Чому порада не любити того, що у світі, така важлива?

⁸ Сатана послуговується цим світом, щоб приваблювати нас і відвертати нашу увагу. Якщо так було в першому столітті, то тим більше тепер (2 Тим. 4:10). Тому ми повинні слухатися поради: «Не любіть... того, що у світі». Постійно дотримуючись цієї поради, ми будемо уникати того, що може заважати нам служити Єгові, і наша любов до Батька зростатиме. Це у свою чергу допоможе нам виконувати волю Бога і вічно мати його схвалення (1 Ів. 2:15—17).

9. Що сказав Ісус про наше символічне око і який приклад він залишив?

⁹ Сердечна порада Ісуса, яку він дав Марті, узгоджувалася з його вченнями і прикладом, який він подав. Ісус казав учням, що їхнє символічне око має бути «зосереджене», аби їм ніщо не заважало сприяти справам Царства. (Прочитайте Матвія 6:22, 33). Ісус не був обтяжений матеріальними речами, він не мав ні будинку, ні землі (Луки 9:58; 19:33—35).

10. Який приклад подав Ісус на початку свого служіння?

 ¹⁰ Багато що могло відвертати увагу Ісуса під час його служіння, але він цього не допускав. Невдовзі після того, як Ісус розпочав своє служіння, він навчав людей і виконував чуда в Капернаумі. Тому люди благали його залишитися в їхньому місті. Як відреагував Ісус на цю заманливу пропозицію? Він сказав: «Ще й іншим містам я повинен звіщати добру новину про Боже Царство, бо для того мене послано» (Луки 4:42—44). Ісус залишився вірним своєму слову. Він обійшов Палестину вздовж і впоперек, проповідуючи й навчаючи. Хоч і досконалий, він мав притаманні людині потреби й деколи почувався дуже втомленим через те, що віддавав усі сили служінню Богові (Луки 8:23; Ів. 4:6).

11. Що сказав Ісус чоловікові, в якого у сім’ї виникла суперечка, і яку пересторогу дав Ісус?

¹¹ Іншого разу, коли Ісус навчав своїх послідовників, як зносити протидію, один чоловік перервав його, сказавши: «Учителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною спадщиною». Але Ісус не захотів втручатися в цю справу. Він відповів: «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи вирішувати ваші суперечки?» Потім Ісус продовжив своє навчання і перестеріг слухачів, що бажання мати статки може заважати служити Богові (Луки 12:13—15).

12, 13. а) Чим Ісус зацікавив декого з грецьких прозелітів незадовго до своєї смерті? б) Як Ісус не дозволив нічому розпорошувати його увагу?

¹² Останній тиждень Ісусового земного життя був надзвичайно напруженим (Матв. 26:38; Ів. 12:27). Він мав встигнути багато чого зробити і зазнати принизливого суду та жорстокої смерті. Розгляньмо, що трапилося в неділю 9 нісана 33 року н. е. Як і передрікалось, Ісус в’їхав у Єрусалим на осляті і учні вітали його словами: «Благословенний той, хто йде як Цар в ім’я Єгови» (Луки 19:38). Наступного дня Ісус увійшов до храму і безстрашно повиганяв пожадливих продавців, які використовували Божий дім, щоб наживатися на своїх земляках (Луки 19:45, 46).

¹³ Серед людей в Єрусалимі були деякі греки, що стали прозелітами. Ісус справив на них таке велике враження, що вони попросили Пилипа організувати з ним зустріч. Однак Ісуса чекали важливіші справи, тому він не дозволив нічому розпорошувати його увагу. Безперечно, Ісус не хотів здобути популярність для того, щоб уникнути жертовної смерті від рук Божих ворогів. Тож, пояснивши, що він невдовзі має померти, Ісус сказав Андрію та Пилипу: «Хто дорожить своїм життям, той знищить його, а хто своє життя в цьому світі ненавидить, той збереже його для вічного життя». Ісус не задовольнив цікавості тих греків, а порадив вести саможертовне життя, яке веде він, і пообіцяв: «Якщо хтось буде служити мені, Батько вшанує його». Пилип, безсумнівно, передав ці заохотливі слова грекам (Ів. 12:20—26).

