Наслідуйте їхню віру

Він обстоював віру в правдивого Бога

ІЛЛЯ спостерігає за натовпом, який поволі піднімається схилами гори Кармел. Навіть у променях ранкового сонця ці люди виглядають жалюгідно. Вже три з половиною роки у їхньому краї засуха, вони потерпають від голоду та вбогості.

Серед натовпу виділяється велика група людей — 450 пихатих та зверхніх пророків Ваала. Вони палають ненавистю до Іллі, пророка Єгови. Цариця Єзавель вже стратила чимало Божих служителів. Але Ілля і далі залишається вірним Єгові і не поклоняється Ваалу. Як довго йому вдасться залишатись вірним? Можливо, ті фальшиві пророки думають, що одна людина ніколи не піде проти усіх (1 Царів 18:3, 19, 20). На розкішній колісниці прибуває цар Ахав, який також не терпить Іллі.

Іллю чекає важкий день. Адже невдовзі почнеться незвичайна боротьба між добром і злом. Що відчуває пророк Бога перед тією вирішальною подією? Звичайно, Ілля відчуває страх, бо він «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17). Серед цих невірних людей — їхнього відступницького царя та кровожерливих священиків — Ілля почувається дуже самотньо (1 Царів 18:22).

Чому Ізраїль опинився в такому скрутному становищі? Чого можна навчитися з цього біблійного уривка? Боже Слово заохочує нас аналізувати життя відданих Божих служителів та наслідувати їхню віру (Євреїв 13:7). Тому розгляньмо приклад пророка Іллі.

Довге протистояння

Більшу частину життя Ілля з болем спостерігав, як правдиве поклоніння Єгові занепадало. В Ізраїлі точилося довге протистояння між правдивою та фальшивою релігією, між поклонінням Богу Єгові та поклонінням язичницьким богам сусідніх народів. Саме за часу Іллі фальшиве поклоніння перемагало.

Цар Ахав одружився з Єзавеллю, дочкою сидонського царя. Єзавель прагнула запровадити поклоніння Ваалові в ізраїльському краї та викоренити віру в Єгову. Ахав відразу попав під її вплив. Він збудував храм та жертовник Ваалу і навіть почав брати провід у поклонінні цьому поганському богові. Тож він сильно зневажив Єгову (1 Царів 16:30—33) *.

Чому поклоніння Ваалові було таким огидним? Тому що через нього багато ізраїльтян відвернулися від правдивого Бога. Також поклонники Ваала були дуже розбещеними й жорстокими. У їхньому храмі займались проституцією, влаштовували сексуальні оргії і навіть приносили в жертву дітей. Єгова послав Іллю, аби той попередив Ахава, що в краї настане посуха і триватиме доти, доки Божий пророк не оголосить про її кінець (1 Царів 17:1). Пройшло кілька років. Ілля весь цей час не з’являвся перед Ахавом. І ось він попросив царя зібрати ізраїльтян та поклонників Ваала на горі Кармел.

 А чого ми можемо навчитися з тих давніх часів? Дехто, ймовірно, вважає, що історія про Ваала не є актуальною, бо сьогодні немає присвячених йому храмів та жертовників. А втім, ця розповідь містить цінні уроки і для нас (Римлян 15:4). Слово «Ваал» означає «власник» чи «господар». Звертаючись до ізраїльського народу, Єгова називає себе їхнім Мужем і Творцем, тобто власником і господарем (Ісаї 54:5). Але люди і тепер служать багатьом господарям, тільки не Всемогутньому Богові. Наприклад, для багатьох богом є гроші, кар’єра, розваги, сексуальні втіхи тощо (Матвія 6:24; Римлян 6:16). Усе те, чим займались поклонники Ваала, процвітає і нині. Тому роздуми про події того часу допоможуть нам мудро вибрати, кому служити.

«Чи довго ви будете скакати на двох галузках?»

