Наслідуймо їхню віру

Вона «зберегла всі ті слова у своєму серці»

ВАГІТНА Марія вже багато годин їхала верхи на ослі. Можна собі уявити, як їй було незручно. Попереду, ведучи тварину, повільно йшов Йосип. Сім’я прямувала до Віфлеєма. Марія знову відчула, як у її животі ворушиться дитина.

Молода жінка була на останньому місяці вагітності. Уривок з Луки 2:5 в перекладі Куліша влучно описує Марію, кажучи, що вона «була тяжка». Коли подружжя минало одне поле за іншим, дехто з землеробів, припинивши орати чи сіяти, мабуть, дивувався: «Куди це їде жінка в такому стані?» І справді, що спонукало Марію вирушити з рідного Назарета в далеку подорож?

Кілька місяців раніше ця молода єврейська дівчина отримала унікальне завдання. Вона мала виносити й народити Божого Сина, який стане Месією (Луки 1:35). Коли підходила пора народжувати, Марія мусила вирушити в подорож, під час якої її віра неодноразово випробовувалась. Подивімося, що допомогло Марії залишитися духовно міцною.

Дорога до Віфлеєма

Подорожувати довелось не тільки Йосипу і Марії. Оскільки Цезар Август постановив зробити перепис населення, багато інших людей мали зареєструватися в містах, з яких походили. «Пішов, звичайно, і Йосип з галілейського міста Назарета в Юдею, у Давидове місто Віфлеєм, бо походив з дому й родини Давида» (Луки 2:1—4).

Цезар видав свій наказ не випадково. За сім століть до того в одному біблійному пророцтві говорилося, що Месія народиться у Віфлеємі. Місто з такою назвою лежить лише за 11 кілометрів від Назарета. Однак у пророцтві точно вказувалось, що Месія мав з’явитись на світ у «Віфлеємі-Єфраті» (Михея 5:1). Якщо їхати сучасною, прокладеною через горби дорогою від Назарета до цього невеличкого села, що на півдні, то доведеться подолати 150 кілометрів. Саме туди вирушив Йосип. Він та його дружина належали до нащадків царя Давида, який народився в цьому Віфлеємі.

Чи підтримає Марія рішення Йосипа вирушити в дорогу? Така подорож була б для неї важкою. Очевидно, починалася осінь. Посушлива пора поступово підходила до кінця, і могли випадати несильні дощі. Дорога була нелегкою також через те, що Віфлеєм лежить на висоті понад 770 метрів над рівнем моря. Отже Марії та Йосипу наприкінці кількаденної подорожі довелося б підніматись угору, що було дуже виснажливим. Це також вимагало би більше часу з огляду на те, що Марії в її стані треба частіше відпочивати. Їй, мабуть, найбільше хотілося залишитись удома з сім’єю і друзями, які допомагали б під час пологів. Безумовно,  щоб вирушити в таку дорогу, Марії потрібно було мати неабияку сміливість.

І все ж таки, як пише Лука, Йосип пішов «щоб записатися з Марією». Лука також згадує, що Марія «на той час уже стала його [Йосипа] дружиною» (Луки 2:4, 5). Те, що Марія була вже одружена з Йосипом, великою мірою впливало на її рішення. Вона вважала свого чоловіка головою сім’ї, у тому числі в питаннях поклоніння. Марія була готова виконувати роль помічниці, яку Бог відвів дружинам, і підтримувати рішення Йосипа *. Отже, слухняність допомогла Марії прийняти можливе випробування віри.

Чи були ще інші причини, з яких Марія вирушила у подорож? Чи знала вона пророцтво про те, що Месія має народитися у Віфлеємі? Логічно припустити, що так. Хоча прямо Біблія про це не говорить, однак у ній згадується, що про місце народження Месії добре знали як релігійні провідники, так і простий народ (Матвія 2:1—7; Івана 7:40—42). До того ж Марія була обізнана з Писанням (Луки 1:46—55). Та хоч би що спонукало її зважитись на цю подорож — послух чоловікові, наказ цезаря, пророцтво Єгови чи все разом,— Марія подала нам чудовий приклад. Єгова дуже цінує смирення і слухняність своїх слуг, як чоловіків, так і жінок. Сьогодні, коли більшість людей перестали вважати покірність моральною чеснотою, Маріїн приклад є орієнтиром для всіх відданих служителів Бога.

