1, 2. Чому вогонь доречно ілюструє владу язика?

НА ПОЧАТКУ жовтня 1871 року сталася найбільш нищівна пожежа в історії США, яка спопелила суху лісисту місцевість у північно-східній частині штату Вісконсин. Вогонь лютував настільки, що загинуло понад 1200 людей і згоріло приблизно два мільярди дерев. Полум’я могло зайнятися від простої іскри з поїзда. Які ж правдиві слова з Якова 3:5: «Подивіться, як мало вогню потрібно, щоб підпалити величезний ліс!» Чому біблійний письменник так висловився?

² Шостий вірш пояснює приклад Якова: «Язик також є вогнем». Язик вказує на нашу здатність говорити. Подібно до вогню, наша мова може спричинити велику шкоду. Біблія навіть каже, що «смерть і життя — у владі язика» (Присл. 18:21). Звісно, ми не перестанемо говорити тільки тому, що боїмося сказати щось погане, так само як не відмовляємось використовувати вогонь через те, що боїмося шкоди від нього. Головне — тримати під контролем і язик, і вогонь. Якщо контролювати вогонь, то його можна використовувати для готування їжі, обігріву й освітлення вночі. Якщо ми загнуздуємо свій язик,  то можемо послуговуватися його владою на честь Богові і на добро іншим (Пс. 19:14).

3. Які три запитання ми розглянемо?

³ Чи ми розмовляємо звуковою мовою, чи жестовою, здатність ділитися своїми думками і почуттями — це чудовий дар від Бога. Як нам послуговуватися цим даром, щоб збудовувати, а не руйнувати? (Прочитайте Якова 3:9, 10). Ми розглянемо три важливих запитання: коли говорити, що говорити і як говорити.

4. Наведіть приклади того, коли є «час мовчати».

⁴ Мова — невід’ємна частина нашого щоденного життя, але ми не мусимо говорити безперестанку. Біблія каже, що є «час мовчати» (Еккл. 3:7). Якщо ми мовчимо, коли говорять інші, то виявляємо до них повагу (Йова 6:24). Вміння не розголошувати таємниць свідчить про розважливість і проникливість (Присл. 20:19). Якщо ми не відповідаємо, коли нас провокують, то поводимось мудро (Пс. 4:4).

5. Як ми виявимо свою вдячність за Божий дар мови?

⁵ Однак Біблія каже, що є «час говорити» (Еккл. 3:7). Якщо ти отримав від друга гарний подарунок, то, мабуть, не заховаєш його. Навпаки, ти покажеш своє цінування тим, що будеш добре його використовувати. Ми виявляємо Єгові свою вдячність за дар мови, коли мудро ним послуговуємося, а саме: виражаємо свої почуття, розповідаємо про свої потреби, підбадьорюємо інших і звіщаємо про Божу славу (Пс. 51:15). А як визначити, коли найліпший «час говорити»?

6. Як Біблія ілюструє, наскільки важливо вибирати слушний час для розмови?

⁶ Слова з Прислів’я 25:11 ілюструють, наскільки важливо вибирати слушний час для розмови: «Слово, сказане своєчасно,— наче золоті яблука у різьбленому срібному візерунку». Золоті яблука гарні самі по собі, а на срібному візерунку вони виглядають ще красивіше. Так само і наші слова будуть приємніші та дієвіші, якщо ретельно вибирати зручний час для розмови. Як це робити?

7, 8. Як наші одновірці в Японії наслідували приклад Ісуса, вибираючи слушний час для того, щоб розповідати про воскресіння?

⁷ Наші слова можуть бути саме тим, чого справді потребує наш слухач, але вони можуть не досягти своєї мети, якщо ми не виберемо найліпшого часу для розмови. (Прочитайте Прислів’я 15:23). Наприклад, у березні 2011 року в східній частині Японії стався землетрус і цунамі, які знищили цілі міста. Загинуло понад 15 тисяч осіб. Хоча Свідки Єгови в тій місцевості теж постраждали, вони використовували кожну нагоду, щоб за допомогою Біблії підбадьорювати згорьованих людей. Проте багато місцевих людей мають глибоко вкорінені буддистські вірування і майже нічого не знають про біблійні вчення. Наші одновірці зрозуміли, що не варто говорити постраждалим людям про надію на воскресіння відразу після цунамі. Це був не найліпший час. Натомість вони використали дар мови, щоб емоційно підтримувати їх і пояснювати їм з Біблії, чому стаються такі жахливі біди з невинними людьми.