З вершин гори Кармел можна побачити чудові краєвиди Ізраїлю — внизу розкинулася Кішонська долина, трохи далі Велике (Середземне) море, а на обрії з північного боку Ліванські гори *. Проте в той вирішальний день усе це виглядало досить похмуро. Ту колись родючу землю Єгова дав нащадкам Авраама, але тепер її огортала наче смертоносна пелена. Через нерозсудливість Божого народу вона була спалена безжалісним сонцем! Коли зібрався увесь народ, Ілля промовив: «Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!» (1 Царів 18:21).

А що означали слова Іллі «скакати на двох галузках»? Ізраїльтяни не розуміли, що їм треба зробити вибір — або поклонятися Єгові, або поклонятися Ваалу. Вони вважали, що можна, виконуючи огидні ритуали, задобряти Ваала і в той же час мати прихильність Бога Єгови. Можливо, вони міркували, що Ваал благословляє їхні стада та врожаї, а Єгова військ захищатиме їх у війнах (1 Самуїла 17:45). Ізраїльтяни, так само як багато людей сьогодні, забули одну важливу істину — Бог Єгова не буде ділити своєї слави з іншими богами. Він вимагає виключної відданості. А якщо його служителі захочуть догоджати ще якомусь богові, Він не прийме такого поклоніння, бо це ображає Його (Вихід 20:5).

Ізраїльтяни скакали на двох галузках, і їх можна прирівняти до людини, яка намагалась йти відразу двома стежками. На жаль, таку ж помилку чинить багато хто й тепер, дозволяючи різним «ваалам», тобто господарям, витісняти з їхнього життя служіння Богові. Ілля дав невірним ізраїльтянам чітку і зрозумілу пораду, яка допоможе нам перевірити себе і зробити, якщо необхідно, певні зміни.

Хто є правдивим Богом

Коли всі зібралися, Ілля запропонував присутнім пересвідчитися, хто служить правдивому Богові. Священики Ваала мали встановити жертовник, покласти на нього жертву та молитись до свого бога, щоб він послав вогонь. Те саме мав зробити Ілля. Він проголосив: «Станеться, той Бог, що відповість огнем,— Він Бог!». Ілля добре знав, як усе закінчиться. Його віра в Єгову була настільки міцною, що він дозволив пророкам Ваала молитися першими. Тож вони вибрали бичка на жертву і звернулись до Ваала * (1 Царів 18:24, 25).

 Хоча в наш час не відбуваються чудеса, все ж Бог Єгова не змінився. Ми можемо цілковито довіряти йому, як це робив Ілля. Наприклад, коли люди не погоджуються з певними біблійними вченнями, не біймося дозволити їм пояснити свої переконання. Подібно до Іллі, чекаймо на правдивого Бога, і він допоможе нам. Як це робити? Ніколи не покладаймось на себе, а на Боже натхнене Слово, котре корисне «для виправлення» (2 Тимофія 3:16).

Пророки Ваала зробили все, як сказав Ілля, і стали звертатися до свого бога: «Ваале, почуй нас!» Проходили хвилини, години, та «не було ані голосу, ані відповіді». Опівдні Ілля став насміхатися з них. Він саркастично жартував, кажучи, що Ваал занадто зайнятий і не може відповісти на їхні молитви або відлучився кудись чи спить і йому важко прокинутись. «Кличте голосом сильнішим»,— заохочував Ілля тих шахраїв. Ілля знав, наскільки обманливим було поклоніння цьому фальшивому богу, тому хотів, щоб Божий народ теж побачив це (1 Царів 18:26, 27).

Поклонники Ваала не зупинялися і ще з більшим запалом стали «кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров». Але це не приносило жодних результатів! «Не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху» (1 Царів 18:28, 29). Отож усі зрозуміли, що немає ніякого Ваала. Це була вигадка Сатани, придумана для того, щоб відвернути людей від Єгови. Як колись, так і тепер той, хто обирає собі іншого господаря, а не Єгову, зазнає розчарування та сорому (Псалом 25:3; 115:4—8).

