«Благав він лице Господа»
Наближаймось до Бога
«Благав він лице Господа»
«Я ПОЧУВАВСЯ таким нікчемним»,— сказав один чоловік, який свого часу перестав жити за Божим нормами, хоча й виріс у богобоязливій сім’ї. Він прагнув виправитись, але боявся, що Бог йому ніколи не пробачить. Цього розкаяного грішника дуже потішила біблійна розповідь про Манасію з 2 Хронік 33:1—17. Якщо ви почуваєтесь нікчемними через колишні гріхи, вона потішить і вас.
Манасія виховувався у побожній сім’ї. Його батько, Єзекія, був видатним царем у Юді. Манасія народився через три роки після того, як Бог чудом продовжив життя його батькові (2 Царів 20:1—11). Безсумнівно, Єзекія вважав, що народження Манасії було подарунком від Бога і виявом його милосердя. Тож Єзекія намагався прищеплювати сину любов до правдивого поклоніння. Але не всі діти богобоязливих батьків ідуть їхніми слідами. Так було і з Манасією.
Коли Єзекія помер, Манасія мав не більше 12 років. На жаль, «робив він лихе в Господніх очах» (вірші 1, 2). Можливо, на юного царя вплинули радники, котрі не шанували правдивого поклоніння. Біблія про це не згадує. Однак у ній говориться, що Манасія став дуже жорстоким і підтримував огидні форми ідолопоклонства. Він побудував жертовники фальшивим богам і приніс у жертву своїх синів. Цар займався спіритизмом і навіть встановив у храмі Єгови в Єрусалимі різьбленого ідола. Хоча Манасія народився завдяки чуду, яке здійснив Єгова, він уперто відкидав численні Божі перестороги (вірші 3—10).
Зрештою Єгова допустив, щоб Манасію забрали в полон і відвели до Вавилона. Там цар мав час подумати про своє життя. Можливо, він побачив, що безсилі, мертві ідоли не змогли його захистити. Або пригадав те, чого навчав його богобоязливий батько. У будь-якому разі Манасія змінився. У Біблії сказано: «Благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога... І молився він до Нього» (вірші 12, 13). Але чи Бог пробачить такому запеклому грішникові?
Глибоке розкаяння Манасії зворушило Єгову. Він почув благання царя «і вернув його до Єрусалиму, до царства його» (вірш 13). Своїми вчинками Манасія довів щирість каяття. Він зробив усе можливе, щоб виправити помилки. Цар очистив свій край від ідолопоклонства і закли́кав народ «служити Господеві» (вірші 15—17).
Якщо через колишні гріхи ви вважаєте, що не гідні Божого прощення, черпайте потіху з прикладу Манасії. Недарма розповідь про нього поміщена в Божому Слові (Римлян 15:4). Будьте певні, Єгова «добрий і вибачливий» (Псалом 86:5). Він зосереджується не на тому, який гріх вчинила людина, а на тому, що в її серці. Грішник, який, молячись до Бога, кається у серці, змінює свій спосіб життя і докладає зусиль, щоб чинити правильне, може вблагати Господа, так само як Манасія (Ісаї 1:18; 55:6, 7).
У січні читайте біблійний уривок