Наслідуймо їхню віру

Він «ріс із Господом»

УВЕСЬ народ зібрався в місті Ґілґал. Його скликав Самуїл, вірний Богу чоловік, котрий вже десятиліттями служить суддею і пророком. Надворі спека, адже настала посушлива пора — травень або червень за сучасним календарем. Поля довкола переливаються золотом стиглої пшениці. Самуїл пильно вдивляється в обличчя людей. У натовпі западає тиша. Як пророку досягти їхніх сердець?

Ізраїльтяни не усвідомлюють, наскільки серйозний їхній гріх. Вони захотіли, щоб ними правила звичайна людина, і цим виявили крайню зневагу до свого Бога, Єгови, і його пророка. По суті, вони відкинули Єгову, свого Царя! Чи вдасться Самуїлу спонукати народ до каяття?

Самуїл починає говорити. Він промовляє до натовпу: «Я постарів та посивів». Сиве волосся додає ще більшої ваги його словам. Пророк продовжує: «Я ходив перед вами від своєї молодости аж до цього дня» (1 Самуїла 11:14, 15; 12:2). Самуїл вже постарів, але не забув свої молоді роки. Його спогади й досі яскраві. Ще хлопцем Самуїл постановив залишатись вірним Єгові і завжди тримався цього рішення.

Протягом життя Самуїл розвивав і зміцняв свою віру, хоча його оточували люди, котрі нехтували Божими законами. Сьогодні також нелегко мати віру, адже ми живемо в зіпсутому й безбожному світі. Подивімося, чого можна навчитися з прикладу Самуїла, котрий полюбив Бога ще в юності.

Хлопчик «служив перед Господнім лицем»

Дитинство Самуїла було не таке, як в інших. Коли хлопчика відлучили від грудей,— очевидно, у 4 роки,— він почав служити при священній скинії Єгови в Шіло. Від Рами, де народився Самуїл, до Шіло було понад 30 кілометрів. Батьки Самуїла, Елкана та Анна, віддали його для особливого служіння Єгові: до кінця життя їхній син мав залишатись назореєм *. Чи це означало, що батьки не любили Самуїла і відмовились від нього?

Зовсім ні! Вони знали, що в Шіло про їхнього сина добре дбатимуть. Дитиною піклувався сам первосвященик Ілій, адже малий Самуїл служив біля нього. Крім того, при вході до скинії служили жінки (Вихід 38:8).

Елкана та Анна ніколи не забували свого любого первістка, народження якого було відповіддю на молитву. Анна благала Бога подарувати їй сина і пообіцяла, що віддасть його на священне служіння Богові. Щороку вона шила сину верхню одежу для служіння при скинії і приносила її в Шіло. Хлопчик дуже радів, коли його відвідували батьки. Вони пояснювали йому, що служити Єгові в такому особливому місці — велика  честь. Можна уявити, як батьківська похвала і заохочення зміцнювали Самуїла.

Батьки можуть багато навчитись з прикладу Елкани та Анни. Чимало людей думають лише про те, як забезпечити своїх дітей матеріально, і не зважають на їхні духовні потреби. Однак батьки Самуїла ставили духовні справи на перше місце, і це благотворно вплинуло на подальше життя їхнього сина (Приповістей 22:6).

Поки хлопець ріс, він, мабуть, з цікавістю розвідував довколишні пагорби, з яких відкривалась панорама міста. Щоразу, коли погляд Самуїла зупинявся на скинії Єгови, серце хлопця переповнювала радість і гордість. Скинія була священним місцем *. Її збудували 400 років тому під наглядом Мойсея, і тепер вона була єдиним у світі центром чистого поклоніння Єгові.

Молодий Самуїл полюбив скинію Єгови. Пізніше він записав про себе такі слова: «Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляним ефодом» (1 Самуїла 2:18). Самуїл носив лляний ефод (простий безрукавий халат), і це, очевидно, вказувало на те, що він допомагав священикам при скинії. Хоча Самуїл не належав до священицького роду, він мав обов’язок щоранку відкривати ворота, а також прислужувати літньому Ілієві. Самуїлу дуже подобалось служити при скинії. Однак незабаром цей щирий юнак почав непокоїтись: у наметі Єгови відбувалося щось жахливе.

