Чи існував Едемський сад?

ІСТОРІЮ про рай, в якому жили Адам і Єва, знають люди по цілому світі. Мабуть, ви теж. Цю розповідь можна прочитати в Буття 1:26—3:24. Ось її стислий огляд.

Бог Єгова * формує із земного пороху чоловіка, дає йому ім’я Адам і поселяє його в місцевості Едем, в саду, який сам насадив. Цей сад добре зрошується. У ньому росте багато фруктових дерев. Посередині раю росте «дерево Пізнання добра і зла». Але Бог забороняє їсти плоди з цього дерева і попереджає про наслідок непослуху — смерть. Згодом Єгова бере Адамове ребро і створює чоловіку помічницю — жінку, на ім’я Єва. Він дає першій людській парі завдання: доглядати за раєм, народжувати дітей та наповнювати землю.

Коли Єва залишається наодинці, з нею заговорює змій. Він спонукує жінку скуштувати заборонений плід. Змій заявляє, нібито Бог обманює Єву і приховує від неї щось добре — те, що може зробити її подібною до Бога. Жінка піддається спокусі та їсть плід. Адам теж виявляє непослух і робить те саме. Після  цього Бог оголошує вирок Адаму, Єві та змію. Він виганяє першу людську пару з райського саду і наказує ангелам охороняти вхід до нього.

Колись учені, інтелектуали та історики одностайно визнавали достовірність подій, записаних у біблійній книзі Буття. Тепер стало модним усе піддавати сумніву. На чому ґрунтується недовіра до розповіді про Адама, Єву та Едемський сад? Розгляньмо чотири питання, які викликають найбільше сумнівів.

1. Чи Едемський сад був на землі?

Чому виникло це запитання? Велику роль тут відіграла філософія. Протягом віків теологи припускали, що Божий сад все ще існує. Згодом церква перейняла погляди таких грецьких філософів, як Платон та Аристотель, котрі твердили, що на землі не може бути нічого досконалого і що досконалість існує тільки в небі. Тож теологи почали думати, ніби первісний Рай мав бути ближче до неба *. Дехто казав, що той сад був на вершині надзвичайно високої гори, яка здіймалася над грішною землею. Інші твердили, що він був на північному або південному полюсі, а ще інші — біля місяця або на ньому. Тож не дивно, що тепер історія про Едем сприймається як казка. Декотрі сучасні вчені взагалі заперечують, що первісний Рай існував.

Біблія говорить про цей сад щось зовсім інше. В Буття 2:8—14 подається його конкретний опис. Він лежав на сході місцевості, яка називалась Едем. Сад зрошувався потоком, з якого брали початок чотири річки. Біблія подає назви річок і коротку інформацію про них. Ці деталі привертали увагу вчених, і багато хто ретельно досліджував цей біблійний уривок, аби знайти те місце, де колись був Едемський сад. Часто їхні версії суперечили одна одній. Чи це означає, що географічний опис місцевості Едем, саду та річок — вигадка?

Поміркуйте над такими фактами. Події в Едемському саду відбувалися близько 6000 років тому. Їх описав Мойсей, спираючись, очевидно, на усні розповіді або навіть на давні документи. Мойсей говорив про те, що сталося за 2500 років до нього, і Едем вже давно зник. Хіба протягом століть такі географічні орієнтири, як річки, не могли змінитися? Земна кора перебуває в постійному русі. Територія, де, ймовірно, був Едем, лежить у сейсмічно активній зоні, на яку припадає коло 17 відсотків найбільших землетрусів світу. У таких регіонах зміни рельєфу — звичне явище. Більш того, Потоп за днів Ноя міг змінити ту місцевість до невпізнання *.

І все ж дещо ми знаємо точно. У біблійній книзі Буття про Едемський сад розповідається як про щось реальне.  З чотирьох річок, згаданих у розповіді, дві — Євфрат і Тигр, або Хіддекел,— досі існують. Деякі джерела, з яких вони беруть початок, лежать поряд. В оповіді наводяться назви земель, через які протікали ті річки, і згадуються деякі природні багатства того краю. Ці подробиці були добре відомі стародавнім ізраїльтянам — першим читачам Мойсеєвої розповіді.

Чи схожа розповідь Мойсея на міф або казку? Зазвичай вигадані історії не містять фактів і подробиць, які можна перевірити. «Давним-давно, у тридев’ятому царстві»,— ось як починається більшість казок. На противагу цьому правдива історія повинна містити істотні деталі. Саме такою є оповідь про Едем.

2. Чи можна вірити, що Бог створив Адама з пороху, а Єву з Адамового ребра?

Учені дослідили, що людське тіло складається з різних елементів, як-от водень, кисень чи вуглець. Всі ці елементи містяться в земній корі. Але як з них утворився живий організм?

Багато вчених висувають теорії, що життя виникло само по собі і що прості форми життя протягом мільйонів років розвинулись у більш складні. Але термін «прості форми життя» лише спантеличує, адже навіть мікроскопічні одноклітинні організми мають неймовірно складну будову. Не існує жодних доказів, що якась форма життя виникла чи може виникнути випадково. Навпаки, усе живе беззаперечно свідчить про Творця, чий розум набагато вищий за людський * (Римлян 1:20).

Уявіть, що ви слухаєте музичний шедевр або роздивляєтесь геніальну картину чи захоплюєтесь якимсь чудом техніки. Чи будете ви наполягати, що всі ці твори не мають автора? Звичайно, ні! Але за своєю складністю, красою і геніальністю усе це не зрівняється з людським тілом. Як же можна твердити, що наше тіло не мало Творця? Більш того, в Буття сказано, що з усіх живих істот на землі тільки людина була створена на образ Божий (Буття 1:26). Ось чому люди, подібно до Бога, мають бажання творити. Часами вони стають авторами музичних, художніх або технічних шедеврів.  Хіба нас має дивувати, що Бог здатний робити величніші діла?

