Чи ви знаєте?

Чому в кінці молитви люди кажуть «амінь»?

Слово «амінь» походить від єврейського слова ’аме́н. Його зазвичай вимовляють в унісон після молитви, урочистої обіцянки, благословення або прокляття. Головно слово «амінь» означає «нехай буде так» або «істинно». Ним підтверджують щойно висловлені думки й почуття. Згідно з одним довідником, «це слово також вказує на певність, правдивість, достовірність і відсутність жодного сумніву». Якщо людина в біблійні часи підтверджувала словом «амінь» клятву чи угоду, то цим вона брала на себе зобов’язання, пов’язані з тією клятвою чи угодою (Повторення Закону 27:15—26).

Коли Ісус проповідував і навчав, то починав деякі твердження словом «амінь». Цим він наголошував на достовірності своїх подальших слів. У таких випадках грецьке слово аме́н перекладено як «правда» або «поправді» (Матвія 5:18; 6:2, 5, Огієнко). У Біблії трапляються випадки, коли Ісус вимовляв це слово двічі підряд, зокрема в Євангелії від Івана. У цих випадках вислів перекладено як «щира правда» (Івана 1:51). Дехто вважає, що таке вживання слова «амінь» є винятковим в релігійній літературі.

У Християнських Грецьких Писаннях титулом «Амінь» називають Ісуса. Це показує, що його свідчення є «вірним і правдивим» (Об’явлення 3:14).

Що таке урім і туммім?

У стародавньому Ізраїлі урім і туммім використовувались, імовірно, для того, щоб взнати волю Єгови у справі, котра стосувалася цілого народу або його провідників. Ці предмети зберігав первосвященик у кишені «нагрудника судного» (Вихід 28:15, 16, 30). У Святому Письмі не повідомляється, як вони виглядали і як саме їх використовували. Втім, з деяких біблійних уривків можна зробити висновок, що урім і туммім служили жеребками. Через них Бог давав відповідь «так», «ні» або не давав ніякої відповіді.

Наприклад, Давид одного разу попросив Евіятара принести йому ефод (очевидно, ефод первосвященика разом з урімом і туммімом). Давид звернувся до Єгови з двома запитаннями: чи Саул гнатиметься за ним і чи жителі Кеїли видадуть його Саулу? Відповідь на обидва запитання була ствердною, і тоді Давид знав, що йому робити (1 Самуїла 23:6—12).

Перед тим цар Саул також використовував урім і туммім. Він хотів, щоб жеребки показали, хто був винний: народ чи він з Йонатаном, а потім — він чи Йонатан (1 Самуїла 14:40—42). Пізніше, коли Саул втратив Боже схвалення, Єгова більше не давав йому керівництва «ані в снах, ані урімом, ані пророками» (1 Самуїла 28:6).

Згідно з юдейською традицією, використання уріму і тумміму припинилося, коли 607 року до н. е. було зруйновано храм Єгови.

[Ілюстрація на сторінці 27]

«Амінь» (Об’явлення 3:14). Александрійський кодекс, V століття н. е.