Гостинність — ознака правдивих християн

СПРАВЖНЯ, сердечна гостинність є характерною рисою правдивих християн. Після того як у свято П’ятидесятниці 33 року н. е. на перших учнів Христа було вилито святий дух, багато новонавернених залишилися в Єрусалимі. Вони хотіли краще зрозуміти добру новину про Царство, перш ніж повернутися додому в різні куточки світу. Християни, які жили в Єрусалимі, виявили до них щиру гостинність. Вони приймали їх у своїх домах і навіть продавали майно, ділячись з ними всім, що мали (Дії 2:42—46). Пізніше апостоли подбали про розподіл їжі серед нужденних вдів-християнок (Дії 6:1—6).

Гостинність є біблійною вимогою для послідовників Христа. Незважаючи на те що в I столітті багато християн зазнало жорстоких переслідувань і дехто з них був пограбований, апостол Павло наказав: «Не забувайте про гостинність» (Євреїв 13:2; 10:34). А Петро показав, що її слід виявляти охоче. Він написав: «Гостинно приймайте одні одних, але при цьому не нарікайте» (1 Петра 4:9; порівняйте 2 Коринфян 9:7). Християни повинні в першу чергу дбати про своїх співвіруючих. Наголошуючи на цьому, Павло закликав: «Чинімо добро всім, а особливо одновірцям» (Галатів 6:10). Гостинність також є однією з важливих вимог для чоловіків, які прагнуть служити наглядачами в християнському зборі (1 Тимофія 3:2; Тита 1:7, 8).

Учень Яків наголошував, що гостинність належить до тих діл, якими виявляється віра. Він говорив: «Якщо брат чи сестра не має у що вдягнутися або ж з дня на день їм не вистачає їжі, а хтось із вас скаже: “Ідіть з миром, грійтесь та їжте досита”, але не дасть необхідного для тіла, то яка користь від цього? Так і віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва» (Якова 2:14—17).

Які благословення приносить гостинність

Спонукуючи виявляти гостинність, Біблія вказує також на благословення, які людина від цього отримує. Апостол Павло писав: «Не забувайте про гостинність, бо завдяки їй декотрі, самі того не усвідомлюючи, прийняли ангелів» (Євреїв 13:2; Буття 19:1—3, 6, 7; Суддів 6:11—14, 22; 13:2, 3, 8, 11, 15—18, 20—22). Ісус Христос вчив важливого принципу: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35).

Матвій Левій влаштував для Ісуса велику гостину, оскільки цінував його служіння. Він був винагороджений за це. Матвій став свідком того, як Ісус вміло відповідав на підступні запитання фарисеїв. Він також мав нагоду почути один з Ісусових захопливих прикладів. Завдяки гостинності Матвія збирачі податків та інші його знайомі отримали нагоду почути добру новину (Луки 5:27—39).

Закхей, спонуканий вірою, виявив гостинність до Ісуса й отримав за це великі благословення. До нього Ісус промовив: «Сьогодні в цю домівку прийшло спасіння» (Луки 19:5—10).

Як поводитись гостям

У стародавні часи до гостей ставилися з особливою пошаною та уважністю. Гості у свою чергу мали дотримуватися певних вимог і поводитись ввічливо. Якщо хтось зраджував або завдавав шкоди людині, яка ділилася з ним своєю їжею, це вважалося одним з найбільш обурливих учинків (Псалом 41:10; Івана 13:18). Гість зневажав би господаря чи інших запрошених, якби зайняв найкраще, або почесне, місце. Право розподіляти місця належало господарю (Луки 14:7—11). Також не слід було зловживати чиєюсь гостинністю, залишаючись у гостях надто довго чи приходячи надто часто (Приповістей 25:17). Варто  згадати, що, коли Ісуса запрошували в гості, він завжди підбадьорював господарів духовно (Луки 5:27—39; 19:1—8). З цієї ж причини Ісус заохочував своїх учнів залишатися в людей, які виявляли їм гостинність, і «не переходити з дому в дім». Учні не повинні були шукати кращого місця, де їм могли запропонувати зручніші умови, більше розваг чи матеріальних речей (Луки 10:1—7; Марка 6:7—11).

Апостол Павло, який чимало подорожував і якому виявляли гостинність багато християн, старався не бути тягарем для інших. Немало часу він працював власними руками і наставляв своїх одновірців: «Якщо хтось не хоче працювати, нехай і не їсть» (2 Фессалонікійців 3:7—12; 1 Фессалонікійців 2:6). Завдяки цьому Павлу було що відповісти на закиди так званих преславних апостолів у Коринфі, які звинувачували його в тому, що він визискував тамтешній збір (2 Коринфян 11:5, 7—10). Павло міг з чистим сумлінням сказати, що звіщав їм добру новину безплатно, хоча, як апостол і Божий служитель, мав право на матеріальну підтримку (1 Коринфян 9:11—18).

Уникайте лицемірної гостинності

У Приповістей 23:6—8 (Хом.) міститься застереження перед нещирою гостинністю: «Не їж хліба із скнарою, на його ласощі не надься, бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці: “Їж, пий!”— він тобі скаже, та його серце не з тобою. Шматок, що з’їв, ти повернеш, і слова твої солодкі втратиш». Людина, яка дає не від щирого серця й очікує отримати щось взамін, є корисливою. Вона може сердечно запрошувати до себе в гості, але мати приховані спонуки. Якщо ви їсте в домі такої людини, вихваляючи її смачні страви і прагнучи скуштувати їх знову, то стаєте певною мірою залежні від неї. Вам буде важко відмовитись виконати якесь її прохання, і ви можете потрапити у складну ситуацію. Тоді ви пожалкуєте, що їли з нею, а приємні слова, якими ви прагнули підкріпити людину духовно і зміцнити вашу дружбу, виявляться марними. (Порівняйте Псалом 141:4).