Ісус та його учні проповідували в синагогах

«Він ходив по всій Галілеї та навчав в місцевих синагогах, проповідуючи добру новину про царство» (МАТВІЯ 4:23).

ПРОТЯГОМ трьох з половиною років служіння Ісус побував у багатьох містах і селищах. Він часто проповідував і навчав про Боже Царство у синагогах: чи то у Назареті, де виростав, чи у Капернаумі, в котрому оселився, чи деінде. Озираючись на своє служіння, Ісус сказав: «Я... завжди навчав у синагозі та в храмі, де збираються всі юдеї» (Івана 18:20).

Ісусові апостоли та інші християни I століття також навчали у синагогах. Коли ж з’явились ці споруди, в яких євреї поклонялися Богу? Як виглядали синагоги за днів Ісуса?

Осередок релігійного життя євреїв. Тричі на рік єврейські чоловіки йшли відзначати свята до Божого храму в Єрусалимі. А в інший час вони поклонялись Богу в місцевих синагогах, які були як у Палестині, так і далеко за її межами, в численних юдейських колоніях.

 Коли з’явились синагоги? Це могло бути в період вавилонської неволі (607—537 роки до н. е.), коли храм Єгови лежав у руїнах. Також вони могли з’явитись невдовзі після повернення євреїв на батьківщину. Тоді священик Ездра заохочував народ досліджувати Божий Закон, аби глибше його розуміти (Ездри 7:10; 8:1—8; 10:3).

Слово «синагога» означає «зібрання» або «збір». Саме в цьому значенні його вживали в Септуагінті, грецькому перекладі Єврейських Писань. Згодом синагогою почали називати будівлі, які служили місцем поклоніння. У I столітті н. е. синагога була майже в кожному місті, де проповідував Ісус. Великі міста мали декілька синагог, а в Єрусалимі їх було дуже багато. Як вони виглядали?

Скромне місце поклоніння. Синагоги зазвичай будували на узвишші. Вхід (1) робили з тієї сторони, котра дивилася на Єрусалим. Однак дотриматись цих стандартів не завжди вдавалося.

Такі споруди, як правило, були прості і скромно оздоблені. У кожній синагозі був ковчег (2), або скриня, в котрій зберігали найціннішу власність громади — сувої з текстами Писання. Під час зібрань ковчег ставили на визначене місце, а потім повертали до сховку (3).

Біля ковчега були передні місця (4) для начальників синагоги та поважних гостей, які сиділи лицем до громади (Матвія 23:5, 6). Посередині синагоги було підвищення з підставкою і сидінням для промовця (5). З трьох сторін від трибуни стояли лави для слухачів (6).

Місцева громада дбала про те, щоб синагога була в належному стані. Для цього як багаті, так і бідні давали добровільні пожертви. А як проходили зібрання в синагогах?

Зібрання в синагогах. Під час поклоніння в синагозі співали хвалебні пісні, молились, читали Писання, навчали та виголошували проповіді. Зібрання починались Шемою, своєрідним символом віри, який євреї повторювали вголос. Ця назва походить від першого слова біблійного вірша: «Слухай [Шема], Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один» (Повторення Закону 6:4).

Після Шеми читали і пояснювали Тору, перші п’ять книг Біблії, укладені Мойсеєм (Дії 15:21). Потім зачитували уривок з пророчих книг (хафтара) і роз’яснювали його значення. Інколи це робили відвідувачі з інших місцевостей. Наприклад, у Луки 4:16—21 описується, що таке завдання доручили Ісусу.

 Текст, який читав Ісус, не був поділений на розділи і вірші, як в сучасних Бібліях. Шукаючи потрібний уривок, Ісус, очевидно, розкручував сувій лівою рукою, а правою згортав його. Після читання сувій перекручували на початок.

Писання читали єврейською, а тоді перекладали на арамейську. У грекомовних громадах послуговувались Септуагінтою, грецьким перекладом Єврейських Писань.

Центр громадської діяльності. Синагога служила не лише місцем поклоніння, її використовували і для інших цілей. Нерідко вона мала прибудови або входила до комплексу споруд. У синагозі проводили судові засідання, громадські збори, а також зустрічі, під час яких подавали їжу в прилеглих їдальнях. У такому комплексі були кімнати для приїжджих.

Майже в кожному місті при синагозі була школа. Уявіть картину: клас, заповнений учнями, які зосереджено вчать літери, записані вчителем на вощеній табличці. Завдяки навчанню в таких школах у стародавньому Ізраїлі всі вміли читати й писати, і навіть прості люди були обізнані з Писаннями.

А втім, головне призначення синагоги було в тому, щоб люди регулярно збиралися для поклоніння Богу. Тож можна зрозуміти, чому зібрання християн I століття нагадували зустрічі, які проводились в синагогах. Послідовники Ісуса також молились, співали пісні хвали, читали та обговорювали Боже Слово. Крім того, вони, як і члени єврейських громад, жертвували кошти для різних потреб і витрат. Ані юдейські громади, ані християнські збори не мали класу духівництва, якому б належало виняткове право зачитувати й коментувати Боже Слово. І в одних, і в других зібрання організовували та проводили призначені старші чоловіки.

Сьогодні Свідки Єгови прагнуть наслідувати приклад Ісуса і перших християн. Тому їхні зібрання в Залах Царства нагадують зустрічі, які в давнину проводились у синагогах. Свідки збираються з метою, котра завжди об’єднувала тих, хто любить правду,— вони прагнуть «наближатись до Бога» (Якова 4:8).

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Так виглядала синагога в Гамлі (I століття)

[Ілюстрація на сторінці 18]

У школах при синагозі вчилися хлопці віком від 6 до 13 років