Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Біблія змінює життя

Біблія змінює життя

Біблія змінює життя

ЩО ДОПОМОГЛО жінці, яка працювала в барі, лаялась, пиячила і вживала наркотики, змінити свій спосіб життя? Що спонукало колишнього політика, котрий відчував огиду до релігії, стати релігійним служителем? Які труднощі подолав інструктор спецпідрозділу російської міліції, щоб стати Свідком Єгови? Прочитайте розповіді цих людей.

«Я знову маю хороші стосунки з мамою» (НАТАЛІ ГЕМ)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1965

ДЕ НАРОДИЛАСЬ: АВСТРАЛІЯ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: ВЖИВАЛА НАРКОТИКИ

МОЄ МИНУЛЕ. Я виростала у маленькому рибальському містечку Роуб (Південна Австралія). Як правило, в таких містах трактир стає центром суспільного життя. Дорослі проводять там майже весь свій час, тож їхні діти ростуть у середовищі, де пияцтво, брудна мова і дим цигарок є звичним явищем.

У віці 12 років я вже курила, мала великий запас лайливих слів і постійно сварилася з мамою. Коли мені було 15, батьки розійшлися, а через півтора року я пішла з дому. Я пиячила, вживала наркотики та вела неморальне життя. Також я була гнівливою і не мала душевного спокою. Оскільки я п’ять років займалась бойовими мистецтвами, то думала, що зможу дати собі раду. Все ж у спокійні часи, коли я задумувалась над своїм життям, мене охоплював смуток. Тоді я молилась до Бога і просила допомоги. Але при цьому благала: «Тільки не кажи мені йти до церкви».

Згодом мій друг, який був релігійною людиною, але не належав до жодної церкви, дав мені Біблію. Як інші мої друзі, він вживав наркотики. Попри це він щиро вірив у Бога і переконав мене, що я мушу охреститись. Він привів мене до озера та охрестив. З того часу мені здавалося, що я маю особливі стосунки з Богом. Однак у мене ніколи не було часу читати Біблію.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. У 1988 році до мене прийшло двоє Свідків. Один з них запитав: «Чи ви знаєте Боже ім’я»? Потім він зачитав мені зі своєї Біблії Псалом 83:18, де сказано: «Щоб люди зрозуміли, що ти, чиє ім’я Єгова,— тільки ти Всевишній над усією землею». Я була просто приголомшена. Коли вони пішли, я поїхала до крамниці з релігійними книжками, що за 56 кілометрів від мого дому, аби перевірити, чи це ім’я є в інших перекладах Біблії. Також я подивилася у словник і врешті переконалася, що Бога звати Єгова. Я хотіла дізнатись більше.

Мама казала мені, що Свідки Єгови — диваки. Для мене Свідки були надто консервативними людьми, котрі не вміють веселитись. Коли вони приходили, я не відчиняла дверей. Але одного дня я змінила свою думку і запросила їх у дім. Ми відразу почали вивчати Біблію.

Щоразу після вивчення я розповідала те, про що дізнавалась, своєму хлопцеві Креґу. З часом його це настільки зацікавило, що він взяв у мене книжку, за допомогою якої я вивчала Біблію, і почав її читати. Через три тижні він зрозумів, що знайшов правду про Бога. Невдовзі ми з Креґом перестали вживати наркотики та пиячити, і я звільнилася з роботи в барі. Аби узгодити наше життя з Божими нормами, ми вирішили одружитись.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАЛА. Коли ми з Креґом почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови, наші стосунки були на межі розриву. А тепер Креґ є чудовим чоловіком. Ми маємо двох прекрасних дітей, а також справжніх друзів, які поділяють наші вірування.

Моя мама, дізнавшись, що я спілкуюся зі Свідками Єгови, спочатку дуже обурювалась, бо мала неправильне уявлення про них. Але тепер я знову маю хороші стосунки з мамою. Я вже не відчуваю душевної порожнечі. Натомість моє життя набуло змісту, і я задовольнила свої духовні потреби (Матвія 5:3).

«Я дізнався багато цікавого з Біблії» (ІЗАКАЛА ПАЕНЮ)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1939

ДЕ НАРОДИВСЯ: ТУВАЛУ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: КОЛИШНІЙ ПОЛІТИК

МОЄ МИНУЛЕ. Я народився на Нукулаелае — мальовничому острові у Тихому океані. Цей острів сьогодні є частиною країни Тувалу. Найвпливовішими людьми на острові були пастори, які отримували релігійну освіту в коледжі на Самоа. Острів’яни мали обов’язок годувати пасторів та їхні сім’ї, надавати їм житло і, по суті, віддавати їм найкраще. Вони мусили забезпечувати пасторів, навіть якщо не мали достатньо їжі для власних сімей.

На моєму острові пастор завідував сільською школою і викладав релігію, математику та географію. Одного разу я бачив, як він бив учнів так сильно, що вони були всі в крові. А втім, ніхто не насмілювався йому щось сказати, навіть батьки. Пастора шанували, наче Бога.

Коли мені виповнилося десять, я переїхав на інший острів, щоб навчатись у єдиній в регіоні державній школі. Закінчивши навчання, я пішов на державну службу. У той час острови були частиною британської колонії, відомої як Острови Гілберта і Елліс. Я працював у різних відділах і згодом став редактором щотижневої урядової газети. Справи йшли добре, аж поки я опублікував у газеті лист від одного читача. Він висловив своє незадоволення тим, скільки грошей пішло на підготовку до візиту принца Уельського. Автор підписався чужим іменем, а мій начальник хотів знати його справжнє ім’я. Я відмовився назвати його, і конфлікт набув розголосу.

