Читачі запитують

Чи всі вірні християни йдуть до неба?

▪ Багато хто читав підбадьорливі слова Ісуса: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16). Чи Ісус мав на увазі, що всі правдиві поклонники його Батька, Бога Єгови, підуть на небо і там втішатимуться вічним та справді щасливим життям?

Подумайте над цими словами Ісуса: «Жодна людина не піднімалась на небо, окрім того, хто зійшов з неба,— Сина людського» (Івана 3:13). Це означає, що такі вірні Богу чоловіки давнини, як Ной, Авраам, Мойсей та Давид, після смерті не пішли до неба (Дії 2:34). Тоді куди всі вони пішли? Якщо коротко, усі праведні люди давнини перебувають у стані несвідомості і сплять смертним сном у могилі. Вони залишатимуться там аж до воскресіння (Екклезіяста 9:5, 6; Дії 24:15).

Згідно з Біблією, Ісус першим згадав про небесне життя після смерті. Він сказав своїм апостолам, що приготує їм місце на небі (Івана 14:2, 3). Така обіцянка була новою для служителів Бога. Пізніше апостол Павло пояснив, що Ісус після смерті і воскресіння до небесного життя відкрив своїм учням «новий та живий шлях», шлях, яким до того не проходила жодна людина (Євреїв 10:19, 20).

Чи це означає, що з того часу всі вірні Богу люди після смерті йдуть до неба? Ні, адже воскресіння до небесного життя пов’язане з завданням, яке отримали лише деякі люди. Під час своєї останньої вечері з апостолами Ісус сказав їм, що вони будуть сидіти «на престолах» і судити в його небесному Царстві. Отже, їхнім завданням було правити разом з Ісусом (Луки 22:28—30).

Окрім апостолів, це почесне завдання отримають також інші люди. У видінні від Бога апостол Іван бачив Ісуса разом з групою осіб, які воскреснуть до життя на небі. Їх названо царством та священиками, які «царюватимуть над землею» (Об’явлення 3:21; 5:10). Скільки їх буде? У будь-якому уряді править лише обмежена кількість осіб. Так само у небесному Царстві. У видінні Ісус, як Агнець Божий, править разом зі 144 000 співправителів, котрі «куплені з-поміж людей» (Об’явлення 14:1, 4, 5).

Звісно, 144 000 — це невелика кількість осіб порівняно з усіма вірними людьми давнини і нашого часу. А втім, зрозуміло, чому їхнє число обмежене. Ті 144 000 ідуть до неба, бо мають виконувати там особливу священну працю. Уявіть, що ви будуєте будинок. Чи будете ви запрошувати на роботу усіх майстерних будівельників? Звичайно, ні. Ви покличете стільки робітників, скільки потрібно, щоб виконати роботу. Подібно й Бог обрав лише необхідну кількість вірних служителів, які матимуть унікальну честь правити з Христом у небі.

Цей небесний уряд здійснить Божий початковий намір щодо людства. Ісус і 144 000 його співправителів наглядатимуть над працею перетворення землі у рай. Незліченна кількість вірних Богу людей буде вічно втішатись щасливим життям на землі (Ісаї 45:18; Об’явлення 21:3, 4). Серед них будуть і ті, хто перебував у Божій пам’яті і воскрес (Івана 5:28, 29).

Кожен вірний служитель Єгови, чи то давнини, чи сьогодення, може отримати чудовий дар — вічне життя (Римлян 6:23). Невелике число людей буде жити на небі, виконуючи особливе завдання, а більшість отримає вічне життя на райській землі.