Апологети. Захисники християнства чи замасковані філософи?

КРОВОЗМІШЕННЯ, дітовбивство, канібалізм — лише кілька жахливих злодіянь, в яких фальшиво звинувачували християн. Це спричинило люті переслідування у II столітті н. е. Відомі автори, які писали про християнство, вважали, що зобов’язані обстоювати віру. Згодом їх почали називати апологетами, або захисниками своїх переконань. Аби здобути прихильність римських правителів і народу, ці письменники вирішили довести, що їхня релігія не загрожує суспільству.

Це крило в собі небезпеку, адже задобрити правителів і народ можна було лише поступившись власними переконаннями. Такий компроміс міг призвести до перекручення християнських вчень. Захищати християн було ризиковано також тому, що це могло посилити переслідування. Тож які докази наводили апологети, обстоюючи свої переконання? Яких результатів вони досягли?

Апологети і Римська імперія

Апологети — це освічені чоловіки, котрі жили у II і на початку III століть. Найвідомішими серед них були Юстин Мученик, Климент Александрійський і Тертулліан *. Їхні праці були звернені головно до язичників та римських можновладців. У них автори пояснювали християнські вчення, часто посилаючись на Біблію. Передусім апологети відбивали напади своїх гонителів, спростовуючи їхні звинувачення і представляючи християнство у привабливому світлі.

Письменники-апологети переконували представників влади у тому, що християни не є ворогами імператора чи держави. Наприклад, Атенагор обстоював ідею, що престол має передаватись у спадок, а Тертулліан казав, що імператора «настановив наш Бог». Так вони втягувалися в політику і не зважали на слова Ісуса Христа, котрий промовив: «Моє царство не належить цьому світу» (Івана 18:36).

 На думку апологетів, Римська імперія і християнство не повинні протистояти одне одному. За словами Мелітона, співпраця цих двох структур принесе велике благо для імперії. Невідомий автор «Послання до Діогнета» стверджував, що християни є серцем, яке «об’єднує цілий світ». Тертулліан у свою чергу писав, що християни моляться за процвітання імперії і за те, щоб кінець прийшов не так швидко. Отже, прихід Божого Царства вже не був для них нагальним (Матвія 6:9, 10).

Християнство перетворюється на філософію

Римський філософ Цельс глузливо зауважив, що християни — це «чорнороби, шевці, рільники і взагалі відсталі й темні люди». Апологетам було нестерпно чути такі насмішки, тому вони вдались до нової тактики. Світська мудрість, яку відкидало християнство, стала їхнім засобом для його захисту. Скажімо, Климент Александрійський назвав філософію «істинним богослов’ям». А Юстин, який заявляв, що відкидає філософію язичників, став першим, хто використав філософські терміни і поняття для пояснення християнських вчень. Таку філософію він вважав «цілком безпечною і корисною».

Відтоді апологети вирішили не критикувати філософію, а перетворити християнське вчення на філософію, яка б перевищувала язичницьку. Приміром, Юстин писав: «Деякі наші вчення узгоджуються з поглядами ваших шанованих поетів і філософів, але в інших питаннях наше пояснення більш глибоке і божественне». Прикрашене філософськими ідеями, християнство апологетів заявило про своє давнє походження. Апологети наголошували на тому, що християнські книги були старіші, ніж твори грецьких мудреців, а біблійні пророки жили раніше від грецьких мислителів. Деякі апологети навіть стверджували, що філософи переймали ідеї від пророків. Наприклад, вони казали, що Платон був послідовником Мойсея.

Спотворене християнство

Ця нова стратегія апологетів змішала християнство з язичницькою  філософією. Історичних осіб, згаданих у Біблії, вони порівнювали з грецькими божествами: Ісуса — з Персеєм, а Марію — з Данаєю, матір’ю Персея, яка також вважалась дівою.

Апологети змінили біблійні вчення. Ось приклад. Біблія називає Ісуса «Словом» (гр. логос), тобто Божим Речником (Івана 1:1—3, 14—18; Об’явлення 19:11—13). Уже на початку II століття Юстин по-філософськи пояснив це вчення, використавши два значення грецького логос: «слово» і «розум». На його думку, для християн «слово» виявилось у Христі. А от логос як «розум» перебуває в кожному, незалежно від того, язичник він чи ні. Тому люди, котрі керуються розумом, є християнами, навіть атеїсти або ті, кого вважали атеїстами, як-от Сократ.

