Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Вона виливала своє серце перед Богом

Вона виливала своє серце перед Богом

Наслідуймо їхню віру

Вона виливала своє серце перед Богом

АННА, відганяючи сумні думки, готувалась до подорожі. Ця подія мала бути радісною. Її чоловік, Елкана, щороку з цілою сім’єю подорожував у Шіло. Там вони поклонялися Богові при скинії. Єгова хотів, аби ці свята приносили його служителям радість (Повторення Закону 16:15). Безумовно, Анна ще дитиною любила ходити в Шіло, але в останні роки все змінилося.

Вона мала люблячого чоловіка. А втім, окрім неї, в Елкани була ще одна дружина. Її звали Пеніна, і вона, здається, будь-якою ціною хотіла зіпсувати Анні життя. Пеніна завдавала Анні сильного болю навіть під час свята, яке мало приносити радість. Що ж робила Пеніна? І як віра в Єгову допомогла Анні справитись з ситуацією, котра, на її погляд, була безвихідною? Якщо ви стикаєтесь з труднощами, котрі позбавляють радості, розповідь про Анну потішить вас.

«Чого сумне твоє серце?»

Анна страждала з двох причин. Якщо одній біді жінка могла хоч якось зарадити, то з іншої вона не мала ніякого виходу. По-перше, Анна жила в полігамному шлюбі і ділила чоловіка з жінкою, котра її ненавиділа. По-друге, Анна була безплідною. Будь-яка жінка, котра прагне мати дітей, але не може, почувається нещасною. Горе Анни ставало ще важчим з огляду на те, в якому суспільстві вона виховувалась. Кожна сім’я з нетерпінням чекала народження дитини, котра продовжила б рід. Безпліддя було страшним тавром і ганьбою.

Якби не Пеніна, Анна, можливо, з гідністю несла б цей тягар. Багатошлюбність часто призводила до суперництва, сварок і душевного болю. Такий устрій сильно відрізнявся від моногамного шлюбу, який Бог започаткував в Едемському саду * (Буття 2:24). Біблія змальовує полігамні шлюби у темних кольорах, а історія про сімейне життя Елкани — один з виразних мазків на цьому полотні.

Анна була улюбленою дружиною Елкани. Згідно з юдейською традицією він спочатку одружився з нею, а через кілька років з Пеніною. Хоч би як там було, Пеніна сильно заздрила Анні та постійно їй дошкуляла. Її головною зброєю проти Анни була здатність мати дітей. З народженням кожної дитини зарозумілість Пеніни зростала. Замість того щоб співчувати Анні, ця жінка безсоромно грала на її болючій струні. Пеніна не шкодувала сил, «щоб докучати їй» (1 Самуїла 1:6). Пеніна умисно ранила Анну.

Щорічне свято в Шіло було для Пеніни ідеальною нагодою допекти Анні. «Усім синам [Пеніни] та дочкам її» Елкана давав кілька частин з жертвоприношень для Єгови. Бездітна Анна отримувала лише свою частку. Пеніна нагадувала Анні про її безпліддя і поводилась з нею дуже зверхньо. Через це Анна плакала і втрачала апетит. Елкана бачив, що його кохана дружина засмучена і нічого не їсть, тож старався її потішити. Він питав: «Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?» (1 Самуїла 1:4—8).

Елкана був проникливим чоловіком і розумів, як сильно бездітність пригнічує Анну. Жінка, безумовно, цінувала щирі запевнення чоловіка в його любові *. А втім, Елкана нічого не згадав про злі вчинки Пеніни. У Біблії також не сказано, чи Анна розповідала йому про це. Вона, очевидно, розуміла, що, поскаржившись на Пеніну, тільки погіршить ситуацію. Хіба Елкана міг щось змінити? Чи не викликало б це з боку Пеніни, її дітей та слуг ще більшої ненависті? Анна стала б вигнанкою у власному домі.

Можливо, Елкана не знав про всі вихватки Пеніни, але про це знав Єгова, адже вони згадані в його Слові. Біблія розкриває повну картину підступних діл Пеніни і цим перестерігає усіх, хто через заздрість вдається до підлості. Історія Анни дає розраду таким же невинним і миролюбним людям, як ця жінка. Розповідь про Анну запевняє їх у тому, що праведний Бог знає, як усунути несправедливість, і обов’язково зробить це у належний час (Повторення Закону 32:4). Анна була впевнена в цьому, тому звернулась за допомогою до Єгови.

«Обличчя її не було вже сумне»

З самого ранку в домі була метушня: всі, навіть діти, збиралися в дорогу. На велику сім’ю чекала 30-кілометрова * подорож гористою місцевістю в землі Єфрема. До Шіло вони йтимуть один або два дні. Анна знала, як поводитиметься її суперниця, але не залишилась удома. Вона подала гарний приклад для всіх Божих служителів. Не дозволяймо, щоб погані вчинки інших стримували нас від поклоніння Богу. Са́ме служіння Богу додасть нам сил знести будь-які труднощі.

