Чи варто довіряти першому враженню?

ЛІКАР сидить у зручному кріслі й дивиться телевізійне ток-шоу за участю міністра ірландського уряду. Приглянувшись до обличчя міністра, лікар помічає певну ознаку, яка може свідчити про існування пухлини. Наступного дня він телефонує міністрові й радить йому негайно обстежитись.

Діагноз підтвердив підозри лікаря. Цей лікар мав наметане око — вмів встановити діагноз за зовнішнім виглядом пацієнта. А втім, дехто вважає, що також має «наметане око» і може легко визначити, який у людини характер, чи їй можна довіряти і таке інше.

Науковці сторіччями намагалися піднести до рангу науки здатність визначати характер особи за її зовнішнім виглядом. Згідно з одним словником, це псевдовчення називається «фізіогномікою» і визначається як «вчення про зв’язок психічного складу і характеру людини... з формою її обличчя, тіла» («Психологічний словник», Київ, 1982). У XIX сторіччі антрополог Френсіс Гальтон, двоюрідний брат Чарлза Дарвіна, а також італійський кримінолог Чезаре Ломброзо, просували подібні теорії й методи дослідження. Щоправда, їхні ідеї з часом пішли в забуття.

Навіть тепер чимало людей вважає, що можна скласти чітке уявлення про особистість людини лише за її зовнішнім виглядом. Але чи варто довіряти першому враженню?

За зовнішнім виглядом

Типовий приклад того, як хтось складав собі уявлення — інколи помилкове — за першим враженням, записаний у Біблії. Пророк Самуїл отримав наказ від Бога Єгови помазати одного чоловіка з Єссеєвої родини на майбутнього царя Ізраїлю. Ми читаємо: «І сталося, як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: “Справді — перед Господом помазанець Його!” Та Господь сказав Самуїлові: “Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”». Те саме повторилося із іншими шістьома синами Єссея. Зрештою, всупереч сподіванням пророка та Єссея, Бог вибрав на майбутнього царя восьмого сина — Давида. Ніхто навіть не міг припустити, що цей юнак може стати царем (1 Самуїла 16:6—12).

Від тих часів майже нічого не змінилося. Наприклад, кілька років тому німецький професор кримінології провів експеримент за участю 500 студентів права. Він запросив 12 незнайомих студентам людей. Серед них були: начальник поліції, прокурор, скарбник університету, начальник відділу зв’язку з громадськістю, кілька юристів і суддів, а також три засуджені злочинці. Студенти мали визначити професію кожного, а також, кого з тих людей посадили до в’язниці і за який злочин. Усе це треба було зробити на основі зовнішнього вигляду і хобі тих людей.

Майже 75 відсотків студентів зуміли визначити трьох справжніх злочинців. Проте близько 60 відсотків студентів також «розпізнали» правопорушників  у дев’ятьох інших, які насправді ними не були. Кожен сьомий студент назвав прокурора торговцем наркотиків, а кожен третій назвав начальника поліції — злодієм. Отже, враження від зовнішнього вигляду можуть бути далекими від правди.

Зовнішність оманлива

Коли ми вперше зустрічаємось з людиною, то формуємо думку про неї на основі свого життєвого досвіду. Тоді ми схильні думати і судити про неї на основі певних стереотипів. Ми складаємо уявлення про людину не лише за її зовнішністю, але й за її національною, расовою, соціальною чи релігійною належністю.

Якщо сформована думка про цю особу виявилась правильною, ми переконуємо себе, що розбираємося в людях, і ще раз упевняємось, що здатні судити про інших з першого погляду. Але коли ми розуміємо, що помилились, то як реагуємо на свою помилку? Якщо ми чесні самі з собою, треба відкинути упереджений погляд і визнати правду. Бо коли будемо вперто вважати себе неперевершеними «психологами», то можемо завдати такій людині великої шкоди.

Оцінка людини за її зовнішністю може шкодити не лише їй, але й тому, хто про неї складає таку оцінку. Наприклад, у першому сторіччі багато юдеїв відмовились визнати Ісуса обіцяним Месією. Чому? Вони зважали лише на зовнішні ознаки і бачили в Ісусові просто сина сільського теслі. Хоча ці люди дивувалися з мудрості Ісуса і його чуд, проте не бажали вірити, що він є кимось більшим, ніж вони собі вирішили. Через їхнє судження Ісус був змушений піти проповідувати в іншу місцевість. Він сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях та не в рідному домі» (Матвія 13:54—58).

Ті люди належали до єврейського народу, який століттями чекав приходу Месії. Вони зазнали духовного краху, бо дозволили першому враженню скласти хибну думку про Месію, який прийшов до них (Матвія 23:37—39). Так само упереджено ставились до Ісусових послідовників. Багатьом просто не вкладалося в голову, як групка простих рибалок, зневажених освіченими людьми і релігійними провідниками,  може проповідувати щось важливе. Той, хто покладався на своє перше враження, втратив безцінну нагоду стати послідовником Божого Сина (Івана 1:10—12).

Декотрі змінили свою думку

За Ісусового часу були покірні люди, які на основі чітких фактів змінили свою думку про Ісуса (Івана 7:45—52). Серед них — кілька Ісусових родичів, котрі спершу не сприймали серйозно того, що їхній родич може бути Месією (Івана 7:5). Але з часом вони змінили свою думку і повірили в нього (Дії 1:14; 1 Коринфян 9:5; Галатів 1:19). Через багато років деякі євреї у Римі не хотіли довіряти чуткам, які поширювали вороги християнства, а воліли особисто послухати апостола Павла. Завдяки цьому вони стали віруючими (Дії 28:22—24).

Нині чимало людей негативно ставляться до Свідків Єгови. Чому? Здебільшого не тому, що вони дослідили факти чи довели, що вірування і поведінка Свідків суперечать Біблії. Просто їм важко повірити, що Свідки Єгови правильно розуміють Біблію. Подібно ставилися люди і до ранніх християн у першому сторіччі.

Це зовсім нас не дивує, адже про тих, хто намагається наслідувати Ісусів приклад, завжди говорять негативно та зневажливо. Стосовно цього Ісус сказав своїм правдивим послідовникам: «За ім’я моє усі вас будуть ненавидіти». Він також підбадьорив їх словами: «Хто витримає до кінця, той спасеться» (Матвія 10:22).

Свідки Єгови слухаються Ісусового наказу наполегливо проповідувати добру новину про Боже Царство по цілому світі (Матвія 28:19, 20). Ті, хто категорично відмовляється приймати добру новину, ризикують втратити нагоду стати на дорогу, яка веде до вічного життя (Івана 17:3). Чи будете ви керуватися лише першим враженням та упередженими поглядами? Чи захочете об’єктивно дослідити факти? Не забуваймо: зовнішність нерідко оманлива, враження — помилкові, а неупереджений розгляд фактів може відкрити вам очі на правду (Дії 17:10—12).

[Ілюстрація на сторінці 11]

Чимало євреїв під впливом першого враження відкинули Ісуса як Месію

[Ілюстрація на сторінці 12]

Чи ваша думка про Свідків Єгови ґрунтується на враженнях чи на фактах?