Народження Христа

Побачивши Віфлеєм, Марія, мабуть, зітхнула з полегшенням. Подружжя минало гаї оливкових дерев (врожай оливок збирали в останню чергу). Цілком імовірно, що, підіймаючись схилами пагорбів, Йосип і Марія роздумували про історію цього невеликого селища. Воно було настільки непримітним, що, як писав пророк Михей, його навіть не рахували серед Юдиних міст. Проте за тисячі років до того у ньому народилися Боаз, Ноомі, а згодом і Давид.

Коли Йосип з Марією прибули в село, там було повно людей, які теж прийшли записатися. Через це в заїзді для подружжя вже не знайшлося місця *. Не маючи іншого вибору, вони зупинились у стайні. Можна собі уявити хвилювання Йосипа, коли його дружина відчула незнаний досі біль, який з часом посилився. Саме тут, у цьому дуже невідповідному місці, почались пологи.

Мабуть, кожна жінка може поспівчувати Марії. Ще за 4000 років до того Єгова передрік, що через успадкований гріх жінки відчуватимуть пологові болі (Буття 3:16). Немає підстав вважати, що Марія була винятком. Лука не описує подробиць її страждань, а просто каже: «Вона народила сина, свого первістка» (Луки  2:7). На світ з’явилася перша з принаймні семи дітей Марії (Марка 6:3). Проте ця дитина відрізнялась від усіх інших. Хлопчик був не просто первістком Марії, а єдинородним Сином самого Бога Єгови. Біблія каже, що Божий Син був «народжений першим з усього створіння» (Колосян 1:15).

Описуючи цю подію, Лука згадує подробицю, яка тепер привертає увагу багатьох людей: «Сповила його й поклала в ясла» (Луки 2:7). Різдвяні вистави, шопки й картини зображають народження Ісуса в надто сентиментальному світлі. Однак спробуймо уявити, що це насправді означало. Немовля поклали в ясла — місце, куди свійським тваринам накладали корм. Тож сім’я ночувала в стайні, де навряд чи були належні санітарні умови та свіже повітря. Хто погодився б народжувати в такому місці, якби був інший вибір? Більшість батьків бажають своїм дітям тільки найкращого. Наскільки ж сильніше Марія з Йосипом хотіли забезпечити Божого Сина всім необхідним!

Втім молоді батьки не піддалися відчаю, вони робили все, що могли за таких обставин. Наприклад, Марія ніжно піклувалась про немовля, сповивши його та вклавши в ясла спати. Вона подбала, щоб йому було тепло і затишно. Марія не піддавалась хвилюванням через незручності і старалась якнайкраще доглядати за немовлям. Йосип і Марія також розуміли, що найважливіше було подбати про духовний добробут дитини (Повторення Закону 6:6—8). Нині мудрі батьки, виховуючи дітей у бездуховному світі, беруть з них приклад.

Візит пастухів

Раптом мирну сцену порушив якийсь гамір. У стайню вбігли пастухи, прагнучи побачити сім’ю, а особливо немовля. Ці чоловіки були дуже схвильовані, і їхні обличчя сяяли від радості. Вони спустилися з пагорбів, на яких пасли свої отари *. Пастухи розповіли здивованим батькам про неймовірну подію, яка з ними трапилась. Несподівано посеред ночі їм з’явився ангел. Довкола засяяла слава Єгови, і ангел сказав, що у Віфлеємі щойно народився Христос, або Месія. За словами ангела, пастухи могли побачити цю дитину: вона мала лежати сповитою в яслах. Потім сталося щось навіть ще більш дивовижне — з’явився великий хор ангелів, які співали Єгові хвалу!

