МАЙЖЕ 2000 років тому помер невинний чоловік. Це сталося в день єврейської Пасхи 33 року н. е. Тим чоловіком був Ісус з Назарета, який віддав своє життя заради цілого людства. Багатьом добре відомі слова з Біблії: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16).

Хоча люди і знають ці слова, не всі розуміють їхнє значення. Дехто запитує: «Чому нам потрібна жертва Христа? Як загибель однієї людини може врятувати все людство від смерті?» Біблія дає на ці запитання чіткі відповіді.

Існує думка, що люди були створені для того, аби тут, на землі, зазнати різних випробувань, іноді відчути щастя, померти та відійти у ліпший світ. Якщо це справді так, то виходить, що смерть була частиною Божого наміру. Однак Біблія показує, чому насправді люди помирають: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Римлян 5:12). Отож причиною смерті людей є гріх. А хто той чоловік, через якого на всіх людей поширилися наслідки гріха?

Як зазначає енциклопедія «Уорлд бук», більшість науковців вірить, що всі люди мають спільне походження. Згідно з Біблією, люди походять від «одного чоловіка». У Буття 1:27 говориться: «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». Звідси видно, що перша людська пара — це вінець усього творива Всемогутнього Бога.

У книзі Буття розповідається про життя першої людської пари. Але там не сказано, що Бог мав намір, аби люди  помирали. Вони могли померти лише в разі непослуху (Буття 2:16, 17). Бог хотів, щоб люди завжди були щасливі, здорові й вічно жили на чудовій райській землі. Творець не хотів, аби люди старіли, страждали і помирали. Тож чому смерть запанувала над усіма людьми?

У третьому розділі книги Буття розповідається, як перша людська пара свідомо не послухалася свого Життєдавця, Бога Єгову. Тому Бог виконав свій вирок, про який попередив заздалегідь. Він сказав чоловікові: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Як і пообіцяв Бог, двоє неслухняних людей зрештою померло.

Але наслідки непослуху вплинули не тільки на першу пару. Цей гріх позбавив вічного життя і їхніх нащадків. Коли Бог створив Адама і Єву, то сказав їм: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Буття 1:28). Єгова мав намір, щоб нащадки Адама і Єви також втішалися чудовим життям. Вони мали бути щасливими і ніколи не помирати, а з часом заселити цілу землю. Але їхній прабатько Адам, тобто той «один чоловік», продав їх у рабство гріха, а отже, і смерті. Апостол Павло, який теж був нащадком Адама, писав: «Я — тілесний, проданий у рабство гріха» (Римлян 7:14).

Так само як вандали нищать цінні твори мистецтва, Адам своїм гріхом завдав величезної шкоди Божому твориву — людям. Тому нащадки Адама живуть, народжують дітей, але зрештою помирають. У Біблії пояснюється, що «проступок одного чоловіка приніс багатьом смерть» (Римлян 5:15). Хвороби, похилий вік, схильність чинити неправильне і смерть — усе це жахливі наслідки, яких зазнають Адамові потомки через його непослух.

У листі до християн в Римі апостол Павло писав про жалюгідний стан недосконалої людини, а також про свою важку боротьбу зі схильністю до гріха.  Павло каже: «Нещасна я людина! Хто врятує мене від тіла, яке веде мене до такої смерті?» Яке ж доречне запитання! Хто визволить Павла та всіх інших людей від рабства гріха і смерті? Павло сам дає відповідь: «Нехай линуть подяки Богові через Ісуса Христа, нашого Господа» (Римлян 7:14—25). Наш Творець подбав про те, аби його Син, Ісус Христос, визволив нас з цього жахливого рабства.

Ось як Ісус пояснив свою роль у визволенні людства з рабства гріха: «Син людський прийшов... дати душу [«життя», «Новий Заповіт сучасною мовою»] свою як викуп за багатьох» (Матвія 20:28). Як саме Ісусове життя стало викупом? І що його смерть принесла людству?

