Чи допомагає піст наблизитись до Бога?

«Піст спонукує роздумувати про духовне і нагадує, що матеріальні речі в житті не найголовніше» (КАТОЛИЧКА)

«Завдяки посту людина налагоджує духовний зв’язок з Богом» (ЮДЕЙСЬКИЙ РАБИН)

«У моїй релігії піст обов’язковий. Без нього неможливо виявляти відданість і вдячність Богу. Я пощу, тому що люблю Бога» (ПОСЛІДОВНИЦЯ БАХАЇЗМУ)

ДОТРИМУВАТИСЬ посту прийнято в багатьох релігіях світу, серед яких буддизм, джайнізм, індуїзм, іслам та юдаїзм. Чимало людей вірить, що, стримуючись певний період від їжі, вони наближаються до Бога.

А що думаєте ви? Чи слід вам постити? Що про піст говориться в Божому Слові, Біблії?

Піст у біблійні часи

У біблійні часи люди постили з різних спонук, які схвалював Бог. Так дехто виражав глибокий смуток чи розкаяння у гріхах (1 Самуїла 7:4—6), шукав Божої прихильності чи керівництва (Суддів 20:26—28; Луки 2:36, 37) або прагнув зосередитись під час роздумів (Матвія 4:1, 2).

Однак у Біблії також згадуються випадки, з яких видно, що не кожен піст подобається Богу. Наприклад, цар Саул постив перед тим, як піти до ворожки (Левит 20:6; 1 Самуїла 28:20). Пости проголошували злі люди, як-от Єзавель і фанатики, котрі хотіли вбити апостола Павла (1 Царів 21:7—12; Дії 23:12—14). Регулярно постили теж фарисеї (Марка 2:18). Проте Ісус засудив цих релігійних провідників, і їхній піст не був приємний Богові (Матвія 6:16; Луки 18:12). До того ж Єгова не звертав уваги на піст деяких ізраїльтян через їхні злі вчинки і неправильні спонуки (Єремії 14:12).

 Ці приклади свідчать, що самим тільки постом неможливо догодити Богу. Втім, чимало щирих людей постили і мали Боже схвалення. А чи треба дотримуватись посту християнам?

Чи піст обов’язковий для християн?

Згідно з Мойсеєвим законом євреї раз на рік, у день Окуплення, мали «впокоряти [свої] душі», тобто постити (Левит 16:29—31; Псалом 35:13). Це був єдиний піст, якого Бог наказав дотримуватись своєму народові *. Євреї, які жили під Законом, слухались цього наказу. Однак християни не зобов’язані виконувати Мойсеїв закон (Римлян 10:4; Колосян 2:14).

Ісус постив за вимогою Закону, проте він ніколи не виставляв цього напоказ. Ісус пояснював своїм учням, як їм поводитись, коли вони вирішать постити, але він ніколи не наказував їм це робити (Матвія 6:16—18; 9:14). Чому ж тоді Ісус говорив, що учні поститимуть після його смерті? (Матвія 9:15). Це не був наказ. Слова Ісуса просто вказували на те, що після його смерті учні відчуватимуть глибокий смуток і втратять апетит.

У Біблії двічі згадується про піст перших християн *. З цих уривків видно, що стримання від їжі з правильних спонук приємне для Бога (Дії 13:2, 3; 14:23). Отже, християни не зобов’язані постити. А якщо хтось вирішує це робити, то має зважати на певні небезпеки.

Остерігайтесь пасток

Однією з небезпек, пов’язаних з постом, є лицемірна праведність. Біблія застерігає християн, щоб не «удавати із себе смиренних» (Колосян 2:20—23). Ісус навів приклад про фарисея, котрий вважав себе вищим за інших, тому що регулярно постив. З того прикладу добре видно, як Бог дивиться на такий склад розуму (Луки 18:9—14).

Було б неправильно показувати людям, що ви постите. Також не добре постити тому, що хтось інший спонукує вас до цього. В уривку з Матвія 6:16—18 Ісус казав, що піст має бути особистою справою між людиною та Богом і що про це не слід розголошувати.

Ніколи не треба думати, що піст очищує від гріхів. Аби він подобався Богу, людині необхідно слухатись Божих  законів (Ісаї 58:3—7). Прощення гріхів можна отримати не через піст, а через щире каяття (Йоіла 2:12, 13). Біблія наголошує, що прощення гріхів ми маємо завдяки незаслуженій доброті Єгови, виявленій через жертву Христа. Прощення неможливо заслужити жодними вчинками, у тому числі постом (Римлян 3:24, 27, 28; Галатів 2:16; Ефесян 2:8, 9).

В Ісаї 58:3 згадано про інший помилковий погляд на піст. Ізраїльтяни думали, що Єгова зобов’язаний винагородити їх за піст, наче цим вони робили йому послугу. Євреї питали: «Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того?» Подібно й сьогодні багато хто вважає, що, постячи, може сподіватись на Божу прихильність у відповідь. Остерігаймось, щоб не виявляти такої неповаги до Бога.

Дехто переконаний, що здобуде Боже схвалення, піддаючи своє тіло фізичним мукам. Такі люди постять, бичують себе чи роблять щось інше. Боже Слово засуджує такий погляд, кажучи, що «виснажувати своє тіло... абсолютно не допомагає в боротьбі» з неправильними бажаннями (Колосян 2:20—23).

Урівноважений погляд

Піст не є обов’язковим, і разом з тим у ньому немає нічого поганого. Якщо уникати згаданих вище небезпек, він може приносити користь. Втім, піст не є ознакою правдивого поклоніння Богу. Єгова — «щасливий Бог», він бажає, аби його служителі теж були щасливими (1 Тимофія 1:11). У його Слові говориться: «Немає нічого... кращого... як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий!» (Екклезіяста 3:12, 13).

Наше служіння Богу має приносити радість. Однак у Біблії піст ніколи не пов’язувався з радістю. Більш того, якщо утримання від їжі шкодитиме нашому здоров’ю чи забиратиме сили, ми не зможемо отримувати радість від праці, яку Бог доручив правдивим християнам,— проголошувати добру новину про Царство.

Незалежно від того, постимо ми чи ні, ніколи не слід судити інших. Серед правдивих християн не має бути суперечок щодо посту, «бо царство Боже — не їжа чи напої, а праведність, мир і радість, які дає святий дух» (Римлян 14:17).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 28]

Дотримуючись посту, фарисеї удавали із себе смиренних

[Вставка на сторінці 29]

«Царство Боже — не їжа чи напої, а праведність, мир і радість»

[Рамка на сторінці 29]

Чи потрібно дотримуватись Великого посту?

Згідно з церковними канонами 40-денний Великий піст відзначають на згадку про 40-денний піст Христа. Однак сам Ісус ніколи не наказував своїм учням його відзначати. До того ж немає жодних доказів, що вони це робили. Вважається, що перша достовірна згадка про 40-денний піст, якого дотримуються перед Великоднем, міститься у листах Афанасія, датованих 330 роком.

Оскільки Ісус постився після хрещення, а не перед смертю, дотримання Великого посту в період, який передує Великодню, видається дивним. Варто зауважити, що 40-денний піст на початку року був поширеним явищем серед стародавніх вавилонян, єгиптян та греків. Очевидно, «християнський» Великий піст запозичено саме в них.