Читачі запитують

Чи Свідки Єгови визнають Старий Завіт?

Свідки Єгови переконані, що Біблія є Божим Словом, і вважають Старий та Новий Завіти її невід’ємними частинами. Проте вони віддають перевагу більш прийнятним назвам цих двох частин: «Єврейські Писання» та «Християнські Грецькі Писання». І це доречно, оскільки єврейська та грецька були основними мовами, якими писались Старий та Новий Завіти відповідно.

Однак чимало людей, котрі сповідують християнство, неохоче приймають Старий Завіт. Вони стверджують, що у Старому Завіті зображено гнівного Бога, який підтримував війни, убивства та інші жорстокі дії. І це начебто суперечить образу сповненого любові, милосердного Бога Нового Завіту. Дехто також заявляє, що оскільки в Старому Завіті говориться переважно про релігію євреїв, він не стосується християн. Але в Повторення Закону 13:1 міститься наказ не додавати нічого до Божого слова і нічого не відіймати від нього. Чи було б правильно, з огляду на це, відкидати приблизно три четвертих Біблії?

Якось у 50 році н. е. християнський апостол Павло, відвідуючи мешканців Фессалонік (Греція), «вів з присутніми обговорення на основі Писань. [Павло] пояснював і доводив з Писань, що Христу необхідно було постраждати і воскреснути з мертвих» (Дії 17:1—3). Деякі його слухачі стали християнами, і згодом апостол похвалив їх: «Ви, почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога» (1 Фессалонікійців 2:13). Тоді з 27 книг Християнських Грецьких Писань існувало, очевидно, тільки Євангеліє Матвія. Тож «Писання», які Павло використовував для своїх доводів, були, безсумнівно, Єврейськими Писаннями.

Письменники Християнських Грецьких Писань цитували з Єврейських Писань аж 320 разів і посилались на них ще кілька сотень разів. Чому? Бо «все, що було написане раніше, написане нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію» (Римлян 15:4). Ці слова запевняють, що той, хто приймає цілу Біблію, отримує велику користь.

Єврейські Писання були основою для створення Християнських Грецьких Писань, які є їхнім логічним продовженням і показують поступове здійснення Божого наміру. Грецькі Писання в жодному разі не применшують цінності Єврейських. Герберт Фармер, професор богослов’я в Кембриджському університеті, стверджує, що Євангелія «неможливо зрозуміти, відкидаючи історію людей старої угоди, описану в Старому Завіті».

Боже Слово не потребує перегляду і виправлень. У той же час «путь праведних — ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня» (Приповістей 4:18). Додавши Християнські Грецькі Писання до біблійного канону, Бог пролив більше світла на виконання свого наміру і при цьому зовсім не применшив цінності Єврейських Писань. Вони теж — «слово Єгови [яке] триває вічно» (1 Петра 1:24, 25).