Самуїл зберіг непорочність

Ще в юному віці Самуїл стикнувся з несправедливістю і злом. В Ілія було два сини, Хофні та Пінхас. Ось що про них сказано в оповіді Самуїла: «Сини Ілія були люди негідні,— вони не знали Господа» (1 Самуїла 2:12). У цьому вірші є дві думки, які тісно пов’язані між собою. Єврейський вислів, переданий як «люди негідні», буквально означає «сини нікчемності». Самуїл пояснив, чому Хофні та Пінхас були негідними — «вони не знали Господа». Ті чоловіки нехтували Божими нормами, і це призвело до численних гріхів.

У Божому Законі чітко говорилося, які обов’язки мали священики при скинії і як їм слід приносити жертви. Жертвоприношення було важливим заходом, адже завдяки йому можна було отримати прощення гріхів, стати чистим в очах Бога та гідним його благословень і керівництва. Однак Хофні та Пінхас спонукували інших священиків зневажати Божі вимоги щодо жертвоприношень *.

Уявіть, як така зухвалість обурювала юного Самуїла. Його хвилювало, чому ніхто не виправляв поведінки тих священиків. Він бачив, що багато людей, у тому числі бідні, принижені і засмучені, приходили до скинії у пошуках духовної потіхи й підбадьорення. Однак чимало з них повертались додому розчаровані, скривджені та зневажені. А як почувався Самуїл, коли дізнався, що Хофні і Пінхас до того ж порушували Божі вимоги щодо статевої моралі? Ці священики чинили блуд з деякими жінками, котрі служили при скинії (1 Самуїла 2:22). Можливо, Самуїл сподівався, що Ілій якось виправить ситуацію.

 Ілій був наділений владою. Як первосвященик він мав наглядати за скинією, а як батько — за своїми синами. Зрештою його діти завдавали шкоди і собі, і багатьом іншим. Проте Ілій нехтував цими обов’язками. Він лише м’яко дорікнув синам (1 Самуїла 2:23—25). Хофні та Пінхас потребували набагато суворішого покарання. За свої гріхи вони заслуговували смерті!

Усе зайшло так далеко, що Єгова послав до Ілія «Божого чоловіка». Це був невідомий пророк, котрий передав первосвященику звістку осуду. Єгова сказав Ілію: «Ти вшанував синів своїх більш, як Мене». Бог передрік, що злі сини Ілія помруть в один день і через провину Ілія весь його рід страждатиме та навіть втратить честь бути священицьким. Чи ця сувора пересторога вплинула на членів Ілієвої сім’ї? Біблія не каже, що вони змінились (1 Самуїла 2:27—3:1).

Чи таке моральне зіпсуття вплинуло на молодого Самуїла? Історія, яку записав Самуїл, досить сумна, але вона містить і підбадьорливі слова. Це слова про самого Самуїла. Пригадайте, в 1 Самуїла 2:18 говориться, що він вірно «служив перед Господнім лицем», коли був ще малий. Вже тоді хлопець зосереджував своє життя на служінні Богу. А записане в 21-му вірші того ж розділу зворушує ще більше. Там сказано: «Самуїл ріс із Господом». Самуїл підростав, і його стосунки з небесним Батьком ставали щораз міцнішими. Такі хороші взаємини з Єговою були надійним захистом від згубного впливу зіпсутих людей.

Звичайно, Самуїл міг думати: «Якщо первосвященик та його сини грішать, то і я робитиму все, що схочу». Однак неправильна поведінка інших, у тому числі й тих, хто займає високе становище, не є підставою для виправдання власного гріха. Сьогодні багато молодих християн наслідують Самуїла і продовжують «рости із Господом», навіть якщо хтось подає їм поганий приклад.

Який пожиток принесла Самуїлу його праведна поведінка? Біблія каже: «Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей» (1 Самуїла 2:26). Самуїл здобув хорошу репутацію, принаймні в тих, чия думка була важливою. Єгова цінував цього юнака за його вірність. Безумовно, Самуїл був упевнений, що Бог виправить усі злі діла, які коїлися в Шіло. Залишалося тільки чекати, коли Єгова це зробить.