Минув день, і позаду лишилися звивисті гірські стежки. Сім’я нарешті наблизилась до Шіло і зупинилася на одному з пагорбів. Коли родина підходила до міста, Анна, мабуть, розмірковувала про те, чого проситиме в Єгови. Прибувши в Шіло, сім’я сіла їсти. Як тільки випала нагода, Анна пішла до скинії Єгови. Біля входу сидів первосвященик Ілій, проте Анна не помічала його, цілком зосередившись на Богові. Жінка точно знала, що тут, біля скинії, вона буде почута: ніхто, окрім небесного Батька, не може повністю зрозуміти її горе. Анні було так гірко, що вона заплакала.

Здригаючись від ридань, Анна молилась до Єгови. Вона виливала Богу свій біль подумки і безмовно ворушила губами. Анна молилась дуже довго. Однак, благаючи Бога про нащадка, вона не думала лише про себе. Жінка була готова віддати Богу найцінніше. Анна склала обіцянку: якщо народиться син, вона віддасть його на служіння Єгові (1 Самуїла 1:9—11).

Молитва Анни — чудовий приклад для всіх служителів Бога. Єгова з любов’ю заохочує нас відверто і без вагань розповідати йому про свої тривоги, так само як діти розповідають турботливому батьку про свої (Псалом 62:9; 1 Фессалонікійців 5:17). Ось яке запевнення дав апостол Петро стосовно Єгови: «Всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7).

На противагу Єгові, люди не завжди виявляють розуміння та співчуття. Коли Анна молилась і плакала, її молитву несподівано перервав чийсь голос. То був голос первосвященика Ілія, котрий спостерігав за нею. Він сказав: «Аж доки ти будеш п’яною? Витверезись зі свого вина!» Ілій бачив, як жінка здригалась від плачу і безмовно ворушила губами. Однак він не запитав Анну, у чому річ, а зробив поспішний висновок, що вона п’яна (1 Самуїла 1:12—14).

Як же болісно було Анні в цей важкий час почути таке безпідставне звинувачення, та ще й від людини, яка займала поважне становище. Але навіть тоді Анна виявила глибину своєї віри. Вона не дозволила, щоб чиясь недосконалість похитнула її у служінні Єгові. Анна з повагою розповіла Ілію про свої обставини. Можливо усвідомивши помилку, Ілій відповів їй зі співчуттям: «Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала» (1 Самуїла 1:15—17).

Як почувалася Анна, коли відкрила своє серце Єгові і поклонилась йому при скинії? В оповіді сказано: «Пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне» (1 Самуїла 1:18). Анна відчула полегшення. Вона поклала свій тягар на ширші і сильніші плечі — плечі свого небесного Батька (Псалом 55:23). Не існує такої проблеми, яку Єгова не міг би вирішити!

Коли ми збентежені, пригнічені або чимось обтяжені, наслідуймо приклад Анни. Виливаймо свої тривоги Богу, про якого в Біблії сказано: «Ти, що молитви вислухуєш» (Псалом 65:3). Якщо робимо це з вірою, смуток розвіється і нас наповнить «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» (Филип’ян 4:6, 7).

«Скелі немає, як Бог наш»

Наступного ранку Анна прийшла до скинії, вже зі своїм чоловіком Елканою. Згідно з Законом Мойсея, чоловік мав право відмінити обітницю, яку дружина склала без його відома. Очевидно, Анна розповіла Елкані про своє прохання і обітницю (Числа 30:11—16). Цей відданий Богу чоловік не заперечив їй. Перш ніж повернутись додому, він разом з Анною пішов до скинії, щоб виконати служіння Богу.

Пеніна усвідомила, що її випади більше не ранять Анну. Біблія нічого не говорить, коли саме це сталося, але вислів «обличчя [Анни] не було вже сумне» показує, що в Анни піднявся дух. Пеніна невдовзі побачила, що Анна перестала зважати на її вороже ставлення. Після розповіді про подорож у Шіло ім’я Пеніни в Біблії більше не згадується.

Минали місяці, і відчуття спокою доповнила невимовна радість. Анна вагітна! Жінка впивалася щастям, але ні на мить не забувала, від кого отримала таке благословення. Народивши сина, вона назвала його Самуїлом, що означає «ім’я Бога» і, очевидно, вказує на звертання до Бога на ім’я. Анна, безумовно, кликала Бога на ім’я. Того року вона не пішла в Шіло разом з Елканою й іншими членами родини. Анна три роки залишалась удома з сином, поки годувала його грудьми. Потім настав час, коли жінці треба було скріпити свої сили і розлучитися з хлопчиком.

