Перші християни в грекомовному світі

БІЛЬШІСТЬ людей, яким проповідували християни I століття, розмовляли грецькою мовою. Учні Христа, розповідаючи про свого вчителя, використовували грецький переклад Писань. Грецькою також послуговувались чоловіки, які під натхненням записували Християнські Грецькі Писання. Вони вживали вислови і приклади, легкозрозумілі для людей, котрі перебували під впливом грецької культури. Однак ані Ісус, ані його апостоли, ані письменники Християнських Грецьких Писань не були греками. Усі вони були євреями (Римлян 3:1, 2).

Чому грецька мова відіграла таку важливу роль у поширенні християнства? Як письменникам Християнських Грецьких Писань та місіонерам I століття вдавалося досягати сердець грекомовних людей? І чому нас повинна цікавити ця сторінка стародавньої історії?

Поширення грецької культури

У IV столітті до н. е. Александр Македонський підкорив Перську імперію і захопив чимало інших земель. Щоб об’єднати  завойовані народи, Александр та його наступники активно насаджували грецьку мову й культуру. Так розпочалась епоха еллінізму.

Навіть після того, як Рим захопив Грецію і позбавив її політичної влади, грецька культура продовжувала сильно впливати на сусідні народи. Протягом II—I століть до н. е. римські аристократи захоплювались усім грецьким — мистецтвом, архітектурою, літературою та філософією. Ось чому римський поет і сатирик Горацій написав: «Полонена Греція полонила свого лютого завойовника».

Під пануванням римлян головні міста Малої Азії, Сирії та Єгипту перетворились на осередки грецької культури. Еллінізм, будучи рушійною силою цивілізації, торкнувся кожної сфери життя: від державного управління і законодавства до торгівлі, ремісництва й навіть моди. У більшості грецьких міст зазвичай був гімнасій, де юнаки здобували освіту, а також театр, у якому розігрували вистави на основі грецьких творів.

«Впливу елліністичної культури не могли протистояти також євреї, хоча піддавалися йому повільно та неохоче»,— каже історик Еміль Шурер. Завдяки своїй релігійній ревності юдеї спочатку активно опиралися язичництву, яке було невід’ємною складовою грецької культури. Але згодом воно проникло до багатьох сфер їхнього життя. «Невеликий юдейський край,— зауважує Шурер,— майже з усіх боків оточували території, котрі перебували під впливом еллінізму. Тому, щоб вести торгівлю з сусідами, юдеї були змушені постійно підтримувати з ними зв’язки».

Роль Септуагінти

Чимало євреїв переїжджали і селились по цілому Середземномор’ї. Вони опинялися в містах, де процвітала елліністична культура, а люди говорили грецькою мовою. Єврейські поселенці далі тримались своїх релігійних переконань і щороку подорожували до Єрусалима на свята. Однак з часом багато з них почали забувати єврейську мову *. Тому виникла необхідність перекласти Єврейські Писання на поширену тоді грецьку. Приблизно 280 року до н. е. за це взялися юдейські вчені, очевидно в єгипетській Александрії — важливому центрі елліністичної культури. Завдяки їхнім зусиллям з’явився переклад Септуагінта.

Септуагінта відіграла надзвичайно важливу роль. Цей переклад став ключем, який відкрив скарбницю Єврейських Писань Західному світові. Якби не було Септуагінти, мало хто дізнався би про стосунки Бога з Ізраїлем. Знання про це були б поховані в сувоях, написаних незрозумілою для багатьох мовою, і не могли б посприяти всесвітньому поширенню доброї новини. Саме завдяки грецькій Септуагінті з’явилась можливість передавати знання про Бога Єгову людям різного етнічного походження. З цього перекладу вони дізнавалися про історичне тло й головну ідею Писань. І оскільки грецька була найпоширенішою на той час мовою, вона стала найкращим знаряддям для того, щоб відкрити світу священні істини.

Прозеліти та богобоязливі люди

У II столітті до н. е. чимало єврейських літературних творів вже були перекладені  грецькою, нею писались також нові твори. Це дало можливість язичницьким народам познайомитись з історією та релігією євреїв. За словами істориків, у той період багато язичників «розвинули тісніші зв’язки з єврейськими громадами, беручи участь у їхньому поклонінні та дотримуючись їхніх законів більшою чи меншою мірою» («Історія єврейського народу за часів Ісуса Христа», англ.).

Деякі язичники навіть приймали юдаїзм, обрізуючись і стаючи прозелітами. Інші перейняли певні засади юдаїзму, але не навертались на нього. У грецькій літературі їх часто називали «богобоязливими». Біблія описує Корнилія як «чоловіка побожного», котрий боявся Бога. Подорожуючи Малою Азією та Грецією, апостол Павло зустрів чимало богобоязливих людей, які близько спілкувалися з юдеями. Наприклад, у Пісідійській Антіохії до людей в синагозі Павло звернувся з такими словами: «Мужі ізраїльські та всі, хто боїться Бога» (Дії 10:2; 13:16, 26; 17:4; 18:4).

Тож коли Ісусові учні почали звіщати добру новину в єврейських громадах за межами Юдеї, то здебільшого проповідували людям, які виховувались в елліністичному суспільстві. Ті єврейські громади були благодатним ґрунтом для поширення християнства. Побачивши, що Бог дає надію на спасіння також язичникам, учні зрозуміли — в Божих очах «немає вже ні юдея, ні грека» (Галатів 3:28).