⁸ Ісус знав, коли не варто говорити, але він також знав, коли потрібно було говорити (Ів. 18:33—37; 19:8—11).  Якось він сказав своїм учням: «Я ще стільки всього маю сказати вам, але тепер для вас цього буде забагато» (Ів. 16:12). Свідки у східній Японії наслідували приклад Ісуса. Минуло два з половиною роки після цунамі, і вони взяли участь у всесвітній кампанії з розповсюдження «Вістей Царства» № 38 за назвою «Чи померлі житимуть знову?». У той час більше людей охоче прийняли потіху, почувши радісну звістку про воскресіння. Багато з них залюбки взяли цей буклет. Звичайно, в кожній місцевості своя культура і релігійні вірування, тож ми маємо бути розважними, вибираючи слушний час для розмови.

9. В яких ще ситуаціях потрібно вибирати відповідний час для розмови?

⁹ Безсумнівно, вибирати відповідний час для розмови потрібно і в інших ситуаціях. Приміром, хтось ненавмисно сказав нам щось образливе. Було б розсудливо подумати, чи справа настільки серйозна, щоб про неї говорити. Якщо ж говорити треба, то було б немудро підходити до кривдника тоді, коли ми сердиті і могли б гостро висловитися. (Прочитайте Прислів’я 15:28). Нам теж слід виявляти розважність, коли розповідаємо біблійну правду нашим невіруючим родичам. Ми хочемо, щоб вони пізнали Єгову, все ж маємо бути терпеливими і проникливими. Якщо говорити відповідні слова у слушний час, то можна відкрити їхні серця.

10. а) Чому нам треба ретельно добирати слова? б) Наведіть приклад образливої мови.

¹⁰ Словом можна поранити, але ним можна і лікувати. (Прочитайте Прислів’я 12:18). У світі Сатани часто завдають болю словами. Індустрія розваг заохочує людей гострити «свої язики, мов мечі» і націлювати «жорстокі слова, мов стріли» (Пс. 64:3). Християнинові треба уникати такої згубної поведінки. Прикладом «жорстоких слів» є сарказм — уїдливі зауваження, якими принижують і докоряють. Сарказм нерідко вважають гумором, проте він легко може перейти у зневажливі, образливі слова. Жорстокий сарказм — одна з форм образливої мови, яку християни повинні відкидати. Гумор може, так би мовити, додати смаку нашій мові, але нам необхідно уникати пастки — заради сміху вдаватись до різких саркастичних зауважень, які ранять і принижують інших. Біблія настійно радить: «Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово, а лише добре, яке при потребі може зміцнити, принести пожиток слухачам» (Еф. 4:29, 31).

11. Яку роль відіграє серце у виборі відповідних слів?

¹¹ Ісус навчав: «Чим переповнене серце, те говорять уста» (Матв. 12:34). Тому вибір відповідних слів починається в серці. Наша мова зазвичай віддзеркалює те, які в нас почуття до інших. Якщо наше серце переповнене любов’ю і співчуттям, наша мова, скоріш за все, буде позитивна і підбадьорлива.

12. Як можна поліпшитись у виборі відповідних слів?

¹² Крім того, вибір відповідних слів вимагає розумових зусиль і розсудливості. Навіть цар Соломон «роздумував та все старанно досліджував», щоб «підбирати приємні вислови і точно записувати слова правди» (Еккл. 12:9, 10). Чи тобі буває важко підібрати «приємні вислови»? Якщо  так, то збільшуй свій словниковий запас. Як це робити? Один зі способів — звертати увагу на те, як вживаються слова у Біблії і в наших християнських публікаціях. З’ясовуй значення незрозумілих висловів. А найважливіше, вчися використовувати слова так, щоб допомагати іншим. Про стосунки Єгови і його первонародженого Сина ми читаємо: «Єгова дав мені [Ісусові] язик учнів, щоб я знав, як правильно відповісти змученому» (Ісаї 50:4). Якщо ми виділяємо час, аби подумати над тим, що хочемо сказати, то зможемо підібрати відповідні слова (Як. 1:19). Нам варто запитати себе: «Чи цими словами я справді скажу те, що хочу? Як вони вплинуть на мого слухача?»

13. Чому важливо говорити легкозрозумілою мовою?