Невдовзі після цього я залишив державну службу та зайнявся політикою. Я переміг на виборах у Нукулаелае, і мене призначили міністром торгівлі й природних ресурсів. Пізніше острови Кірибаті (колишня назва — острови Гілберта) і Тувалу (колишня назва — острови Елліс) здобули незалежність від Великобританії. Тоді губернатор запропонував мені посаду голови адміністрації Тувалу. Проте я не хотів мати нічого спільного з колоніальним правлінням. Тож я відмовився від пропозиції та без підтримки губернатора взяв участь у загальних виборах на високий політичний пост, але програв. Після цього я з дружиною повернувся на рідний острів і вирішив жити звичайним сільським життям.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Щонеділі на островах відзначали свято суботи. Усі вважали цей день священним, але не я. Для мене то був час порибалити. Я не хотів, щоб хтось вважав мене релігійною особою. Мій батько та інші були дуже незадоволені моєю поведінкою. Але я постановив не піддаватися впливу церкви.

Якось під час поїздки на Фунафуті — острів, де лежить столиця Тувалу,— мій молодший брат запропонував піти з ним на зібрання Свідків Єгови. Згодом один місіонер-Свідок дав мені чимало журналів «Вартова башта» і «Пробудись!», а також книжку. У ній розповідалося про язичницьке походження багатьох доктрин, котрих навчали у церквах. Прочитавши цю книжку кілька разів, я дізнався багато цікавого з Біблії, зокрема те, що християни не зобов’язані дотримуватися щотижневої суботи *. Я поділився тим, про що довідався, зі своєю дружиною, і вона відразу перестала ходити до церкви.

Однак я все ще тримався своєї обіцянки не мати нічого спільного з релігією. Минуло майже два роки, але я не міг забути те, про що дізнався. Згодом я написав до того місіонера з Фунафуті і сказав йому, що готовий до змін. Він приїхав до мене на першому ж човні і допоміг краще зрозуміти Біблію. Мій батько дуже розлютився, довідавшись, що я хочу стати Свідком Єгови. Але я відповів йому, що з допомогою Свідків отримав глибокі знання з Біблії і тому моє рішення остаточне.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. У 1986 році я охрестився, ставши Свідком Єгови. Через рік охрестилась і моя дружина. Наші дві доньки теж здобули біблійні знання та вирішили стати Свідками Єгови.

Мені приносить велику радість те, що я належу до релігійної групи, в якій, подібно до християнського збору першого століття, немає поділу на духівництво й мирян (Матвія 23:8—12). Також Свідки смиренно наслідують Ісуса й проповідують іншим про небесний уряд — Боже Царство (Матвія 4:17). Я дуже вдячний Богу Єгові за те, що він дозволив мені дізнатися правду про нього та його народ.

«Свідки не вказували мені, у що вірити» (ОЛЕКСАНДР СОСКОВ)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1971

ДЕ НАРОДИВСЯ: РОСІЯ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: КОЛИШНІЙ ІНСТРУКТОР З РУКОПАШНОГО БОЮ

МОЄ МИНУЛЕ. Я народився у Москві, яка в той час була столицею Радянського Союзу. Наша сім’я жила у багатоквартирному будинку, і чимало наших сусідів працювали разом на заводі. Пам’ятаю, як вони скаржилися, що я дуже непосидюча дитина, і казали, що я або загину, або опинюся в міліції. І справді, у 10 років я вже стояв на обліку.

Коли мені виповнилось 18, мене призвали в армію та відправили служити у прикордонні війська. Я повернувся додому через два роки і влаштувався на завод, але робота була для мене нудною. Тож я пішов на службу в загін міліції особливого призначення і працював там інструктором з рукопашного бою. Я допомагав ловити злочинців у Москві, а також їздив у гарячі точки по всій країні. Я був напружений, як натягнута струна. Коли повертався додому, то іноді мусив спати окремо від дружини, адже боявся, що уві сні пораню її.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Коли я почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови, то зрозумів, що мій насильницький спосіб життя не узгоджується з біблійними нормами. Крім того, я усвідомив, що маю кинути курити і зловживати алкоголем. Проте я не уявляв, як мені змінити роботу, адже не мав інших навичок, котрі допомогли б мені забезпечувати сім’ю. Також я вважав, що ніколи не зможу проповідувати, як це роблять Свідки.

З часом я переконався, що Біблії можна довіряти. Мене потішили слова з Єзекіїля 18:21, 22. У тому уривку говориться: «Коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх... Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому».

Мені подобалось те, що Свідки не вказували мені, у що вірити, а допомагали самому робити висновки на основі набутих знань. Я взяв у Свідків понад 40 журналів і за три тижні їх прочитав. Тоді я зрозумів, що знайшов правдиву релігію.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. Перед тим як я почав вивчати Біблію, ми з дружиною збиралися розлучитись. А тепер наш шлюб зміцнів. Моя дружина приєдналась до мене у вивченні Біблії, і ми вирішили служити Єгові. Наше сімейне життя стало щасливішим. Мені вдалося знайти роботу, котра не суперечить біблійним принципам.

Коли я вперше вирушив проповідувати від дому до дому, то нервувався так, наче йшов на бойове завдання. Тепер я впевнений, що зможу залишитись спокійним, навіть якщо мене хтось провокуватиме. Згодом я навчився виявляти терпіння. Шкодую, що змарнував стільки часу, але тішуся, що моє життя набуло справжнього змісту. Я з радістю спрямовую свої сили на те, щоб служити Богу Єгові і допомагати іншим.

[Примітка]

^ абз. 24 Більше про це ви можете дізнатися зі статті «Чи повинні християни відзначати суботній день?», опублікованій у «Вартовій башті» за 1 лютого 2010 року, сторінки 11—15.