Чого ми вчимось від Ісуса

Про сімейне життя

Який погляд на шлюб сприяє сімейному щастю?

У Божих очах шлюб є святим. Коли Ісуса запитали, чи можна розлучатись, він відповів: «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, від самого початку створив їх як чоловіка і жінку? І хіба не читали, що він сказав: “Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і стануть обоє одним тілом”? Так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє... Хто розлучається зі своєю дружиною не через блуд і одружується з іншою, той чинить перелюб» (Матвія 19:4—6, 9). Коли чоловік і дружина слухаються порад Ісуса і залишаються вірними одне одному, всі члени сім’ї почуваються впевненими і щасливими.

Чому любов до Бога є ключем до щастя у сім’ї?

Ісус сказав: «“Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом”. Це — перша й найбільша заповідь». А яка друга? «Люби свого ближнього [в тому числі членів сім’ї], як самого себе» (Матвія 22:37—39). Любов до Бога спонукує нас любити інших. Тож добрі взаємини з Богом — це ключ до сімейного щастя.

 Як чоловік і дружина можуть приносити щастя одне одному?

Якщо чоловіки наслідують Ісуса, їхні дружини будуть щасливими. Ісус виявляв саможертовну любов до своєї символічної дружини, християнського збору (Ефесян 5:25). Він сказав: «Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити» (Матвія 20:28). Ісус ніколи не ставився суворо чи категорично до тих, хто перебував під його опікою. Натомість він був для них джерелом відсвіження (Матвія 11:28). Тож чоловіки повинні головувати над жінками з добротою, адже це принесе користь для усієї сім’ї.

Для дружин Ісус також є хорошим прикладом. У Біблії говориться, що «голова Христові — Бог», а «жінці голова — чоловік» (1 Коринфян 11:3). Ісус не вважав, що підкорення Богу принижувало його гідність. Він глибоко поважав свого Батька, тому сказав: «Я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Івана 8:29). Дружина сприяє щастю в сім’ї, якщо з любові і поваги до Бога підкоряється головуванню свого чоловіка.

Чого можуть навчитись батьки з Ісусового ставлення до дітей?

Ісус проводив час з дітьми, цікавився їхніми думками та зважав на їхні почуття. Біблія говорить: «Ісус же попросив, щоб до нього принесли немовлят, і сказав учням: “Пустіть діток до мене”» (Луки 18:15, 16). Одного разу деякі хлопці почали славити Ісуса, через що люди обурилися. Але він похвалив цих дітей, а невдоволеним дорослим сказав: «Хіба ви ніколи не читали: “З уст немовлят і грудних дітей ти учинив хвалу”?» (Матвія 21:15, 16).

Який приклад Ісус залишив дітям?

Ісус завжди цікавився духовним. Коли Ісусу було 12 років, він загубився, і батьки знайшли його «у храмі, де він, сидячи посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання». У Біблії сказано: «Усі ж, хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів» (Луки 2:42, 46, 47). Однак знання не зробило його зарозумілим. Навпаки, воно спонукувало Ісуса бути покірним. Як записано в Біблії, він «і далі слухався» своїх батьків (Луки 2:51).

Більше інформації на цю тему ви знайдете у книжці «Чого насправді вчить Біблія?» *, розділ 14

[Примітка]