Як справитися з горем

«Зачали всі сини його [Якова] та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: “У жалобі зійду я до сина мого до шеолу [могили]”. І плакав за ним його батько» (БУТТЯ 37:35)

 ПАТРІАРХ Яків гірко оплакував смерть сина. Він думав, що побиватиметься за ним до кінця свого життя. Подібно до Якова, вам теж може здаватись, що біль втрати ніколи не мине. Чи це свідчить про брак віри в Бога? Аж ніяк!

Біблія говорить, що Яків мав сильну віру, і ставить цього чоловіка у приклад поряд з його дідусем Авраамом та батьком Ісаком (Євреїв 11:8, 9, 13). І недаремно, адже одного разу Яків навіть боровся цілу ніч з ангелом, щоб отримати Боже благословення (Буття 32:25—31). Безумовно, він був глибоко відданий Богові. Як же пояснити розпач Якова? Річ у тім, що туга за померлим зовсім не свідчить про слабку віру. Така реакція на смерть дорогих нам людей є природною.

Біль втрати

Жалоба за померлим може виявлятись по-різному. Багатьох найбільше гнітить глибокий душевний біль. Ось приклад Леонардо, якому було лише 14 років, коли його батько раптово помер від серцево-легеневої недостатності. Леонардо ніколи не забуде, як тітка повідомила страшну новину. Спочатку він відмовлявся вірити. На похороні хлопець бачив батька в труні, але все видавалося йому нереальним. Приблизно півроку Леонардо не міг плакати. Він часто помічав, що чекає на батька з роботи. І тільки через рік Леонардо повністю усвідомив, що сталося. Тоді він відчув жахливу пустку. Багато речей і ситуацій нагадували йому, що батька більше немає. Наприклад, хлопець відчував біль втрати, коли повертався у порожній дім. Іноді він просто не міг стримуватись і гірко плакав. Як же йому бракувало батька!

Приклад Леонардо свідчить, що журба за померлим буває дуже сильною. Однак вона не триває вічно. Звичайно, щоб змиритися з втратою, потрібен час. І душевна травма, подібно до серйозних тілесних ран, загоюється не відразу. Це може тривати місяцями, роками, а то й довше. Проте нестерпний біль, який ви відчуваєте на початку, з часом зменшиться, і життя вже не буде здаватися таким похмурим та беззмістовним.

А втім, оплакування вважається необхідною умовою емоційного одужання і допомагає рідним померлого звикнути до нової ситуації. Їм потрібно навчитися жити без близької людини, після смерті якої утворюється пустка. Тому, щоб відчути полегшення, треба дати вихід горю. Звичайно, не всі люди сумують однаково. Але можна з упевненістю сказати, що стримування гнітючих почуттів шкодить емоційному, фізичному і психічному здоров’ю. Як же виявляти свою журбу? Деякі практичні поради можна знайти в Біблії *.

 Як подолати горе

Багато людей, котрі втратили близьких, відчували полегшення, розмовляючи про своє горе з іншими. Біблія розповідає про Йова, у якого загинули всі десятеро дітей і який зазнав чимало інших лих. Ось що він сказав: «Життя моє мені набридло! Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї» (Йова 1:2, 18, 19; 10:1, Хом.). Зверніть увагу, що Йов прагнув вилити свій смуток. Як він це робив? Сам Йов каже: «Говоритиму».

Паулу, в якого померла мати, зауважує: «Коли я розмовляв про маму, мій біль вщухав». Ви теж відчуєте певне полегшення, виливаючи свої почуття близькому другові (Приповістей 17:17). Йон після смерті матері попросила співхристиян частіше до неї приходити. Вона пригадує: «Розмови з іншими приносили мені розраду». Спробуйте висловити свої переживання, поділившись ними зі співчутливою людиною, і ви побачите — вам стане легше.

Деяким людям важко розповісти про свої почуття, однак вони можуть про них написати. Це також приносить полегшення. Наприклад, Давид після смерті Саула і Йонатана склав жалобну пісню, в якій вилив увесь свій смуток. Ця пісня навіть увійшла до Біблії і міститься у Другій книзі Самуїла (2 Самуїла 1:17—27).

Ще одна можливість полегшити біль втрати — це виплакатися. Біблія говорить: «Для всього свій час, і... час плакати» (Екклезіяста 3:1, 4). Безумовно, коли помирає близька людина, настає «час плакати». Не потрібно соромитись сліз. Біблія неодноразово згадує, як вірні чоловіки і жінки плакали, виявляючи своє горе (Буття 23:2; 2 Самуїла 1:11, 12). У ній також сказано, що «з очей Ісуса покотилися сльози», коли помер його друг Лазар (Івана 11:33, 35).

 Подолати біль втрати нелегко, адже гнітючі почуття можуть накочуватись на вас, наче хвилі. Пам’ятайте, вам не слід соромитися своїх сліз. Багато відданих Богу людей побачили, що сум за померлим допомагає повернутись до нормального життя.

Наближайтесь до Бога

Біблія закликає: «Наблизьтесь до Бога — і він наблизиться до вас» (Якова 4:8). Одна з можливостей це робити — звертатися до нього з молитвою. Цінність молитви є незрівнянною! Боже Слово запевняє: «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає» (Псалом 34:19). Воно також каже: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає» (Псалом 55:23). Як вже говорилося раніше, багатьом допомагає розмова з близьким другом. А розмова з Богом тим більше принесе розраду, адже він обіцяє потішати наші серця (2 Фессалонікійців 2:16, 17).