Не дивно, що ці смиренні чоловіки одразу побігли до Віфлеєма! Вони дуже зраділи, побачивши новонародженого хлопчика, який лежав саме там, де вказав ангел. Чоловіки не приховували цієї доброї новини, а «розповіли, що́ їм було сказано... І всі, хто слухав пастухів, дуже дивувались цьому» (Луки 2:17, 18). У ті часи релігійні провідники, очевидно, дивились на пастухів з погордою. Але Єгова, безперечно, цінував тих смиренних, вірних чоловіків. Як їхній візит вплинув на Марію?

Звичайно, Марія була дуже втомлена після пологів, проте вона уважно слухала кожне слово. Більш того, вона «зберегла всі ті слова у своєму серці, не раз після того розмірковуючи, що́ вони могли б означати» (Луки 2:19). Ця молода жінка справді вміла глибоко мислити. Марія розуміла важливість вістки від ангела. Її Бог, Єгова, хотів, щоб вона добре усвідомлювала, ким був її син і яку роль він мав відіграти. Отже Марія не лише вислухала ті слова, а й зберегла їх у своєму серці. Вона мала над чим роздумувати протягом майбутніх місяців і років. Це допомогло їй виявляти міцну віру все своє життя.

 Чого можна навчитися з прикладу Марії? На сторінках Божого Слова міститься багато важливих духовних істин. Втім вони не принесуть нам жодної користі, якщо ми не звертатимемо на них уваги. Варто регулярно читати Біблію — не як літературний твір, а як натхнене Боже Слово (2 Тимофія 3:16). До того ж нам, подібно до Марії, слід зберігати в серці духовні істини. Роздумуючи над прочитаним у Біблії, намагаймося побачити, як можна повніше застосовувати поради Єгови. Це живитиме нашу віру.

Підбадьорення в храмі

Як вимагав Мойсеїв закон, на восьмий день після народження хлопчика Марія та Йосип здійснили йому обрізання. За вказівкою ангела вони назвали сина Ісусом (Луки 1:31). Потім, на 40-й день, батьки прийшли з ним до храму в Єрусалимі, що лежав за кілька кілометрів від Віфлеєма. Там вони принесли жертву очищення. Згідно з Законом незаможним сім’ям дозволялося пожертвувати лише двох горлиць чи двох голубів. Йосип з Марією могли соромитись того, що не в стані принести в жертву барана і горлицю, як це робили інші батьки. Але вони, очевидно, побороли такі почуття. Та хоч би як почувалися Йосип і Марія, перебуваючи у храмі, вони дуже підбадьорились (Луки 2:21—24).

Чоловік похилого віку, на ім’я Симеон, сказав Марії слова, які їй також надовго запам’ятались. Симеону було дано обіцянку, що він побачить Месію, перш ніж помре. Святий дух Єгови вказав Симеону на маленького Ісуса як на передреченого Спасителя. Цей літній чоловік попередив Марію про біль, якого вона зазнає одного дня,— її наче прошиє довгий меч (Луки 2:25—35). І хоча це передречення було тривожним, воно, мабуть, допомогло Марії знести горе, яке її спіткало через три десятиліття. Потім маленького Ісуса побачила пророчиця Анна. Вона почала розповідати про нього всім, хто з нетерпінням чекав визволення Єрусалима (Луки 2:36—38).

Як добре, що Йосип і Марія принесли дитину до храму Єгови в Єрусалимі! Це поклало початок добрій звичці, якої Ісус дотримувався усе своє життя,— він регулярно приходив у храм. Під час перебування в домі Єгови Йосип з Марією пожертвували те, що змогли, а також отримали настанови й підбадьорення. Безумовно, коли Марія покидала храм, її віра ще більше зміцнилась, а думки, які вона там почула, закарбувалися в її серці. Марії було над чим розмірковувати і чим ділитися з іншими.

Наскільки ж приємно бачити, як сьогодні батьки наслідують приклад Йосипа та Марії. Свідки Єгови, які мають дітей, регулярно приходять з ними на зібрання. Вони роблять все, що можуть у служінні Богові, та підбадьорюють одновірців. Християнські зустрічі зміцняють їхню віру, додають їм радості і наповнюють духовними істинами, якими вони можуть ділитися з іншими. Ми запрошуємо і вас відвідувати такі зібрання. Тоді ви, подібно до Марії, зміцните свою віру.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Симеон мав честь побачити передреченого Спасителя