14. З чого видно, що Ісус був урівноваженим, виконуючи головну справу свого життя — проповідування?

¹⁴ Хоча Ісус не дозволяв, аби щось відвертало його увагу від головної справи — проповідування доброї новини, він не завжди думав лише про свою працю. Принаймні раз він прийняв запрошення на весілля і на тому весіллі навіть посприяв радості гостей, чудом перетворивши воду на  вино (Ів. 2:2, 6—10). Також він охоче приходив на вечерю до близьких друзів та інших людей, які цікавились правдою (Луки 5:29; Ів. 12:2). А що важливіше, Ісус часто приділяв час молитвам, роздумам на самоті й відпочинку (Матв. 14:23; Марка 1:35; 6:31, 32).

15. Що радив апостол Павло і як він подав у цьому гарний приклад?

¹⁵ Апостол Павло прирівняв життєвий шлях християнина до забігу на витривалість і написав: «Скиньмо й ми всякий тягар». (Прочитайте Євреїв 12:1). Павло жив відповідно до того, що проповідував. Він відмовився від видатного становища в юдаїзмі, яке могло б принести йому багатство і славу. Павло зосередився на важливішому, тяжко трудився у служінні Богові, був у постійних подорожах по Сирії, Малій Азії, Македонії та Юдеї. Цей апостол написав про свою надію вічно жити в небі: «Забуваючи те, що позаду, і тягнучись до того, що попереду, я намагаюсь досягти мети — отримати нагороду» (Філ. 1:10; 3:8, 13, 14). Павло сповна використовував свою безшлюбність і завдяки цьому був завжди відданий Господу, «служачи йому без відволікання» (1 Кор. 7:32—35).

16, 17. Як неодружені та одружені можуть наслідувати приклад Павла? Розкажіть випадок.

¹⁶ Подібно до Павла, деякі Божі служителі вирішують не одружуватись, аби мати менше сімейних обов’язків і присвячувати себе служінню Царству (Матв. 19:11, 12). Одружені служителі Бога зазвичай мають більше сімейних обов’язків. А втім, одружені ми чи ні, кожен з нас може «скинути всякий тягар» і намагатися служити Богові без відволікання. Можливо, для цього треба позбутися звичок, які крадуть наш час, і поставити перед собою мету присвячувати більше часу служінню Богові.

¹⁷ Розгляньмо приклад Марка і Клер, подружжя з Уельсу. Кожен з них після школи розпочав піонерське служіння. Одружившись, вони продовжили служити піонерами. Марк розповідає: «Ми змогли спростити життя ще більше, відмовившись від будинку з трьома спальнями та від роботи з неповним робочим днем. Це дозволило нам служити добровольцями міжнародної програми будівництва». Протягом останніх 20 років вони об’їздили всю Африку, допомагаючи зводити Зали Царства. Якось у них залишилось тільки 15 доларів, але Єгова подбав про них. «Служіння Єгові кожного дня приносить нам глибоке задоволення,— каже Клер.— За цей час ми здобули дуже багато друзів і завжди мали все необхідне. Нам довелось чимось пожертвувати, але це не зрівняється з щастям, яке отримуєш, служачи Єгові повночасно». Чимало повночасних служителів можуть розповісти подібні випадки *.

18. Над чим декому варто задуматися?

¹⁸ А як щодо тебе? Скажімо, ти помітив, що через неважливі справи служиш Богові вже не з таким запалом, як раніше. Що тоді робити? Можливо, варто поліпшити особисте читання і вивчення Біблії. Як саме? Про це ми дізнаємося з наступної статті.