1909 рік був визначним для Нью-Йорка. Того року відкрили Мангаттанський міст та міст Квінсборо. Перший сполучав райони Мангаттан і Бруклін, а другий — Квінс і Мангаттан.

Цей рік був знаменним і для Свідків Єгови. На той час юридичною особою, яка представляла їхню організацію, було Біблійне і трактатне товариство «Вартова башта». Ще раніше його президент Чарлз Рассел побачив реальну можливість для більшого поширення доброї новини про Боже Царство (Матвія 24:14). Він вважав, що цьому посприяє перенесення головного управління товариства з міста Піттсбурга (штат Пенсільванія) до Нью-Йорка, в район Бруклін. Приготування почалися 1908 року, а сам переїзд відбувся на початку 1909-го.

Ті, хто брав провід у проповідницькій діяльності в той час, розуміли, що публікування біблійних проповідей у газетах було ефективним методом поширення доброї новини. До 1908 року щотижневі проповіді  Рассела друкувалися в 11 газетах, сукупний тираж яких становив 402 000 примірників.

Втім, Рассел писав: «Брати, знайомі з особливостями газетярської справи... запевняють, що, коли тижневі проповіді виходитимуть з [більшого центру], їх, найімовірніше, друкуватимуть по всіх Сполучених Штатах. Протягом року вони регулярно публікуватимуться в сотнях газет». Отже почалися пошуки зручного місця, з якого можна було б наглядати за всесвітньою проповідницькою працею.

Чому обрали Бруклін? Рассел писав: «Попросивши в Бога керівництва, ми зрештою вирішили, що Бруклін... з його численним населенням... відомий як “місто церков”, буде найбільш підхожим центром, з якого можна наглядати за духовними жнивами». Результати були очевидні. За короткий час проповіді Рассела вже друкувало 2000 газет.

Нью-Йорк був вдалим вибором ще з іншої причини. До 1909 року вже існували філіали у Великобританії, Німеччині й Австралії, і планувалося відкрити ще кілька в інших місцях. Тож розмістити всесвітній центр у портовому місті з прекрасним автомобільним і залізничним сполученням було далекоглядним рішенням.

З часу свого заснування у 1880-х роках головне управління Біблійного і трактатного товариства «Вартова башта» містилося в Аллегейні (тепер частина Піттсбурга, штат Пенсільванія). Тоді центр називали Біблійним домом. У 1896 році в ньому працювало 12 осіб.

Після переїзду в Бруклін 1909 року комплекс житлових приміщень назвали «Бетель» *.  Чому саме Бетель? Попереднім власником будівель, які придбало Товариство «Вартова башта», був відомий проповідник Генрі Уорд Бічер. Ці будівлі на Хікс-стрит, 13—17, раніше називались «Бетелем Бічера». Товариству вдалося також купити будинок за адресою Колумбія-Хайтс, 124, де Бічер жив. У «Вартовій башті» за 1 березня 1909 року говорилось: «Дивовижно, що ми придбали старий Бетель Бічера і потім зовсім випадково купили ще й будинок, у якому він жив... Новий дім ми будемо називати “Бетелем”, а офісні приміщення і зал — “Бруклінською скинією”. Ці назви замінять термін “Біблійний дім”».

Сьогодні значно розширений комплекс у Брукліні та комплекси у двох інших місцях, Уоллкіллі та Патерсоні (штат Нью-Йорк), які містять офіси, житлові приміщення і друкарню, також називаються Бетелем. Окрім того, доми Бетелю існують ще в 113 країнах світу. У цих філіалах служить понад 19 000 осіб, які допомагають поширювати біблійні знання.

Новий центр був урочисто відкритий 31 січня 1909 року. А в понеділок 6 вересня 1909 року в Бетелі влаштували День відкритих дверей. Сотні Дослідників Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови, відвідали приміщення Бетелю. Багато з них приїхало прямо з християнського конгресу, який проходив у Саратога Спрінгс, близько 320 кілометрів від Нью-Йорка вверх по річці Гудзон. Чарлз Рассел особисто вітав усіх відвідувачів *.

Бетель надалі радо приймає гостей. Кожного року на екскурсію в бруклінський комплекс приходить понад 40 000 осіб. Бетель у Брукліні продовжує відігравати важливу роль у поширенні інтересів Царства Єгови заради блага мільйонів людей.