У Біблії сказано, що Ісус є безгрішний і «відділений від грішників». Протягом свого життя він досконало слухався Божого Закону (Євреїв 4:15; 7:26). Тож Ісус, на відміну від Адама, помер не через гріх чи непослух (Єзекіїля 18:4). Божа воля полягала у тому, щоб спасти людство від гріха і смерті. Ісус добровільно прийшов на землю і віддав своє життя «як викуп за багатьох». Він виявив найбільшу любов і «зазнав смерті, скуштувавши її заради кожної людини» (Євреїв 2:9).

Життя Ісуса, яке він віддав у жертву, було таким же досконалим, як і життя Адама до гріхопадіння. А що Ісусова смерть принесла людству? Єгова прийняв Ісусову жертву «як відповідний викуп за всіх» (1 Тимофія 2:6). Справді, Ісусове життя було дуже цінним, адже завдяки йому Бог викупив людей від рабства гріха і смерті.

Біблія неодноразово згадує про цей величний вияв любові Творця. Павло нагадав християнам, що їх «куплено за високу ціну» (1 Коринфян 6:20; 7:23). Петро писав, що Бог відкупив християн від смерті не сріблом або золотом, а кров’ю свого Сина (1 Петра 1:18, 19). Отже, Єгова завдяки викупній жертві Христа звільнив людство від вічної смерті.

Апостол Іван писав: «Він [Ісус Христос] є жертвою примирення за наші гріхи, і не тільки за наші, а й за гріхи цілого світу» (1 Івана 2:2). Як бачимо, з жертви Христа можуть скористати всі люди. Чи це означає, що кожен автоматично  отримає благословення від цього безцінного дару? Ні. Згадаймо приклад, наведений у попередній статті. Рятувальники спустили до шахтарів кліть, але кожен мусив сам забратися в неї. Так само і той, хто хоче скористати з викупної жертви Христа, повинен докладати необхідних зусиль.

А яких зусиль ми повинні докласти? В Івана 3:36 сказано: «Хто вірить у Сина, той має вічне життя. Хто ж Сина не слухається, той життя не побачить, і на ньому перебуває гнів Божий». Бог вимагає, щоб ми вірили в Христову жертву. Але і цього не достатньо. «Якщо ми завжди виконуємо його [Ісусові] заповіді, то знаємо, що пізнали його» (1 Івана 2:3). Отож для того, аби мати спасіння від гріха і смерті, потрібно вірити в Христову жертву і виконувати його заповіді.

Як можна виявляти віру в Христову жертву? Одна з можливостей — відзначати Спомин смерті Ісуса, адже цим ми покажемо свою вдячність за викуп. Перед смертю Ісус, передаючи хліб і вино своїм вірним апостолам, сказав: «Чиніть це на спомин про мене» (Луки 22:19). Свідки Єгови дуже дорожать близькими стосунками з Божим Сином і слухаються його наказу. Цього року Спомин смерті Ісуса Христа буде відзначатися 22 березня, в суботу, після заходу сонця. Ми сердечно запрошуємо усіх на це спеціальне зібрання. Місцеві Свідки Єгови повідомлять вас про час і місце проведення цієї урочистості. Під час відзначання Спомину ви більше дізнаєтесь про те, як завдяки Христовій жертві звільнитись від наслідків Адамового гріха.

Небагато людей цінує такий величний вияв любові Творця і Його Сина. Але ті, хто виявляє віру в жертву Ісуса, по-справжньому щасливі. Апостол Петро писав до співхристиян: «Ви... вірите в нього [Ісуса] й безмежно радієте невимовною і величезною радістю, будучи впевнені, що завдяки вірі отримаєте нагороду — спасіння ваших душ» (1 Петра 1:8, 9). Любов до Ісуса Христа й віра в його викупну жертву зробить ваше життя щасливим і дасть вам надію на визволення від гріха і смерті.