¹³ В Ізраїлі використовували сурми, щоб зібрати людей або їх розпустити, а також щоб подати воїнам сигнал до бою. У Біблії доречно використовується приклад сурми, щоб проілюструвати потребу говорити легкозрозумілою мовою. Під час наступу невиразний звук сурми може бути згубним для війська. Так само, якщо наша мова дуже невиразна і незрозуміла, то може спантеличувати і вводити в оману. Звісно, ми підбираємо чіткі і зрозумілі слова, однак не хочемо бути грубими або нетактовними. (Прочитайте 1 Коринфян 14:8, 9).

14. Наведіть приклад того, як Ісус використовував легкозрозумілу мову.

¹⁴ Ісус подав найліпший приклад, як добирати відповідні слова. Розгляньмо його коротку і водночас яскраву промову, записану в Матвія, розділи з 5-го по 7-й. Ісус не вживав ні витіюватих чи двозначних слів, ні різких чи дошкульних. Радше він використовував зрозумілі, прості вислови, щоб досягати сердець своїх слухачів. Приміром, щоб люди надто не тривожилися про свої щоденні потреби в їжі, Ісус звернув їхню увагу на те, як Єгова дбає про небесних птахів. Прирівнявши своїх слухачів до птахів, він запитав: «Хіба ви не цінніші від них?» (Матв. 6:26). Ці прості і зрозумілі слова торкаються серця. А тепер поговорімо про третє важливе запитання.

15. Чому треба бути люб’язними, коли ми говоримо?

¹⁵ Те, як ми говоримо, настільки ж важливе, як і те, що́ ми говоримо. Коли Ісус говорив у синагозі свого рідного міста Назарета, люди дивувались «приємним словам, що виходили з його уст» (Луки 4:22). Приємна мова торкається серця і аж ніяк не послаблює владу нашого язика. По суті, люб’язність може зробити нашу мову переконливішою (Присл. 25:15). Наші слова будуть приємні, подібно до Ісусових, якщо ми добрі, ввічливі з людьми і зважаємо на їхні почуття. Коли Ісус побачив, яких зусиль доклали люди, щоб прийти й послухати його, він пройнявся до них жалем і «почав їх багато чого навчати» (Марка 6:34). Навіть коли Ісуса ображали, він не відповідав різко (1 Пет. 2:23).

16, 17. а) Як ми можемо наслідувати Ісуса, коли спілкуємося з рідними в колі сім’ї чи близькими друзями у зборі? (Дивіться ілюстрацію на початку статті). б) Наведіть приклад того, яку користь приносить люб’язна мова.

¹⁶ З людьми, яких ми добре знаємо, може бути нелегко говорити лагідно і тактовно. Ми можемо дозволити собі бути занадто відвертими, особливо коли розмовляємо з членом  сім’ї або близьким другом у зборі. Чи Ісус дозволяв собі різко говорити зі своїми близькими учнями? Аж ніяк! Коли його найближчі послідовники продовжували сперечатися, хто з них найбільший, Ісус виправив їх лагідними словами і навів у приклад малу дитину (Марка 9:33—37). Старійшини наслідують Ісуса, коли дають пораду «в дусі лагідності» (Гал. 6:1).

¹⁷ Навіть якщо хтось говорить нам щось образливе, люб’язні слова у відповідь можуть принести позитивні результати (Присл. 15:1). Наприклад, одна наша сестра сама виховувала сина, який у підліткові роки вів подвійне життя. Інша сестра з добрих спонук сказала цій мамі: «Шкода, що тобі не вдається виховувати свою дитину». Мама трохи подумала і відповіла: «Правда, тепер не все так добре, але він продовжує вчитися. Поговоримо про це після Армагеддону, тоді точно буде видно». Ця лагідна відповідь допомогла зберегти мир між сестрами і підбадьорила сина, який підслухав їхню розмову. Він зрозумів, що мама не махнула на нього рукою. Це спонукало хлопця порвати стосунки з поганим товариством. З часом він охрестився і пізніше служив у Бетелі. Незалежно від того, чи ми в товаристві наших одновірців, чи в колі сім’ї, чи серед незнайомців, наші слова завжди мають бути «люб’язні, приправлені сіллю» (Кол. 4:6).

18. Як Ісусів приклад допоможе нам послуговуватися мовою на добро іншим?

¹⁸ Здатність виражати свої думки і почуття словами — це справжнє чудо. Тож наслідуймо Ісусів приклад у тому, як вибирати слушний час, підбирати відповідні слова і намагатися бути люб’язними. Тоді своєю мовою ми будемо лікувати наших слухачів і догоджати Єгові, з чиєї руки ми отримали дорогоцінний дар мови.