Єгова — живий Бог

Під вечір прийшла черга Іллі. Він відбудував жертовника для Єгови, який зруйнували вороги правдивого поклоніння. Ілля використав для жертовника 12 каменів. Очевидно, десятиплемінному царству Ізраїля це нагадало, що Закон був даний усім 12 племенам, тому його й далі потрібно дотримуватись. Потім Ілля поклав жертву і залив усе водою, яку взяв, можливо, з поблизького Середземного моря. Він навіть викопав рів довкола жертовника і також наповнив його водою. Отже, Ілля дав усі шанси пророкам Ваала, бо знав, хто є правдивим Богом, і був упевнений в Єгові (1 Царів 18:30—35).

Коли Ілля все приготував, то став молитися. Його молитва була дуже простою, але вона виявляла, що для нього є насправді важливим. Передусім він прагнув, щоб усі зрозуміли: «Ізраїлів Бог» — це Єгова, а не Ваал. Також Ілля хотів, аби кожен знав, що він — всього лиш слуга Єгови, а вся слава належить правдивому Богові. Крім того, Ілля довів, що по-справжньому дбає про свій народ і хоче, аби Єгова обернув «їхнє серце назад» (1 Царів 18:36, 37). Ілля і далі любив їх, хоча вони накоїли багато біди через свою невірність. Нехай наші молитви теж свідчать, що ми прагнемо освячувати Боже ім’я, що ми є смиренними і співчутливими до тих, хто потребує допомоги.

Перш ніж Ілля помолився, народ був в очікуванні: вони хотіли знати, чи Єгова є теж вигаданим, як і Ваал. Але після молитви все стало очевидним. У Біблії говориться: «І спав Господній огонь, та й пожер цілопалення, і дрова, і каміння, і порох, і вилизав воду, що в рові» (1 Царів 18:38). Яке ж диво! А як на це зреагували люди?

 Кожен почав вигукувати: «Господь [Єгова] — Він Бог!» (1 Царів 18:39). Народ побачив, хто є правдивим Богом. Однак цим людям все ще бракувало віри. Після такого чуда було не достатньо лише визнати, що Єгова — правдивий Бог. Ілля попросив виявити свою віру на ділі. Він сказав їм зробити те, що вони мали зробити вже багато років тому. Згідно з Божим Законом, треба було конче знищити всіх фальшивих пророків та ідолопоклонників (Повторення Закону 13:6—10). Священики Ваала стали Божими ворогами, бо свідомо чинили опір Його намірам. Хіба вони заслуговували милосердя? А чи виявляли вони милосердя до невинних дітей, яких живими приносили в жертву Ваалові? (Приповістей 21:13; Єремії 19:5). Звичайно, що ні. Тому Ілля наказав їх стратити, і цей наказ було негайно виконано (1 Царів 18:40).

Деякі сучасні критики з осудом ставляться до подій, які відбулися на горі Кармел. Інші побоюються, що події тих часів спонукають релігійних фанатиків до насилля в ім’я релігії. На жаль, сьогодні надто багато таких вороже налаштованих релігійних груп. А втім, Ілля не був фанатиком. Єгова послуговувався ним, щоб встановити справедливість. Крім того, правдиві християни знають, що вони не можуть вбивати злих людей, як це зробив Ілля. Христос дав чітке керівництво для своїх послідовників, сказавши Петрові: «Вклади меча назад у його місце, бо кожен, хто візьме меча, від меча й загине» (Матвія 26:52). У майбутньому саме через свого Сина Єгова встановить справедливість по всій землі.

Кожен християнин має виявляти віру в Бога (Івана 3:16). Пророк Ілля показав, як це можна робити. Він був цілковито відданий Єгові та заохочував до цього інших. Ілля сміливо викривав фальшиву релігію, за допомогою якої Сатана відвертав людей від правдивого Бога. Цей пророк в усьому покладався на Єгову, а не на себе. Тож наслідуймо його чудовий приклад!

[Примітки]

[Вставка на сторінці 20]

Той, хто обирає собі іншого господаря, а не Єгову, зазнає розчарування.

[Ілюстрація на сторінці 21]

«Єгова — Він Бог!»