Наближаймось до Бога

Коли «серце зламане та упокорене» шукає прощення

2 САМУЇЛА 12:1—14

УСІ ми часто помиляємось. Навіть якщо ми сильно про це жалкуємо, нас може непокоїти думка: «Чи Бог чує мої щирі молитви каяття? Чи він пробачить?» Біблія містить підбадьорливу істину: хоча Єгова не закриває очі на гріх, він завжди готовий простити розкаяного грішника. Це добре видно з історії, яка записана у 12-му розділі Другої книги Самуїла. У ній розповідається про Давида, царя стародавнього Ізраїля.

Давид скоїв серйозний гріх — вчинив перелюб з Вірсавією. Коли ж він зрозумів, що не може цього приховати, то влаштував убивство її чоловіка. Протягом кількох місяців Давид замовчував свої гріхи, вдаючи невинного. Єгова спостерігав за всім: він бачив не лише гріхи Давида, але й схильність царя до розкаяння (Приповістей 17:3). Що робитиме Єгова?

Єгова посилає до Давида пророка Натана (вірш 1). Під дією Божого духу Натан тактовно звертається до царя. Він ретельно підбирає слова, щоб звільнити Давида з пастки самообману і відкрити царю очі на глибину його провини.

Щоб обеззброїти Давида і не дати йому змоги виправдовувати себе, Натан розповідає царю історію, котра не може не зворушити серце колишнього пастуха. У ній ідеться про двох чоловіків — багатого і бідного. Заможний мав «дуже багато худоби дрібної та худоби великої», а вбогий — нічого, «окрім однієї малої овечки». До багатія прийшов гість, і він захотів пригостити його. Цей чоловік не взяв тварину зі своєї отари, а зарізав єдину овечку бідняка. Давид, подумавши, що це правдива історія, вибухає гнівом і каже: «Вартий смерти той чоловік». Чому це так обурює Давида? Він сам пояснює: «За те, що [той] не змилосердився» * (вірші 2—6).

Натан досягає бажаної мети: Давид сам виносить собі вирок. Тепер пророк говорить йому прямо: «Ти той чоловік!» (вірш 7). Оскільки Натан, звертаючись до Давида, представляє Бога, його слова відображають Божі почуття. З них видно, що Давид своїми вчинками образив Єгову. Порушивши Божий закон, Давид виявив неповагу до Законодавця. Тому Бог говорить: «Зневажив ти Мене» (вірш 10). Цей докір вражає Давида у саме серце, і цар визнає: «Згрішив я перед Господом». Натан запевняє Давида, що Бог йому пробачить, але не захистить його від наслідків гріха (вірші 13, 14).

Коли гріх Давида було викрито, він написав Псалом 51. У ньому Давид вилив свої почуття, показавши, як глибоко він розкаюється. Згрішивши, Давид зневажив Єгову. Але, як тільки розкаяний цар відчув на собі велич Божого прощення, він звернувся до Єгови з такими словами: «Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Псалом 51:19). Чи є кращі слова потіхи для розкаяного грішника, який шукає Божого прощення?

[Примітка]