Паулу, згаданий вище, поділився: «Коли я більше не міг справлятися з горем і зносити біль, я клякав на коліна та молився. Я благав Бога допомогти».  Молитви принесли Паулу велике полегшення. Ви теж можете переконатись, що «Бог усілякої потіхи» відповідає на наполегливі молитви і дає сил та мужності зносити горе (2 Коринфян 1:3, 4; Римлян 12:12).

Надія на воскресіння

Ісус сказав: «Я — воскресіння і життя. Хто вірить у мене, той, навіть якщо й помре, оживе» (Івана 11:25). У Біблії говориться, що померлі повернуться до життя *. Коли Ісус жив на землі, він показав, що може воскрешати померлих. Одного разу він оживив 12-річну дівчинку. Що відчули її батьки? Вони «прийшли у великий захват» (Марка 5:42). У майбутньому небесний Цар, Ісус Христос, воскресить незліченну кількість людей. Вони житимуть на землі в умовах миру та праведності (Дії 24:15; 2 Петра 3:13). Уявіть собі, в якому захваті будуть ті, хто зустрічатиме своїх рідних!

Клодеті, яка втратила сина в авіакатастрофі, причепила його фотографію на холодильник. Кожного разу, коли жінка дивиться на Ренато, вона каже собі: «Я побачу його після воскресіння». Леонардо часто уявляє, як в обіцяному Богом новому світі воскресне його батько. Для Клодеті і Леонардо, як і для багатьох інших людей, надія на воскресіння є джерелом справжньої потіхи. Вона може стати потіхою і для вас.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

«Бог усілякої потіхи»

«Благословенний хай буде Бог і Батько нашого Господа Ісуса Христа — Батько глибокого співчуття та Бог усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3).

Цей біблійний вірш показує, що Бог Єгова може допомогти своїм вірним служителям знести труднощі і будь-яке горе. Нерідко він це робить через друзів або родичів, які поділяють їхні релігійні переконання.

Леонардо, який втратив батька, пригадав випадок, коли Бог зміцнив і потішив його. Якось він повернувся додому і усвідомив, що там нікого немає. Хлопець почав гірко плакати. Він пішов до поблизького парку, сів на лавку і знову заридав. Леонардо благав Бога про допомогу. Раптом неподалік зупинився фургон, і хлопець помітив, що за кермом сидить його одновірець. Розвозячи товари, він помилково заїхав не на ту вулицю. Коли Леонардо його побачив, то відчув полегшення.

Одного разу чоловік, в якого померла дружина, почувався дуже самотнім і пригніченим. Він сильно плакав, і життя видавалося йому безнадійним. Удівець молив Бога дати йому сил. Аж ось задзвонив телефон — це була його онука. Чоловік пригадує: «Нашої короткої розмови вистачило, щоб я відновив внутрішній спокій. Жодного сумніву: її дзвінок був відповіддю на мою молитву».

 [Рамка на сторінці 9]

Потішайте інших

«[Бог] потішає нас у всіх лихах, щоб ми у свою чергу потішали тих, хто теж страждає, ділячись з ними тією потіхою, яку самі отримуємо від Бога» (2 Коринфян 1:4).

Багато правдивих християн на власному досвіді переконались у правдивості цих слів. Отримавши потіху після втрати близьких, вони відчули, що самі можуть потішити і підбадьорити тих, хто сумує за померлим.

Розгляньте приклад Клодеті. Вона регулярно відвідує людей, щоб розповідати їм про біблійні вчення. Ще до смерті свого сина Клодеті приходила до однієї жінки, в якої помер від лейкемії син. Жінці подобалось таке спілкування, однак їй здавалося, що Клодеті ніколи повністю не зрозуміє її болю. Але невдовзі після того, як загинув син Клодеті, жінка сама її відвідала. Вона хотіла побачити, чи Клодеті досі зберігає віру в Бога. Жінка була вражена, коли зрозуміла, наскільки сильною є віра Клодеті. Тепер Клодеті регулярно вивчає з цією жінкою Біблію і та черпає велику потіху з Божого Слова.

Коли помер батько, Леонардо вирішив вивчити мову жестів. Він хотів ділитися з людьми, які не чують, доброю новиною з Біблії. Леонардо помітив, що бажання допомагати таким людям принесло користь також і йому. Він каже: «Прагнення розповідати про Бога людям з вадами слуху допомогло мені справлятися зі своїм горем. Я приділяв цій справі багато часу та зусиль. Мій смуток обернувся на радість, коли охрестилася перша людина, з якою я вивчав Біблію. Відколи помер батько я не відчував більшого щастя!» (Дії 20:35).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Ви відчуєте полегшення, розмовляючи про свої почуття з іншими

[Ілюстрація на сторінці 6]

Виразити свій біль можна на письмі

[Ілюстрація на сторінці 6]

Читаючи про надію на воскресіння, ви черпатимете справжню потіху

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Ісус обіцяв воскресити всіх, хто виявляє, що вірить у нього