Розставання було нелегким. Анна розуміла, що в Шіло про її сина будуть піклуватись, можливо, навіть турботливі жінки, котрі служили при скинії. Але ж Самуїл був ще такий малий! І яка мати не хоче бути поряд зі своєю дитиною? Однак Анна з Елканою були вдячні Богу, тому охоче віддали хлопчика. Вони принесли жертви в Божому домі і привели сина до Ілія. Батьки нагадали первосвященику про обітницю, яку Анна склала кілька років тому.

Після цього Анна помолилась до Бога. Він навіть подбав, щоб її зворушлива молитва була записана в Біблії, у 1 Самуїла 2:1—10. Кожне висловлювання Анни свідчить про глибину її віри. Жінка прославляла Єгову за величний вияв його сили: він упокорює зарозумілих, підносить пригноблених, відбирає життя або рятує від смерті. Анна славила свого Батька за незрівнянну святість, за справедливість та вірність. Вона могла з упевненістю сказати: «Скелі немає, як Бог наш». Єгова заслуговує цілковитого довір’я, він незмінний і дає захист усім знедоленим та приниженим, які просять у нього допомоги.

Самуїл міг пишатися своєю матір’ю, адже ця жінка мала непохитну віру. Хоча хлопчик скучав за мамою, він знав, що вона не забувала про нього. Щороку Анна приходила в Шіло і приносила Самуїлу верхню одежину для його служіння при скинії. Шиючи ці плаття, мати в кожен стібок вкладала любов і турботу (1 Самуїла 2:19). Можна уявити, як Анна одягала на хлопчика нове вбрання, розправляла його і, ніжно дивлячись на сина, говорила йому приємні, підбадьорливі слова. Така мати була для Самуїла справжнім благословенням. Коли він виріс, теж став благословенням для батьків і цілого Ізраїля.

Єгова не забув і про Анну. Він відкрив її утробу, і жінка народила Елкані ще п’ятьох дітей (1 Самуїла 2:21). Однак найбільшим благословенням в її житті були близькі стосунки з небесним Батьком, Єговою, які з роками ставали дедалі міцнішими. Наслідуйте віру Анни, і ви також відчуєте радість від близьких взаємин з Богом.

[Примітки]

^ абз. 7 Про те, чому Бог дозволив своїм служителям укладати полігамні шлюби, ви можете дізнатись зі статті «Чи Бог схвалює багатошлюбність?» у «Вартовій башті» за 1 липня 2009 року, сторінка 30.

^ абз. 10 У Біблії про Анну сказано, що Єгова «замкнув її утробу» (1 Самуїла 1:5). Проте немає жодних підстав вважати, що ця смиренна і богобоязлива жінка чимось завинила перед Богом. Іноді в Біблії говориться, що Бог спричиняє певні події, хоча мається на увазі, що він їх лише допускає.

^ абз. 13 Очевидно, Рама, де жив Елкана,— це місто, відоме за часів Ісуса як Ариматея, що лежить на відстані 30 кілометрів від Шіло.

[Рамка на сторінці 17]

Дві визначні молитви

Молитви Анни, записані в 1 Самуїла 1:11 і 2:1—10, містять чимало важливих думок. Ось лише кілька з них.

▪ Першу з двох молитов Анна починає словами: «Господи Саваоте», тобто «Єгово військ» (НС). Вона перша, хто вживає цей титул у зверненні до Бога. Загалом у Біблії цей вислів використовується 285 разів. Він показує, що Єгова керує великим військом ангелів.

▪ Зверніть увагу, що другу молитву Анна промовила не тоді, коли народився її син, а після того, як вони з Елканою віддали його служити при скинії в Шіло. Тож Анна раділа благословенню Єгови, а не то́му, що її суперниця, Пеніна, була змушена замовкнути.

▪ Коли Анна сказала: «Мій ріг став високим у Господі», то, очевидно, використала образ вола, великої в’ючної тварини, котра захищає себе своїми міцними рогами. По суті, жінка говорила: «Єгово, ти зміцнюєш мене» (1 Самуїла 2:1).

▪ Слова Анни про Божого помазанця вважаються пророчими. Єврейське слово, перекладене як «помазанець», також означає «месія». В усій біблійній оповіді Анна є першою, хто вжив цей титул стосовно майбутнього помазаного царя (1 Самуїла 2:10).

▪ Приблизно через 1000 років Марія, Ісусова мати, висловила подібні почуття у своїй хвалебній молитві до Єгови (Луки 1:46—55).

[Ілюстрація на сторінці 16]

Анна страждала через безпліддя, а Пеніна свідомо завдавала їй ще більшого болю

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Моліться від усього серця, наслідуючи приклад Анни

[Ілюстрація на сторінці 17]

Хоча Ілій безпідставно звинуватив Анну, вона не образилась