Чи важко було Богу створити жінку з Адамового ребра *? Бог міг зробити створити Єву іншим способом, але те, що він використав ребро Адама, має глибоке символічне значення. Бог хотів, щоб Адам та Єва утворили тісний союз — шлюб — і стали наче «одне тіло» (Буття 2:24). Чоловік і дружина можуть чудово доповнювати й підтримувати одне одного, розвиваючи міцні узи. Хіба шлюб не свідчить про мудрість і любов Творця?

Крім того, сучасні генетики визнали, що всі люди, ймовірно, походять від одного чоловіка і від однієї жінки. З огляду на всі наведені вище факти, чи можна вважати книгу Буття небилицею?

3. Дерево знання і дерево життя видаються міфічними.

Насправді в книзі Буття не сказано, що ці дерева мали якісь особливі чи надприродні властивості. Вони нічим не відрізнялись від інших дерев. Єгова хотів, щоб вони служили певними символами.

Люди теж іноді надають якомусь предмету чи явищу символічного значення. Наприклад, у кожній державі вимагається поважати її прапор. Однак зрозуміло, що повагу виявляють не до шматка тканини, а до суверенітету держави, символом якого є прапор. Чимало правителів носили такі символи влади, як корона, жезл чи булава.

А що символізували ті два дерева? Припущень є дуже багато. Правильна відповідь на це запитання проста і водночас значуща. Дерево знання добра й зла символізувало право Бога встановлювати норми добра і зла. Це право належить лише Єгові (Єремії 10:23). Не дивно, що їсти плоди з того дерева було злочином! Дерево життя символізувало вічне життя — дар, який може дати лише Бог (Римлян 6:23).

4. Змії говорять тільки у казках.

Справді, те, що змій заговорив до Єви, може спантеличувати, особливо якщо не  брати до уваги решти Біблії. Але Святе Письмо проливає світло на цю загадку.

Усім відомо, що тварини не розмовляють. Та чи міг хтось інший говорити через змія? Стародавні ізраїльтяни знали деякі факти, які допомагали зрозуміти, хто промовляв через змія. Наприклад, їм було відомо, що через тварин можуть промовляти духовні істоти. Мойсей записав історію про те, як ослиця Валаама під впливом Божого ангела заговорила людським голосом (Числа 22:26—31; 2 Петра 2:15, 16).

Чи можуть інші духовні особи, зокрема Божі вороги, виконувати чуда? Мойсей бачив, що єгипетські чарівники робили такі самі чуда, як Бог. Приміром, вони перетворили палиці на великих змій. Ці жерці творили такі чуда силою, яка могла походити тільки від Божих ворогів у невидимому духовному світі (Вихід 7:8—12).

Під Божим натхненням Мойсей, очевидно, написав також книгу Йова. У ній багато сказано про Божого головного ворога, Сатану. Він піддав сумніву непорочність усіх служителів Єгови (Йова 1:6—11; 2:4, 5). Тож цілком імовірно, що ізраїльтяни дійшли висновку: через змія до Єви говорив Сатана, спокушуючи її порушити Божий наказ.

Чи це справді був Сатана? Ісус назвав Сатану «брехуном і батьком брехні» (Івана 8:44). «Батько брехні» — це той, з чиїх уст вийшла перша брехня. А першим, хто сказав неправду, був змій. Бог попередив Адама і Єву, що, з’ївши заборонений плід, вони помруть. А змій, усупереч цьому, сказав жінці: «Умерти — не вмрете» (Буття 3:4). Ісус знав, що це Сатана використовував змія. І зрештою: у видінні, яке Ісус дав апостолу Івану, Сатану зображено «змієм стародавнім» (Об’явлення 1:1; 12:9).

Чи можна вважати казкою те, що могутня духовна особа говорила через змія? Навіть серед людей, які набагато слабші від духовних істот, є вправні черевомовці та фокусники.

Найпереконливіший доказ

Чи не здається вам, що закиди скептиків щодо розповіді з книги Буття мають дуже хитку основу? Зверніть увагу на ще один вагомий доказ правдивості цієї оповіді.

Ісуса Христа названо «свідком вірним і правдивим» (Об’явлення 3:14). Цей досконалий чоловік ніколи не обманював, ніколи не перекручував правди. Крім того, Ісус засвідчив, що існував задовго до приходу на землю — він перебував на небі зі своїм Батьком, Єговою, ще «до створення світу» (Івана 17:5). Тож Ісус  був очевидцем того, як на землі постало життя. Що ж розповів цей найнадійніший з усіх свідків?

Ісус говорив про Адама та Єву як про реальних людей. Коли він пояснював, що Єгова схвалює лише моногамний шлюб, то згадав про це подружжя (Матвія 19:3—6). Якщо Адам та Єва ніколи не існували й Едемський сад — лише міф, то Ісус Христос був введений в оману або сам обманював. І одне, і друге неприпустиме. Ісус жив у небі й особисто бачив трагедію, яка сталася в Едемі. Хіба можна знайти переконливіший доказ, ніж слова очевидця?

Невір’я в розповідь з книги Буття підриває віру в Ісуса. Більш того, через такий скептицизм неможливо зрозуміти деякі основні вчення Біблії та прекрасні Божі обіцянки. Подивімось чому.

[Примітки]