Грецькі філософи пов’язували логос з Богом. Тож не дивно, що, посилюючи зв’язок між Ісусом і поясненням логоса грецькими філософами, Тертулліан та інші апологети заклали основу догмата про Трійцю *.

Слово «душа» з’являється у Біблії понад 850 разів, з яких більше 100 — грецькою мовою. В основному воно стосується смертних істот — людей чи тварин (1 Коринфян 15:45; Якова 5:20; Об’явлення 16:3). Апологети спотворили і це вчення, поєднавши його з платонівськими ідеями про те, що душа існує окремо від тіла і є невидимою та безсмертною. Мінуцій Фелікс заявляв, що вчення про воскресіння походить від піфагорівських ідей про переселення душ. Як же сильно грецька філософія віддалила апологетів від Божого Слова!

Хибний шлях

Деякі апологети критикували філософів, бо розуміли, що їхні вчення руйнують християнську віру. Однак їм подобався філософський підхід до багатьох питань. Наприклад, Татіан, хоча й звинувачував мислителів у тому, що вони не приносять жодної користі, все ж захоплювався філософськими ідеями і називав християнство «нашою філософією». Тертулліан виступав проти впливу філософії на християнство і водночас заявляв про бажання наслідувати «Юстина, філософа і мученика, Мільтіада, софіста церкви», та інших. Атенагор називав себе «християнським філософом з Афін». А Климент вважав, що «помірковане ставлення до філософії допомагає християнам здобувати мудрість і захищати свою віру».

Можливо, апологети, захищаючи свої переконання, мали певний успіх, але вони припустились серйозної помилки. Чому? Апостол Павло нагадав християнам, що з усієї духовної зброї найкращий захист  дає «слово Бога», бо воно «живе і справляє могутній вплив». З його допомогою ми «обертаємо нанівець хибні ідеї та все високодумне, що повстає проти знання про Бога» (Євреїв 4:12; 2 Коринфян 10:4, 5; Ефесян 6:17).

У ніч перед стратою Ісус звернувся до своїх апостолів: «Будьте відважні: я світ переміг» (Івана 16:33). Переслідування і випробування не зламали Ісусової віри в Бога і відданості йому. Іван, котрий з усіх апостолів прожив найдовше, писав: «Наша віра здобула перемогу над світом» (1 Івана 5:4). Хоча апологети прагнули захистити християнство, все ж пішли неправильним шляхом, прийнявши ідеї світської філософії. Вони дозволили світу перемогти їхню віру і не змогли обстояти християнських вчень. Вони, можливо не усвідомлюючи того, потрапили в пастку Сатани, який «видає себе за ангела світла» (2 Коринфян 11:14).

Сьогодні церковнослужителі й теологи ідуть тим самим хибним шляхом. Вони не захищають правдивих вчень Божого Слова. Ці релігійні провідники применшують важливість Біблії і звеличують світську філософію, намагаючись завоювати прихильність як влади, так і простих людей. Церква не застерігає від згубного впливу небіблійних вчень, а «влещує... вуха» своїм парафіянам, аби збільшити їхню кількість (2 Тимофія 4:3). На жаль, ці духовні наставники, як і апологети, знехтували попередженням апостола Павла, який сказав: «Стережіться, щоб вас хтось не захопив, немов здобич, уживаючи як принаду філософію чи оманливі, пусті ідеї, що ґрунтуються на людських традиціях, на прописних істинах цього світу, а не на вченні Христа». Пам’ятаймо, «в кінці вони отримають те, що заслужили» (Колосян 2:8; 2 Коринфян 11:15).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 31]

«Ми обертаємо нанівець хибні ідеї та все високодумне, що повстає проти знання про Бога» (2 КОРИНФЯН 10:5)

[Ілюстрація на сторінці 28]

Юстин вважав філософські ідеї «цілком безпечними і корисними»

[Ілюстрація на сторінці 29]

На думку Климента, філософія — це «істинне богослов’я»

[Ілюстрація на сторінці 29]

Філософські міркування Тертулліана посприяли формуванню доктрини про Трійцю

[Ілюстрація на сторінці 29]

Татіан назвав християнство «нашою філософією»

[Ілюстрація на сторінці 30]

Сьогодні церковнослужителі і теологи ідуть слідами апологетів

[Ілюстрація на сторінці 31]

Апостол Павло застерігав від філософії та оманливих людських ідей

[Відомості про ілюстрації, сторінка 29]

Clement: Historical Pictures Service; Tertullian: © Bibliothèque nationale de France