На все свій час

«Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом»,— говориться в Біблії. Мудрий цар Соломон, який записав ці слова, далі сказав, що є час народжуватись і час помирати, час будувати і час руйнувати, час кохати і час ненавидіти. Підсумовуючи все це, він поставив запитання: «Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?» (Екклезіяста 3:1—9).

ДЕЯКІ люди розуміють ці слова так: Біблія вчить, ніби все в нашому житті визначене наперед. Тобто вони думають, що Біблія підтверджує вчення про долю. Чи це справді так? Оскільки «усе Писання натхнене Богом», то записане в одній частині Біблії не може суперечити записаному в іншій (2 Тимофія 3:16). Тож подивімось, що на цю тему говорить решта Писань.

Час і випадок

Далі Соломон у своїй книзі пише: «Довелось мені бачити під сонцем, що не прудкому добігти щастить, і не мужнім — у битві, і не мудрим — хліб, не розумним — багатство, і не знавцям — благословення». Чому так буває? Тому що, як пояснив цар, «час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

Соломон не мав на увазі, що все в житті визначене долею. Натомість він наголосив, що люди не можуть точно передбачити кінець будь-якої справи, адже «час і випадок панують над усіма». Нерідко людина просто опиняється в потрібному місці у потрібний час або ж, навпаки,— у невідповідному місці у невідповідний час.

Візьмімо, наприклад, твердження Соломона, що «не прудкому добігти щастить». Можливо, ви чули або читали про славнозвісний забіг жінок на 3000 метрів, який відбувся 1984 року на Олімпіаді в Лос-Анджелесі (штат Каліфорнія,  США). Дві учасниці, з Великобританії та США, претендували на золоту медаль. Проте на половині шляху вони зіткнулися між собою. Одна з них впала і зійшла з дистанції, а інша втратила темп і через це фінішувала лише сьомою.

Чи це була доля? Дехто скаже, що так. Але насправді бігунки програли через випадок, який ніхто не міг передбачити. Чи було їхнє зіткнення визначене наперед? Знову ж таки хтось стверджуватиме, що так. Однак коментатори пояснили цей випадок суперництвом між двома сильними спортсменками, які бігли нарівні, намагаючись обігнати одна одну. Як каже Біблія, «час і випадок панують над усіма». Хоч би яку підготовку мала людина, на результат тої чи іншої справи завжди можуть вплинути непередбачені обставини. І це не має нічого спільного з долею.

Як тоді розуміти біблійні слова: «Для всього свій час»? Чи може людина якось вплинути на своє життя, або змінити долю?

Відповідний час

Соломон не говорив про долю кожної людини зокрема і те, яким буде наше життя. Натомість він писав про Божий намір і його вплив на ціле людство. Звідки ми знаємо? Це показує контекст. Перелічивши справи, для яких є «свій час», Соломон сказав: «Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,— усе Він прегарним зробив свого часу» (Екклезіяста 3:10, 11).

Бог дав людям різну роботу, або завдання. Деякі з них згадав Соломон. Крім того, Творець наділив нас свободою волі, і ми можемо вибирати, що робити. Однак для кожної справи є відповідний, або сприятливий, час, у який можна досягти найбільшого успіху. Візьмімо для прикладу слова Соломона про те, що є «час садити і час виривати посаджене» (Екклезіяста 3:2). Землероби знають: для кожної  культури є свій час посіву. А що, коли рільник нехтує цим і садить у невідповідний час або пору? Він тяжко працює на полі, але врожаю немає. Чи розсудливо тоді нарікати на долю? Звісно, що ні, адже землероб посіяв зерно у невідповідний час. Результат був би іншим, якби він брав до уваги природні цикли, встановлені Творцем.

Отже, Бог не визначив долю кожної людини чи наслідки усіх подій, він встановив принципи, які регулюють людську діяльність у згоді з його наміром. І щоб мати успіх, людям необхідно розуміти цей намір, узгоджувати з ним свої дії і робити все у відповідний час. Незмінною і визначеною наперед є не доля кожної людини, а саме Божий намір. Через пророка Ісаю Єгова проголосив: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісаї 55:11).

Що включає в себе Боже слово, тобто намір Єгови, щодо землі і майбутнього людей? І як це слово «буде мати поводження»?

Що приготував Бог

Знайти відповідь на поставлені вище запитання знову ж таки допоможуть слова Соломона. Він писав: «Усе [Бог] прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Екклезіяста 3:11).

Існує чимало різних пояснень цього біблійного вірша. Але його суть полягає у тому, що рано чи пізно кожен з нас задумується про своє майбутнє і про зміст життя. Протягом століть люди не могли змиритися з тим, що все життя вони трудяться у поті чола тільки для того, аби потім померти. На відміну від усіх інших земних створінь людина думає не лише про задоволення нагальних потреб, а й про майбутнє і про те, що чекає на неї після смерті. Люди навіть плекають думки про можливість ніколи не помирати. Чому? Тому що, як каже згаданий вірш, Бог «вічність поклав їм у серце».

Щоб задовольнити це бажання, люди завжди цікавились, чи існує життя після смерті. Дехто думає, що, коли ми помираємо, невидима душа продовжує жити. Другі вірять у нескінченний цикл перероджень, або реінкарнацію. Ще інші вважають, ніби все в житті людини визначає доля або провидіння і що нічого не можна змінити. На жаль, жодне з цих пояснень не дає задовільних  відповідей. І не дивно, адже Біблія каже: «Не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця».

Конфлікт між бажанням знайти відповідь і неспроможністю це зробити протягом багатьох віків мучить мислителів та філософів. А втім, не забуваймо, що саме Бог заклав в наше серце прагнення жити вічно. Тож хіба не логічно, що тільки він може його задовольнити? Зрештою про Єгову Біблія каже: «Ти руку свою відкриваєш і задовольняєш бажання усього живого» (Псалом 145:16, НС). Звернувшись до Божого Слова, ви знайдете вичерпні відповіді на запитання про життя і смерть, а також про Божий вічний намір щодо землі та людства (Ефесян 3:11).

[Вставка на сторінці 5]

«Не прудкому добігти щастить» (Екклезіяста 9:11, Москаленко)

[Вставка на сторінці 6]

Якщо землероб посіяв зерно у невідповідний час, то чи слід йому нарікати на долю через поганий врожай?

[Вставка на сторінці 7]

Ми роздумуємо про життя та смерть, тому що Бог «вічність поклав [нам] у серце»