«Говори, Господи, бо раб твій слухає»

І ось настав той час. Надворі було темно. Мерехтливі вогні великого світильника, котрий стояв у скинії, ще горіли. У цій передранішній тиші Самуїл почув, як хтось його кличе. Хлопець подумав, що це Ілій. На той час Ілій вже постарів і майже осліп. Самуїл встав і поспішив до старенького чоловіка. Уявіть, як хлопець босоніж біжить до Ілія, щоб дізнатися, чого той потребує. Варте уваги те, що Самуїл виявляв до Ілія повагу і турботу. Юнак розумів: незважаючи на всі гріхи, Ілій все ще був первосвящеником Єгови (1 Самуїла 3:2—5).

Самуїл розбудив Ілія, кажучи: «Ось я, бо ти кликав мене». Але Ілій сказав, що не кликав хлопця та відіслав його спати. Те саме повторилося кілька разів. Нарешті Ілій зрозумів, що відбувається. У ті часи Єгова рідко посилав видіння або пророчі звістки своєму народу, і це не дивно. Однак тепер Єгова знову дає знак — цього разу юному Самуїлу. Ілій наказав хлопцю піти до свого ліжка і пояснив, як правильно відповідати. Самуїл послухався. Невдовзі він почув голос, який кликав: «Самуїле, Самуїле!» Хлопець відповів: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає» (1 Самуїла 3:1, 5—10).

Тепер у Шіло був служитель, який слухав Єгову. Відтак Самуїл завжди виявляв  послух Богові. Чи можете ви сказати те саме про себе? Не варто чекати, поки до вас уночі заговорить голос з неба. Сьогодні Бог промовляє в інший спосіб. Він робить це через своє Слово, Біблію. Ваша віра зростатиме, якщо будете пильно прислухатись до Божих слів. Саме так було з Самуїлом.

У ту ніч життя хлопця назавжди змінилося. Його стосунки з Єговою стали особливими, адже він почав служити Божим пророком. Спочатку Самуїл боявся передавати звістку Єгови Ілію. Вона була останнім нагадуванням про те, що незабаром Бог виконає присуд, винесений сім’ї первосвященика. Проте Самуїл набрався мужності і виконав Боже доручення. Ілій смиренно підкорився Божій волі. Минуло небагато часу, як сповнилися слова Єгови. Ізраїль виступив на війну проти філістимлян, і там Хофні та Пінхас загинули в один день. Ілій же помер після того, як дізнався, що вороги забрали священний ковчег (1 Самуїла 3:10—18; 4:1—18).

Самуїл як вірний пророк набував дедалі більшої поваги серед людей. «Господь був із ним» — говориться в Біблії. Єгова подбав, щоб кожне слово пророка сповнилось (1 Самуїла 3:19).

«Кликнув Самуїл до Господа»

Чи слухались ізраїльтяни Самуїла і чи були віддані Богу? Ні. Згодом вони навіть не захотіли, щоб їх судили Божі пророки. Ізраїльтяни прагнули, аби над ними поставили царя, як це було в інших народів. Єгова сказав Самуїлу виконати їхнє прохання. Але пророк мав показати ізраїльтянам, наскільки великий їхній гріх. Відкинувши Самуїла, вони відкинули не людину, а самого Єгову. Отже пророк покликав народ до Ґілґала.

 Перенесімось думками в той час. Літньому Самуїлу нелегко промовляти до ізраїльтян. Він пригадує їм, що усе життя вірно служив Богу. Далі біблійна оповідь каже: «Кликнув Самуїл до Господа». Пророк просить Єгову послати грозу (1 Самуїла 12:17, 18).

Грозу?! Яка може бути гроза у цю посушливу пору! Дехто з народу сумнівається і навіть висміює Самуїла, але це триває недовго. Раптом небо затягується чорними хмарами, а пшеничні поля сколихуються від сильного вітру. Лунає оглушливий гуркіт грому, і з неба ллє дощ. Як реагують люди? «Ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла». Тепер вони бачать, який великий їхній гріх (1 Самуїла 12:18, 19).

Сердець цих непокірних людей досягнув не Самуїл, а його Бог, Єгова. Він бачив, як Самуїл від самого дитинства до глибокої старості покладався на нього, і винагородив пророка за це. Єгова не змінився. Він і сьогодні підтримує тих, хто має таку ж віру, як у Самуїла.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Самуїл попри страх передав Ілію Божу звістку осуду

[Ілюстрація на сторінці 18]

Самуїл молився з вірою, і Єгова відповів йому, пославши грозу