Проповідування грекам

З огляду на релігійні та моральні норми людей з інших народів деякі християни-євреї спочатку неохоче приймали у збір новонавернених язичників. Та зрештою стало очевидно, що Бог готовий прийняти таких людей. Тоді апостоли і старійшини в Єрусалимі постановили, що такі новонавернені повинні стримуватись від крові, блуду та ідолопоклонства (Дії 15:29). Ця вимога була важливою з огляду на вплив грецької культури. На той час греко-римське суспільство перебувало в рабстві «ганебної похоті», а гомосексуалізм став звичайним явищем. Усьому цьому не було місця серед християн (Римлян 1:26, 27; 1 Коринфян 6:9, 10).

Ніхто з християнських місіонерів, котрі у I столітті проповідували серед греків, не був таким відомим, як апостол Павло. Одну зі своїх визначних промов Павло виголосив в Афінах. На її честь біля підніжжя Ареопагу було навіть встановлено бронзову меморіальну дошку. Сьогодні цю дошку можуть побачити всі, хто приїжджає в Афіни. Оповідь про ті давні події міститься в 17-му розділі біблійної книги Дії апостолів. Павло звернувся до своїх слухачів так, як зазвичай звертались грецькі оратори: «Афіняни!» Це, безумовно, допомогло йому заспокоїти натовп, серед якого були представники двох філософських течій — епікурейці та стоїки. Апостол не показував свого роздратування і не критикував вірувань слухачів, натомість він намагався завоювати їхню прихильність. Павло похвалив афінян за їхню побожність. Він згадав про жертовник «Невідомому Богові» і заклав спільну основу, сказавши, що збирається говорити саме про цього Бога (Дії 17:16—23).

Павло досягав сердець слухачів, використовуючи відомі їм поняття. Стоїки могли погодитись з ним у тому, що Бог є Джерелом людського життя, що усі люди походять з однієї раси, що Бог недалеко від нас і що люди залежні від нього. На підтвердження останньої думки Павло  процитував праці поетів-стоїків: Арата («Явища») та Клеанта («Гімн Зевсу»). Епікурейці теж могли багато в чому погодитись з Павлом. Наприклад, вони вважали, що Бог живий і його можна пізнати, що він самодостатній та нічого не потребує від людей і що не живе у збудованих людиною храмах.

Павло вживав терміни, знайомі його аудиторії. Згідно з одним джерелом, слова «світ» (грец. космос), «нащадки», «Божество» також широко використовували грецькі філософи (Дії 17:24—29; 17:29, Огієнко). Це не означало, що Павло збирався поступитися правдою заради того, аби завоювати своїх слухачів. Приміром, у кінці промови він згадав про воскресіння та Божий суд — вчення, з якими ті філософи не погоджувались. І все ж таки Павло викладав свою звістку так, щоб вона зацікавила слухачів, котрі захоплювались філософією.

Багато Павлових листів були адресовані зборам у грецьких містах чи римських колоніях, що перебували під сильним впливом еллінізму. Павло послуговувався плинною та динамічною грецькою мовою. Він влучно використовував поширені в грекомовному суспільстві приклади і поняття. Приміром, він згадав про спортивні змагання, винагороду переможця, вихователя, який супроводжував хлопчика до школи, і багато іншого (1 Коринфян 9:24—27; Галатів 3:24, 25). Хоча Павло охоче вживав такі грецькі терміни, він рішуче засуджував моральні норми та релігійні погляди греків.

Ставати всім для усіляких людей

Апостол Павло усвідомлював: для того щоб ділитися доброю новиною з іншими, він має стати «усім для усіляких людей». Павло казав: «Для юдеїв я став юдеєм, аби придбати юдеїв». А для греків він ставав греком, щоб допомогти їм зрозуміти Божий намір. Павлу це чудово вдавалось, адже він був євреєм, який виріс у місті, котре перебувало під впливом елліністичної культури. У наш час християни теж можуть наслідувати Павла (1 Коринфян 9:20—23).

Нині мільйони людей переїжджають в інші країни й опиняються в чужому культурному середовищі. Докладаючи великих зусиль, місцеві християни за наказом Ісуса намагаються проповідувати їм добру новину про Боже Царство і робити «учнями людей з усіх народів» (Матвія 24:14; 28:19). Християни неодноразово переконуються, що добра новина рідною мовою швидше досягає серця людини.

Ось чому цей щомісячний журнал, повна назва якого «Вартова башта оголошує Царство Єгови», видається 169 мовами, а супутній журнал «Пробудись!» — 81 мовою. Крім того, багато Свідків Єгови, прагнучи ділитися доброю новиною з людьми, які переїхали в їхню місцевість, стараються вивчати інші мови, навіть такі складні, як арабська і китайська. До цього їх спонукує та сама мета, що й перших християн. Про неї гарно сказав апостол Павло: «Я став усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих» (1 Коринфян 9:22).

[Примітка]

[Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Рим

ГРЕЦІЯ

Афіни

АЗІЯ

Антіохія (Пісідійська)

КІЛІКІЯ

СИРІЯ

ЮДЕЯ

Єрусалим

ЄГИПЕТ

Александрія

Кирена

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

[Ілюстрація на сторінці 19]

Септуагінта допомагала поширювати знання про Єгову у I столітті

[Відомості про джерело]

Israel Antiquities Authority

[Ілюстрація на сторінці 20]

Меморіальна дошка біля Ареопагу, встановлена на згадку про Павлову промову